Підстави для захисту кожної особи свого цивільного права:

• Порушення – це результат протиправних дій порушника, внаслідок чого цивільне право іншої особи зазнало зменшення або ліквідації та ця постраждала особа позбавлена можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

• Невизнання – це дії носіїв пасивного цивільного обов'язку, які полягають у запереченні цивільного права вповноваженої особи, що зумовлює неможливість його використання, повністю або частково.

• Оспорювання – це коли між учасниками правовідношення існує спір із приводу існування в них суб'єктивного права, що зумовлює неможливість його використання, повністю або частково.

3. Способи захисту цивільних прав та інтересів

Способи захисту цивільних прав та інтересів – це закріплені законом матеріально-правові способи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (припинення, запобігання, усунення порушень). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Різноманітні способи захисту можуть сполучатися для досягнення найбільш ефективного захисту прав суб’єктів.

Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів в залежності від результату, на який розраховано їх застосування:

• Для підтвердження, засвідчення права або припинення, зміни зобов'язання:

• Визнання права – це спосіб захисту цивільних прав, що застосовується тільки у судовому порядку, коли існування такого права викликає сумнів, якщо необхідно встановити фактичну обставину і надати їй правового значення у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів тощо. Вимога позивача звернена до суду, який на підставі наданих позивачем доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.

• Примусове виконання обов’язку в натурі, реально – це спосіб захисту цивільних прав, коли кредитор зобов'язує боржника реально виконати обов'язки за договором, а не виплатити грошову компенсацію.

• Зміна або припинення правовідношення – це спосіб захисту, коли кредитор намагається захистити себе від продовження порушення його цивільних прав у договорі; наприклад: особа може припинити дію договору (розірвати його достроково) у випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені строки.

• Для попередження або припинення порушення права:

• Припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту застосовується щодо триваючих порушень, як спосіб забезпечення позову; він може застосовуватися разом з іншими способами й окремо.

• Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб – це позбавлення в судовому або адміністративному порядку юридичної сили актів суб'єктів владних правовідносин, що суперечать чинному законодавству.

• Самозахист права – це спосіб захисту порушених прав без звернення в юрисдикційні органи, наприклад, самооборона.

• Стягнення неустойки – це спосіб захисту у договірних відносинах, якщо неустойка передбачена законом або договором.

• Інші способи захисту, що встановлені договором або законом.

• Для відновлення порушеного права, компенсації втрат у зв’язку з порушенням:

• Відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб захисту застосовується тоді, коли порушене право не припинило своєї дії й може бути відновлене шляхом як припинення самого правопорушення, так і усунення його наслідків.

• Визнання правочину недійсним. Цей спосіб захисту можна застосовувати тільки до заперечного (оспорюваного) правочину, недійсність якого прямо не випливає із закону, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Наприклад, батько може оспорювати правочин, що вчинив його неповнолітній син. Якщо правочин не виконано, то кредитор не має права вимагати виконання передбаченого правочином зобов’язання. Сторони, що виконали недійсний правочин (договір), мають повернутися до первинного стану за правовими наслідками, кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала, а при неможливості – відшкодувати вартість одержаного. Нікчемний правочин не вимагає визнання судом їх недійсності, оскільки його недійсність прямо встановлена законом, наприклад, недотримання нотаріальної форми при вчиненні правочину з нерухомістю.

• Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (реальні збитки, упущена вигода). Цей поширений спосіб захисту є компенсаційним, універсальним, оскільки частіше застосовується при порушенні будь-яких прав, що випливають з речового права, договірного права, недоговірних зобов’язань тощо.

• Відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, у приниженні честі, що відшкодовується, як правило, грішми.