5. Непідприємницькі (неприбуткові) юридичні особи

Непідприємницькими є юридичні особи, які здійснюють статутну діяльність без мети отримання та розподілу прибутку між членами, а з іншою метою, для задоволення суспільних потреб, які вказані у статуті юридичної особи. Наприклад, релігійні організації створюються для задоволення релігійних потреб, сповідувати і поширювати віру. Ці організації мають право займатися підприємницькою діяльністю, у тому числі шляхом заснування юридичних осіб, у формах і порядку, встановленому у законі, але така діяльність повинна відповідати цілям даних організацій і бути спрямована на їх досягнення, однак засновники не мають право на розподіл отриманого прибутку між собою, прибуток витрачається на цілі, визначені у статуті. Засновники не мають право розподіляти майно організації у разі ліквідації. Вихід учасника з цієї організації не має жодних майнових наслідків (обов’язків) тому здійснюється безперешкодно. Ніякої взаємної майнової відповідальності названих організацій та їх членів не існує, засновники не відповідають за зобов’язаннями організації. Ці організації несуть самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним їм майном, якщо інше не встановлено законом. Так, на майно релігійних організацій не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів. Непідприємницькі організації не можуть бути визнані банкрутами та внаслідок неплатоспроможності їх діяльність не може бути припинена. Майно непідприємницьких юридичних осіб створюється шляхом внесків засновників, благодійних внесків, внаслідок підприємницької діяльності тощо. Правовий статус непідприємницьких товариств встановлюється Законами «Про об'єднання громадян», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про торгово-промислові палати в Україні».

Бюджетна установа – це спеціальний статус юридичного суб’єкта публічного права, який, підпадаючи в деяких випадках під приватноправове регулювання, залишається публічно-правовим утворенням. У Бюджетному кодексі зазначено, що бюджетна установа – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими. Установи є публічними некомерційними організаціями, які фінансово залежать від засновника. За зобов’язаннями бюджетних установ ведеться казначейський контроль. Установи створюються без об'єднання осіб та його засновники не можуть брати участі в їх управлінні. У процесі здійснення своєї діяльності установи вступають у господарські відносини із забезпечення матеріально-технічних умов свого функціонування. Господарська діяльність некомерційних організації повинна відповідати їхньому основному призначенню. Дозволені установам види господарської діяльності можуть бути непрофільні (які мають допоміжний обслуговуючий характер) та профільні (які безпосередньо пов’язані з виконанням основних функцій установи, характерні лише для установ певного профілю). Бюджетні установи не мають права розпоряджатися майном, придбаним за рахунок коштів, виділених їй за кошторисом для профільної господарської діяльності, але у них є право розпорядження тими грошовими коштами, які отримані за рахунок позабюджетних доходів.

Відповідальність установ обмежується лише грошовими коштами, виділеними власником для їх нормального функціонування. У випадку недостатності цих коштів для задоволення вимог кредиторів власник повинен нести субсидіарну відповідальність. Державні установи володіють майном на праві оперативного управління, за яке держава як власник несе субсидіарну відповідальність за боргами цих суб’єктів господарювання.