Розрахунки при поверненні речі з чужого незаконного володіння (ст. 390 цк):

Недобросовісний набувач зобов'язаний повернути або відшкодувати власнику всі прибутки, які він отримав або мав отримати, за весь час володіння річчю.

Добросовісний набувач мусить це зробити з моменту, коли він дізнався про неправомірність свого володіння (як правило, з моменту подачі до нього позову). З цього часу він відповідає також за допущені ним погіршення майна. Добросовісний набувач може залишити за собою зроблені поліпшення речі, якщо вони можуть бути відокремлені без її пошкодження. Якщо відокремлення поліпшення неможливе, добросовісний власник має право вимагати від власника відшкодування вартості зробленого поліпшення, але не більше за розмір збільшення вартості речі. Поліпшення – це такі витрати на майно, які, з одного боку, не диктуються необхідністю його збереження, але, з іншого, носять обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості речі. Від поліпшення речі відрізняють, так звані, «витрати на розкіш», які не відшкодовуються.

Добросовісний або недобросовісний незаконний набувач майна має право вимагати від власника компенсації здійснених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власнику належать прибутки від цього майна. Необхідні витрати – це такі витрати, без яких стан речі істотно погіршився б, внаслідок чого вона не могла б бути використана за прямим призначенням.

2.2. Негаторний позов - це вимога власника, що володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Такий позов може бути подано, доки порушення існує.

Позивач – це власник або інша особа (титульний власник), уповноважена на це законом або договором, що володіє річчю, але позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися нею.

Відповідач – це особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності.

Зміст позову – вимоги позивача про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, що перешкоджають здійсненню права (вимога про знесення споруд, про виселення з житла).

2.3. Позов про визнання права власності – це позов власника майна, право якого заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, у разі неможливості реалізації ним права власності.

Позов подається при таких обставинах:

• коли інші особи ще не порушили право власності та не треба когось зобов'язувати рішенням суду,

• або коли на майно претендують декілька осіб (позов про поділ спільного майна та виділу з нього частки, позов про захист прав учасника спільної власності).

2.4. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту) - це вимоги до стягувача і боржника про визнання права власності на описане майно та виключення його з опису, звільнення його з-під арешту, якщо позивач вважає, що описане майно належить йому, а не боржникові.

Накладення арешту на майно застосовується як спосіб забезпечення цивільного позову або з метою можливої конфіскації. Опис майна здійснюється також для охорони спадкового майна державним нотаріусом. Такий позов буде мати ознаки негаторного, якщо щодо описаного майна застосовано заборону використання або розпорядження, або віндикаційного, якщо позивач позбавлений усіх трьох правомочностей власника, майно вилучене.