Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Цив пр ч.1 Шаповалова.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

Тема 10. Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин

План

  1. Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин

  2. Держава як учасник цивільних правовідносин

  3. Територіальна громада як учасник цивільно-правових відносин

  4. Український народ як учасник цивільно-правових відносин

1. Суб’єкти публічного права як учасники цивільних правовідносин

До юридичних осіб публічного права відносяться такі учасники цивільних відносин як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. У першу чергу усі суб’єкти цивільного права розглядаються як власники, які є рівними перед законом (ст. 318 ЦК), здійснюють свою волю незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК). Саме так регулює цивільне законодавство майнові відносини з особливими суб’єктами, називаючи їх суб’єктами публічного права, причому інше правове регулювання, не пов’язане із здійсненням повноважень власника, виноситься за межі Цивільного кодексу.

Однак держава та інші суб’єкти публічного права, приймаючи участь у цивільно-правових відносинах, зобов’язані діяти (за винятком окремих випадків) на принципах приватного права в організаційно-правових формах, адекватних цим відносинам. При цьому як суб’єкт цивільного права держава діє або у формі загальнодержавної казни, що представляється компетентними органами державної влади, або у формі створюваних нею юридичних осіб публічного права – державних підприємств та установ. Відносини цих юридичних осіб з органами, що їх створили, регулюються нормами публічного права. Якщо для юридичних осіб публічного права держава передає майно у відповідне обмежене речове право, фактично залишаючись власником даного майна, то у випадку створення юридичних осіб приватного права держава передає це майно у власність створюваній юридичній особі, претендуючи виключно на корпоративне управління діяльністю даної юридичної особи.

Цивільна правосуб’єктність цих суб’єктів є цільовою, на деякі правочини за їх участю є обмеження (наприклад, дарування), а з деяким майном, вилученим з цивільного обігу, навпаки, вони можуть здійснювати правочини (наприклад, зі зброєю), має особливості їх участь у цивільному обігові (державне замовлення, державні потреби). Хоч держава й визнається самостійним суб’єктом цивільного права, його участь у цивільному обігові можливо тільки опосередковано через органи державної влади. Тому орган державної влади або орган місцевого самоврядування, виступаючи у цивільному обігові від імені держави або територіальної громади, сам є суб’єктом цивільного права, оскільки на це вповноважений владою для здійснення майнових інтересів.

2. Держава як учасник цивільних правовідносин Держава як учасник цивільних правовідносин має такі особливості:

  • це владний суб'єкт публічних відносин (відносин субординації);

  • це носій влади, що наділений суверенітетом на всій її території;

  • рівність держави у цивільних відносинах з іншими учасниками цих відносин;

  • правоздатність держави має цільовий характер, що є наслідком виконання нею функції носія публічної влади, яку вона здійснює в інтересах усього суспільства.

Суб'єктом права державної власності є держава, створена українським народом (ст. 14 Конституції). За ст. 326 ЦК об'єктом права державної власності є майно, в тому числі грошові кошти, що належить державі Україна. Винятком з цього майна є виключна власність українського народу. У власності держави може знаходитись будь-яке майно, зокрема, вилучене з обігу або обмежене в обігу. Деякі способи набуття майна у власність можуть використовуватися тільки державою (стягнення податків, конфіскація). Як політичний суверен, держава шляхом видання законодавчих актів сама встановлює рамки своїх прав власника та межи їх здійснення.

Органи державної влади не є суб'єктами права власності, оскільки діють не від власного імені, а виконують функції управління від імені та в інтересах держави. Верховна Рада України є одним з органів управління державною власністю та має такі повноваження щодо управління нею:

  • затверджує державний бюджет України і здійснює контроль за його виконанням (ст. 85 п. 4 Конституції України), тобто вступає в адміністративно-правові відносини, зв'язані зі здійсненням права державної власності;

  • затверджує рішення про надання допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, одержанні Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням (ст. 58 п. 14 Конституції України).

Президент України як глава держави має такі повноваження щодо управління державною власністю:

  • виступає від його імені, володіє правосуб’єктністю, у т.ч. цивільної (ст. 102 Конституції);

  • є законним представником держави щодо управління державним майном;

  • представляє державу в міжнародних відносинах, укладає міжнародні договори України (ст. 106 п. 3 Конституції України), у тому числі і цивільно-правові.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 116 п. 5, 8 Конституції України) має такі повноваження щодо управління державною власністю:

  • здійснює право управління об'єктами державної власності;

  • організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України. Для укладення міжнародних економічних договорів Прем'єр-міністр України, міністри України повинні мати доручення, видане Президентом України.

Фонд державного майна України й інші уповноважені органи, у тому числі державні підприємства і державні установи також здійснюють право управління державною власністю (ст. 33, 37, 39 Закону України «Про власність»).

Майно держави знаходиться у закріпленому стані за певними суб’єктами за правом господарського відання та оперативного управління або в незакріпленому стані (казна). У державних юридичних особах управління майном здійснюється ні державою, ні органами державної або виконавчої влади безпосередньо, а керівниками, які призначаються органами виконавчої влади, однак їх повноваження щодо управління державним майном є обмеженими та підконтрольними.

Автономна Республіка Крим є самостійним учасником цивільно-правових відносин, діє на рівних правах з іншими учасниками. Право власності АР Крим є відокремленою від державної або комунальної власності. Народ АР Крим здійснює право володіння і користування об'єктами власності АР Крим через форми безпосередньої демократії (місцеві референдуми, вибори тощо). Управління майном АР Крим здійснюється відповідно представницькими та виконавчими органами республіки Крим. Правовий режим майна АРК тяжіє до комунальної власності, однак у АРК більший обсяг правоздатності, у тому числі цивільно-правової.