6. Співвідношення зобов'язальних правовідносин (зп) з правовідносинами власності (пв)

• За юридичним характером:

ЗП та ПВ є майновими відносинами, чим відрізняються від особистих немайнових.

• За економічним характером:

• ЗП – це спосіб переміщення вже привласненого майна звичайно із сфери виробництва у сферу обігу та споживання, це реалізація привласненого та новий акт привласнення;

• ПВ – це право привласнення.

• За процесом руху майна:

• ЗП – динамічні, регулюється рух речей до інших учасників, вони є тимчасовими;

• ПВ – статичні, фіксується стан влади над річчю, часом не обмежені.

За суб'єктним складом:

• ЗП – відносні – відносно конкретних юридично пов'язаних осіб;

• ПВ – абсолютні – власнику протистоять абсолютно усі, необмежено коло осіб, власник може робити з річчю абсолютно усе.

За об’єктом:

• Об'єктом ЗП є право на дії іншої особи, ці дії, як правило, активні.

• Об'єктом ПВ є речі, право на власні дії щодо них, а дії інших осіб пасивні.

За самостійністю суб'єктів:

• ЗП – здійснення суб'єктивного права кредитора залежить від здійснення обов'язку боржником;

• ПВ – власник може здійснювати своє суб'єктивне право самостійно.

Тема 25. Цивільно-правовій договір

План

1. Поняття та принципи та функції договору

2. Свобода договору: вільності, обов'язковість, обмеження.

3. Види договорів

4. Зміст договору

1. Поняття, принципи та функції договору

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. На підставі цієї домовленості договір набуває характеру норм права, договір забезпечується примусовою силою держави у випадку порушення умов договору його сторонами.

Договір можна розглядати у таких аспектах:

• як юридичний факт, що є підставою для виникнення правовідношення;

• як власне правовідношення між двома та більше конкретними учасниками внаслідок спільного волевиявлення або правової обіцянки, до виконання якої можна примусити у судовому порядку;

• як документ, форму якого приймає відповідне правовідношення.

Принципи договору: принцип свободи договору, принцип диспозитивності, принцип моральності, принцип економічності та співробітництва; принцип належного виконання договірних зобов’язань; принцип обов’язковості виконання договору; принцип судового адекватного застосування санкцій до порушника зобов’язань з метою спонукання боржника до виконання договірного зобов’язання.

Функції договору: ініціативна функція як акт проявлення волі; програмно-координаційна функція як планування поведінки учасників; інформаційна функція про права та обов’язки учасників; гарантійна функція як забезпечувальний засіб; захисна функція як можливість примусу до виконання, відшкодування збитків тощо.

2. Свобода договору: вільності, обов’язковість, обмеження.

Якщо у праві йде мова про свободу, то не надається перелік того, що дозволено, оскільки дозволене перелічити неможливо, дозволено все, окрім того, що заборонено або обмежено законом. Головним у свободі є проголошення вільностей, тобто, самої свободи, однак законодавець звертає більше уваги не на вільності, що є правилом, а на обов’язковість, заборони та обмеження, що є винятком.

Вільності. Принцип свободи договору означає такі вільності:

• сторони договору є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору;

• сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;

• сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;

• сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Обов’язковість. Свобода договору не означає уседозволеність, не означає свободу від виконання зобов’язань, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Обмеження. Безмежна свобода може обернутися свавіллям, спричиненням шкоди іншим, тому свобода договору обмежується вимогами цивільного законодавства, звичаями ділового обороту, вимогами розумності та справедливості.