Тема 15. Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві

План

1. Види цивільно-правових строків і термінів

2. Порядок обчислення строків

3. Позовна давність та її поширення на цивільні правовідносини

4. Види строків позовної давності:

5. Початок перебігу позовної давності

6. Зупинення, переривання строків позовної давності

1. Види цивільно-правових строків і термінів

У цивільному праві строки визначаються часовою формою дінамики цивільних правовідносин, формами існування і розвитку суб’єктивних прав та обов’язків. Строки не належать до юридичних фактів (дій та подій) та породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з юридичними фактами (строку здійснення дій тощо). Строки поділяються на види за наступними критеріями:

• Залежно від способу їх встановлення:

• Строк – це певний період у часі, із закінченням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. У цьому разі строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Час у правовому регулюванні розглядається як часові параметри суспільної діяльності людей, що встановлюються нормами права. Співвідношення між часом і строком є співвідношення цілого та частини, об’єктивного та суб’єктивного.

• Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою, і навіть хвилинами, які приурочені до певної дати, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строк щодо терміну є більш загальною часовою категорією у цивільному праві. З одного боку терміни визначають граничні межі цивільно-правових строків, з іншого – моменти виникнення тих чи інших прав й обов’язків учасників правовідносин. Наприклад: право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна.

• Залежно від обставин, що породжують юридичні наслідки:

• строки, пов'язані з діями; (н: пропуск строку позовної давності тягне за собою відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що позивач у встановлений строк не вчинив позову до відповідача про захист порушеного права).Дії є вольовими не тільки за своєю причиною виникнення, а й у своєму процесі. Поняття “розумний строк” означає необхідність враховувати усі конкретні обставини, в яких діють учасники правовідносин. Встановлення строків, а іноді перебіг, залежить від волі людей.

• строки, пов'язані з подіями, які обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора. Події не мають вольовий характер у своєму процесі. Боржник має виконати зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Подією, як правило, вважають не строк або термін, а сплив строку або ж настання певного терміну, тому вони не залежать від волі людей.

• Більшість строків мають подвійний характер. Хоч вони є вольовими за походженням, однак тісно пов’язані з об’єктивним процесом перебігу часу і їх не можна віднести ні до юридичних дій, ні до юридичних подій у «чистому вигляді», тому строки займають особливе місце серед юридичних фактів. Строки, як окрема категорія серед юридичних фактів, постійно знаходяться у стані руху, визначають часові параметри тих чи інших цивільних правовідносин і перетворюються з дій у події, із суб’єктивної категорії – в об’єктивну і, навпаки. Строки породжують юридичні наслідки тільки у зв’язку з діями та подіями.