5. Представництво за довіреністю

Довіреність – це письмовий документ з необхідними реквізитами. Надання довіреності – це односторонній правочин, за яким одна особа надає повноваження іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Таке представництво ґрунтується на договорі або акті юридичної особи. Довіреність може бути видана особою, яка має потрібну для вчинення такого правочину дієздатність (для громадян) чи правоздатність (для юридичних осіб). Зазначений правочин є фідуціарним, оскільки він тісно пов'язаний з особою представника, довіреність має своїм призначенням встановлення зовнішніх відносин представництва, а саме відносин між довірителем та третьою особою за допомогою дій представника.

Довіреність має містити:

• ім'я або назву представника – особи, на яку видана довіреність;

• ім'я або назву довірителя – особи, яка її видала; Довіреність може бути складена від імені однієї або кількох осіб на ім'я однієї або кількох осіб.

• чітко відображену волю довірителя на вчинення від його імені правочину представником;

• дату видачі довіреності, оскільки без неї довіреність є нікчемною.

• строк довіреності.

Представництво за довіреністю припиняється у разі:

• закінчення строку довіреності. Якщо строк довіреності не зазначений, вона зберігає чинність до припинення її дії після вчинення представником від імені довірителя правочину, на здійснення якого довіреність була видана. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

• скасування її довірителем у будь-який момент за винятком безвідкличної довіреності. Таке право на одностороннє припинення довіреності пов’язано з довірчим характером даного правочину. Відмова від цього права є недійсною. Скасування довіреності тягне припинення повноважень представника.

• смерті довірителя або представника (припинення діяльності юридичної особи), обмеження його дієздатності тощо.

• відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю, у порядку, зазначеному законом або довіреністю (наприклад: представник не може відмовитися, якщо ці дії були невідкладними). Таке право на одностороннє припинення довіреності пов’язано з довірчим характером правочину. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за збитки, у разі недодержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, або іншим особам.

В залежності від змісту та обсягу повноважень довіреності поділяються на:

• спеціальна довіреність надає повноваження на здійснення юридичних дій або правочинів певного типу, на вчинення певної кількості однорідних правочинів (н: довіреність юрисконсульту на представництво у суді;.

• разова (спеціальна) довіреність – якщо особа, яку представляють, уповноважує на здійснення якого-небудь одного правочину або юридичної дії (наприклад: на отримання стипендії)

• загальна (генеральна) довіреність, що видається на визначений строк для здійснення різноманітних правочинів та інших юридичних дій різного характеру; (наприклад: на керування та продаж транспортного засобу).

Форма довіреності та передоручення має відповідати тій формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність завжди має письмову форму. Нотаріальне посвідчення потрібне, якщо на здійснення таких правочинів потрібна нотаріальна форма. Довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, вказаних у законі (одержання зарплати тощо).