• Право на пересування – це можливість фізичних осіб вільно пересуватися по території України (після 14 років), виїхати за її межі і безперешкодно повернутися в Україну (після 16 років), а також вільно визначати місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування. До досягнення фізичними особами визначеного вище віку вони мають право пересуватися відповідно по території України чи за її межами лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів чи піклувальників та в їх супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Законом передбачені обмеження (наприклад: епідемії).

• Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації та мірні зібрання.

5. Охорона та захист особистих немайнових прав

Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав можлива, якщо стосовно порушеного права можуть виникати цивільні відносини, а також якщо можливе використання передбачених законом засобів цивільно-правового захисту.

Право на захист особистих немайнових прав - це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, заперечення, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. У випадку невиконання покладеного рішенням суду зобов'язання вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права або у випадку ухилення від виконання судового рішення на особу покладається штраф.

Змістом цього права є право вимоги:

• непорушення цих прав;

• припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

• відновлення вказаних прав у випадку їх порушення.

Для захисту прав можна застосовувати загальні способи, а також такі

Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав:

• поновлення порушеного особистого немайнового права. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. У випадку, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

• спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (право на відповідь); це право вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право інших осіб, визнання неправомірності своїх діянь та визнання цієї інформації неправдивою, яке вчиняється у такий самий спосіб, у який була поширена неправдива інформація, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Відповідь передбачає внесення пояснення постраждалою особою щодо поширених відомостей. Підставою виникнення права на спростування є поширення: 1) інформації до відома третьої особи, яка здатна її сприйняти; 2) інформації, яка стосується конкретної особи або кола осіб; 3) інформації неправдивої.

• заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, то воно може бути захищене завдяки тому, що суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення цього права. якщо ця інформація вже випущена у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе – вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення. Підставою його застосування є правопорушення, яке іменується дифамацією, тобто поширення навіть правдивої інформації, але за умови, що нею порушуються особисті немайнові права, наприклад, право на особисте життя чи право на таємницю про стан свого здоров'я.