3. Загальні наслідки недійсності правочину

Недійсні правочини створюють наслідки, пов'язані з їх недійсністю та не створюють наслідки, що передбачалися сторонами при їх вчиненні. Недійсним може бути не тільки правочин у цілому, а окрема його частина.

Загальні наслідки недійсності правочину:

1. двостороння реституція – це відновлення порушеного майнового стану, повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення, відповідно з чим у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (наприклад: правочини з дефектами суб'єктного складу, правочини з дефектами форми, правочини юридичних осіб, на вчинення яких вони не мали права, правочини, вчинені під впливом помилки, правочини, вчинені під впливом тяжких обставин). Для застосування двосторонньої реституції не має значення, хто винний у недійсності правочину. Відновлення сторін у початкове становище не пов’язане із правом на майно, а є наслідком нікчемності вчиненого правочину.

2. відшкодування збитків та моральної шкоди винною стороною, при цьому закон у деяких випадках покладає на винну сторону обов'язок відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі (ст. 230 під впливом обману, ст. 231 ЦК під впливом насильства). Зазначені правові наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції та відшкодування збитків і моральної шкоди застосовуються завжди, якщо положеннями закону щодо окремих видів недійсних правочинів не встановлені інші правові наслідки. Правові наслідки недійсності правочинів, встановлених законом, можуть бути змінені за домовленістю сторін правочину, за винятком нікчемних правочинів.

4. Наслідки правочинів з дефектами суб'єктного складу

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками, опікуном, інакше він є не дійсним.

Якщо правочин з малолітньою або неповнолітньою особою вчинила особа з повною дієздатністю, яка знала або могла знати про вік другої сторони, відсутність згоди батьків, то окрім двохсторонньої реституції вона зобов'язана відшкодувати збитки.

Якщо обома сторонами правочину є малолітні діти, неповнолітні особи то діє двохстороння реституція. У разі неможливості повернення майна у натурі відшкодування вартості провадиться батьками, якщо суд встановить їх вину.

Якщо неповнолітня особа вчинила правочин з малолітньою особою, то має місце двохстороння реституція, але з можливістю субсидіарного залучення до участі у відшкодуванні збитків батьків, якщо суд встановить їх вину.

Правочини, вчинені фізичною особою, що обмежена у дієздатності, належать до оспорюваних.

Всі вчинені недієздатною фізичною особою правочини є нікчемними (абсолютно недійсними). Суд може визнати юридичну силу за таким правочином, якщо опікун звернувся до суду з позовом про це та правочин вчинений на користь недієздатної особи.