Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Цив пр ч.1 Шаповалова.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

5. Наслідки правочинів з дефектами волі

Дефект волі можливий при таких ситуаціях:

  1. тимчасовий стан, коли людина не здатна розуміти значення своїх дій або керувати ними;

  2. під впливом помилки;

  3. під впливом обману;

  4. під впливом насильства;Правочин, укладений під впливом насильства, обману, тяжких обставин, є оспорюваним. Окрім двохсторонньої реституції з винній сторони стягуються збитки у подвійному розмірі.

  5. під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах.

Наслідки: двохстороння реституція, відшкодування моральної шкоди.

Правочин, укладений під впливом помилки, є оспорюваним та окрім двохсторонньої реституції розподіляються збитки між сторонами залежно від їх вини (недбальство постраждалого, необережність іншої сторони).

6. Наслідки правочинів з дефектами форми та змісту

При недодержанні простої письмової форми правочину існує презумпція дійсності такого правочину, якщо законом не встановлено, що недодержання письмової форми тягне його недійсність. У разі заперечення його учасниками факту вчинення правочину рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Такий правочин може бути визнаний дійсним, якщо одна із сторін вчинила дію, а інша підтвердила її, (наприклад: шляхом виконання).

Нікчемними будуть правочини при недотриманні обов'язкової нотаріальної форми, державної реєстрації.

Наслідки правочинів з дефектами змісту

  1. Правочин, укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою його стороною, є оспорюваним, його наслідком є двохстороння реституція, а також довіритель має право вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди.

  2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

  3. Фіктивний правочин є нікчемним (який вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених у правочині).

  4. Удаваний правочин є нікчемним, (який вчиняється з метою приховання іншого правочину, який сторони мали на увазі) (наприклад: видача генеральної довіреності на автомобіль маскує купівлю-продаж). Прихований правочин може бути визнаний судом дійсним або недійсним.

  5. Правочини, які можуть вчинятися лише з дозволу органів опіки та піклування, але вчинені без дозволу, є нікчемними, після чого наступає двохстороння реституція. Однак, якщо він відповідає інтересам підопічного, то він може бути визнаний дійсним.

Тема 14. Представництво і довіреність

План

  1. Представництво

  2. Склад правовідносин представництва (суб’єкти, предмет, зміст)

  3. Повноваження представника

  4. Види представництва

  5. Представництво за довіреністю

  6. Перевищення, обмеження повноважень при представництві

  7. Відмежування представництва від інших зобов’язань

1. Представництво

Представництво – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Цей правочин безпосередньо створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки особи, яку представляють. Представник повинен дотримуватися меж наданих йому повноважень.

Повноваження – це дозволені, можливі дії представника по укладенню правочину від імені та в інтересах особи, яку він представляє. При відсутності в особи, яка виступає як представник, повноважень на вчинення правочину від імені іншої особи вчинений таким представником правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляють, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у тому разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює правочин дійсним з моменту його вчинення, тобто наступне його схвалення діє зі зворотною силою.

Внутрішні відносини представництва – це довірчі (фідуціарні) відносини особи, яку представляють, з представником, вони ґрунтуються на впевненості, що представник не порушить права та законні інтереси особи. Зовнішні інтереси представництва – це відносини між представником і третьою особою та відносини між особою, яку представляють, і третьою особою. У зовнішніх відносинах представник зобов’язаний інформувати третю особу про представницький характер своїх дій і надавати докази підстав виникнення і змісту своїх повноважень.

Причини розповсюдження представництва:

  1. юридичного характеру – відсутність у фізичних осіб повної цивільної дієздатності (часткова, мінімальна, обмежена),

  2. фактичного характеру – хвороба, перебування у відрядженні, відсутність юридичних знань, особиста зайнятість тощо.