5. Предмет виконання та підтвердження виконання зобов'язання

Предмет виконання зобов'язання – це певні матеріальні або духовні блага, в зв’язку зі створенням або передачею яких було встановлене зобов’язання. У предметі виконання зобов’язання виражаються найбільш істотні обов’язки боржника по належному виконанню договірного зобов’язання. Це пов'язано з тим, що від належного виконання зобов’язання щодо його предмета залежить питання придбання кредитором саме цих благ, заради яких він вступив у договірні відносини. Загальним правилом є виконання зобов’язання у повному обсязі. Тому кредитор має право не приймати виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. . Предметом виконання грошових зобов'язань є певна грошова сума, що має бути сплачена: за будь-яким сплатним договором (купівлі-продажу, ренти, підряду тощо); за договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші (позика, дарування тощо); за зобов'язанням з відшкодування недоговірної шкоди; за зобов'язанням, що виникає у зв'язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави.

Дії з виконання договору – це юридично значимі дії, які мають цінність для кредитора і здатні задовольнити його потреби. Якщо результатом дії при правочині є умови, то результатом дій з виконання договору є задоволення кредитора, оскільки досягнута мета, з якою договір укладали. Іншими словами, договір на папері – це умови (модель поведінки сторін). Здійснення прав та обов’язків – це реалізація їх у житті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Це правило поширюється і на ті грошові зобов'язання, у яких був визначений його еквівалент в іноземній валюті При цьому сума, що підлягає сплаті за такими зобов'язаннями в гривнях, визначається за офіційним курсом. В умовах існування інфляційних процесів, з метою захисту майнових прав фізичних осіб - кредиторів, можливе збільшення сум, що виплачуються їм за грошовими зобов'язаннями, пов'язаними, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, чи вчиненням договору довічного утримання (догляду). Підставою для збільшення сум, що виплачуються фізичним особам, є збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Виходячи з презумпції відплатності договорів закріплюється правило про сплату боржником у грошовому зобов'язанні процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Разом з цим сплата боржником процентів за грошовими зобов'язаннями є обов'язком боржника і у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК). Якщо юридична природа процентів, що повинні сплачуватися боржником у разі прострочення виконання зобов'язання (ст. 625 ЦК), не викликає сумніву, оскільки йдеться про санкцію, особливий вид цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, то проценти, які боржник зобов'язаний, сплачувати за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК), за своєю юридичною природою є не санкцією, а боргом. Це пов'язане з тим, що таке користування має правомірний характер.

На той випадок, коли сум переказаного боржником платежу недостатньо для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, у ст. 534 ЦК передбачена черговість погашення вимог за ним. У першу чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням кредитором виконання. У другу - сплаті підлягають проценти та неустойка. І лише у третю чергу сплачується основна сума боргу. Ці правила не мають імперативного характеру, а тому зазначена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням може бути змінена сторонами договору.

У альтернативному зобов'язанні боржник має вчинити на користь кредитора одну з двох або декількох дій (ст. 539 ЦК), предмет його виконання є теж “альтернативним” (наприклад, або певна річ, або певна сума грошей). Конкретизація предмета виконання альтернативного зобов'язання здійснюється стороною, якій належить право його вибору. У альтернативному зобов'язанні предмет виконання остаточно визначається особою, якій належить право його вибору. Таке право, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства чи не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, як правило, належить боржникові.

Предмет виконання факультативного зобов'язання визначений, але він може бути замінений боржником на інший, заздалегідь визначений предмет, у разі настання певного юридичного факту

Підтвердження виконання зобов'язання. На кредитора, що прийняв виконання зобов'язання від боржника за правочином (незалежно від того, у якій формі він вчинений), покладено обов'язок видати боржникові розписку, але лише за умови, що останній вимагає цього від кредитора.

Якщо при вчиненні правочину боржник видавав кредиторові борговий документ, кредитор після прийняття виконання зобов'язання повинен повернути його боржникові. Факт наявності боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. В тих випадках, коли кредитор не може повернути боржникові борговий документ, він зобов'язаний вказати про це у розписці, що видається останньому.

Відмова кредитора видати боржникові розписку чи повернути борговий документ тягне наступні наслідки. По-перше, вказане надає право боржнику затримати виконання зобов'язання, а, по-друге, у цьому разі настає прострочення кредитора.