Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник Цив пр ч.1 Шаповалова.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

Межі здійснення суб’єктивного права:

  • межі, установлені суб’єкту договором або актами чинного законодавства, моральними засадами суспільства;

  • межі, за якими порушуються права, завдається шкода іншим особам, державі, завдається шкода довкіллю або культурній спадщині;

  • межі, що встановлені законом на захист конкуренції, тобто не зловживання монопольним становищем на ринку.

Суд може зобов’язати суб’єкта припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, установлені законом (позбавити особу плодів, доходів, повноважень, якщо такі були набуті під час зловживання своїм правом).

Принципи щодо здійснення особами суб'єктивних прав і обов'язків:

  • принцип законності, дотримання правил ділової етики й моральних принципів суспільства;

  • принцип недопустимості недобросовісної конкуренції;

  • принцип солідарності і ділового співробітництва при здійсненні прав та обов'язків. Суб'єкти цивільних правовідносин не повинні порушувати права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а повинні сприяти, допомагати один одному у виконанні покладених на них обов'язків.

  • принцип використання цивільних прав і обов'язків відповідно до їх соціального призначення.

Зловживання правом може бути як:

  • здійснення свого права без наміру нанести шкоду іншій особі; (так підприємець при здійсненні своєї діяльності наносить шкоду навколишньому середовищу);

  • здійснення свого права спеціально з метою нанесення шкоди. Таке зловживання має назву шикана.

Зловживання правом – це врегульована нормами права поведінка управомоченої особи, спрямована на здійснення свого суб’єктивного цивільного права, якою було завдано шкоди іншим особам і при цьому належним чином не задоволено власних потреб. Управомочена особа при цьому спирається на формально належне їй право, однак при конкретній реалізації дії призводять до порушення прав та інтересів інших осіб. Так, власник майна з метою захисту його від крадіжки використовує такі засоби, які становлять смертельну небезпеку для оточуючих. Так, наймодавець може вимагати в наймача провести поточний ремонт житла, переданого в найм, коли не було потреби поліпшувати санітарно-гігієнічний та естетичний стан житла, а метою було заподіяння майнової шкоди наймачеві.

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Суд може зобов'язати таку особу припинити зловживання своїм правом, відмовити в захисті цивільного права та інтересу тощо.

2. Захист цивільних прав

Право на захист, як конституційне право кожного, згідно зі ст.8 Конституції має пряму дію. Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК). Інтерес має правовий характер, коли спір про право відсутній, суб’єктивне право не порушене, однак його не можна реалізувати через відсутність правовстановлювальних документів, правову невизначеність фактичного стану особи тощо. Прикладом захисту інтересу буде у разі знищення речі, право власності на яку не може бути захищене, оскільки її вже не існує, тому захищається порушений інтерес.

Право на захист цивільного права та інтересу – це юридична можливість особи на свій розсуд і в межах, що допускаються правопорядком, використовувати засоби примусу задля захисту правових благ, охоронюваних цивільним законодавством.

Право на захист як один з елементів будь-якого суб'єктивного цивільного права – це нормативне врегульована можливість управомоченого суб'єкта на свій розсуд застосувати:

  • засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права;

  • методи, передбачені законом, для припинення дій, якими право було порушене.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, установлених законом.

Охорона права має мету забезпечити його існування, не допустити порушення. Захист права здійснюється, коли вже право порушено або існує загроза його порушення.