Питання 2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни

Насамперед слід зробити одне суттєве зауваження про те, що проблему зміцнення військової дисципліни у військовому середовищі тільки зусиллями самих командирів (начальників) та їхніх заступників не розв’язати, бо починаються ці порушення не тільки у військовому середовищі. Одним із основних факторів їх появи є хронічні, загальносуспільні І загальноармійські проблеми, які формують, а інколи й провокують девіантний стиль поведінки молоді, сприяють негативному її ставленню до служби в лавах Збройних сил України, а часто і заохочують їх породження у військовому середовищі. Нам також відомо, що до лав Збройних сил України потрапляє не найкраща частина української молоді. Отже, доки духовно не «оздоровиться» українське суспільство, не зміниться ставлення суспільства до Збройних сил, не буде сформована позитивна мотивація у молоді до військової служби, говорити про викорінення порушень військової дисципліни у військових підрозділах і частинах надзвичайно складно.

У зв'язку з ним нижчезазначена система роботи зі зміцнення військової дисципліни стосується викорінення локальних факторів їх порушення. Тобто вони пов'язані з індивідуально-психічними особливостями воїнів, наявністю у підрозділах певних негативних традицій, невмінням і неспроможністю командирів (начальників) ланки відділення - полк (бригада) налагодити за допомогою управлінських заходів статутний порядок у підрозділі та формувати свідому дисципліну у військовослужбовців.

Питання 2.1. Система роботи зі зміцнення військової дисципліни

Система роботи зі зміцнення військової дисципліни в підрозділі (частині) — це комплекс управлінських, організаційних, педагогічних і психологічних заходів та основних напрямів роботи командирів (начальників) щодо згуртування особового складу підрозділів (частини) у справжні військові колективи, досягнення у них позитивного МПС, затвердження суспільно схвалених норм і правил поведінки його членів, дотримання ними свідомої дисципліни, бездоганного і неухильного додержання порядку і правил, встановлених військовими статутами, іншими законодавчими актами України та загальноусталеними моральними нормами поведінки.

Ця система стосується конкретно психологічної проблеми, тому вона має розв'язуватися першою чергою психологічними заходами з широким залученням фахівців — психологів. Військові психологи у полку (бригаді) мають організовувати власну діяльність на трьох рівнях, Переший — на рівні конкретної психологічної проблеми, тобто це робота з певним військовослужбовцем або групою військовослужбовців, які мають суттєві проблеми з військовою дисципліною. Цей рівень має бути основним для психологів батальйонів і полків (бригад), бо вони, маючи спеціальну психологічну освіту, спроможні з'ясувати психологічні фактори й механізми порушень військової дисципліни, поставити правильний діагноз та психологічно цілеспрямовано впливати на порушників. Другий рівень— це робота з певними категоріями військовослужбовців (наприклад, призовниками, сержантами, офіцерами, військовослужбовцями, схильними до порушень військової дисципліни), підрозділами, яким потрібна кваліфікована допомога професійного психолога. Третій рівень— це аналітична, методична й організаційна робота у масштабі військової частини, пов'язана з психологічним забезпеченням виховних та інших заходів зі зміцнення військової дисципліни.

Але водночас ця система має відповідати вимогам міністра оборони України та передбачати:

1. Глибоке вивчення, осмислення й усвідомлення командирами (начальниками) основних вимог статутів, військового законодавства України, наказів міністра оборони щодо зміцнення військової дисципліни.

2. Регулярну роботу посадових осіб у підпорядкованих їм підрозділах із всебічного вивчення стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання особовим складом у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів І директив міністра оборони та інших керівних документів; надання практичної допомоги щодо зняття напруження у військових колективах та забезпечення позитивного МПС особового складу, який забезпечує орієнтаційно-ціннісну, інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову єдність особового складу підрозділу.

3. Заслуховування звітів командирів підрозділів й інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їхній особистий внесок у її зміцнення, формування і розвиток дисциплінованості у кожного воїна. При цьому (так, як і під час роботи в підлеглих підрозділах) особлива увага звертається на всі основні напрями їх роботи щодо зміцнення військової дисципліни та її МПЗ. Це:

• підбір, розстановка, навчання і виховання кадрів (офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин і активістів);

• контроль за діяльністю кадрів, виконанням ними своїх службових обов'язків та надання їм практичної допомоги;

• вивчення та аналіз МГТС особового складу;

• планування, підготовка і здійснення заходів щодо його підвищення й підтримання на належному стабільному рівні;

• військово-професійне, національне, військово-патріотичне, розумове, правове, моральне, естетичне, екологічне і фізичне виховання військовослужбовців;

• морально-психологічний супровід повсякденної життєдіяльності підрозділів;

• своєчасне, повне І якісне доведення до військовослужбовців встановлених норм речового, харчового, фінансового, медичного й інших видів забезпечення;

— підтримання статутного порядку в підрозділах (частинах) і чітка організація бойової підготовки особового складу та служби військ.

Тут слід зробити кілька зауважень щодо статутного порядку у підрозділі та його виховного впливу, бо, цього, нажаль, деякі вихователі не усвідомлюють. Виховний вплив статутного порядку полягає в тому, що він забезпечує найкращі умови для бойової і гуманітарної підготовки особового складу, оптимально сприяє ефективному виконанню покладених на нього завдань та обов'язків, підсвідомо формує у військовослужбовців навички, звички і вміння вихованої поведінки та дотримання норм і правил воїнського етикету. Він повсякденно спонукає кожного дотримуватися правил і норм воїнського етикету, узгоджуючи свої дії та поведінку із вимогами статутів, із розпорядком дня військової частини.

Підтриманню статутного порядку у підрозділах, вихованню дисциплінованості у особового складу безпосередньо сприяє висока організація бойової підготовки особового складу. Кожне заняття, за його якісної підготовки і здійснення, щодо формування бойової майстерності досягає не тільки дидактичної мети, а й виховної — формує дисциплінованість у військовослужбовців. Ось чому слід звертати увагу на всі дидактичні, методичні й виховні елементи кожного навчального заняття: методично обґрунтований його початок і закінчення, ясність і конкретність у постановці навчальних завдань, охайний зовнішній вигляд військовослужбовців, суворе дотримання встановлених правил поведінки, вимогливість керівника до себе І суб'єктів уміння.

Важливою умовою зміцнення військового порядку, який активно формує дисциплінованість військовослужбовців, є правильна організація служби військ. Служба військ включає широкий комплекс заходів, який забезпечує підтримання в підрозділах (частинах) високого рівня дисципліни, організованості і порядку, створення оптимальних умов для бойової і гуманітарної підготовки особового складу і всієї його життєдіяльності.

4. Підбиття підсумків роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у відділеннях (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (бригадах) згідно з вимогами міністра оборони, яке провадиться у військових частинах — щомісячно; у ротах, батальйонах — щотижнево; у взводах, відділеннях — щоденно.

5. Вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку. Обмін досвідом роботи з питань практики зміцнення військової дисципліни та навчання посадових осіб для її поліпшення рекомендується провадити у військах із сержантами двічі на місяць; прапорщиками — щомісячно; офіцерами підрозділів — щомісячно; командним складом військових частин — щоквартально.

6. Чітку організацію методичної роботи, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень. При цьому особливу увагу слід приділяти навчанню методам і формам ефективного впливу на свідомість і підсвідомість, емоцію і волю, мотиви і мотивацію, ціннісні орієнтації І настанови військовослужбовців.

Навчання офіцерів, прапорщиків, сержантів системному підходу, сучасним формам і методам роботи з підлеглими, передовому досвіду роботи щодо зміцнення військової дисципліни планується та провадиться не менше двох разів на місяць.

Методи МПЗ військової дисципліни — це способи і прийоми впливу на свідомість, підсвідомість, мотиваційну, емоційно-почуттєву і вольову сферу психіки військовослужбовця, його поведінку і військово-професійну діяльність з метою досягнення бездоганного ставлення до виконання службових обов'язків.

До них належать: методи довір'я, поваги до особистості та гідності військовослужбовця; методи формування свідомості особистості воїна (переконання, заохочення, примус); метод особистого прикладу командира (начальника); метод доручення підлеглому; метод вправ; метод створення виховних ситуацій; метод осуду негідної поведінки військовослужбовця; психодіагностичні, психокорєкційні, психореабілітаційні методи тощо.

Форми МПЗ військової дисципліни — це різноманітні організаційні заходи, що цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно провадяться з метою допомогти воїнам усвідомлювати вимоги законів, статутів, моральних норм поведінки та необхідність їх свідомого дотримання. Форми залежать від стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі (частині), рівня МПС особового складу, поставлених завдань та інших чинників. Найчастіше застосовуються індивідуальні і групові форми МПЗ військової дисципліни.

7. Постійну турботу про поліпшення якісної характеристики та рівня підготовленості суб'єктів МПЗ військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень. З цією метою необхідно здійснювати систематичний аналіз, коригування і затвердження планів роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни згідно з вимогами міністра оборони та інших старших начальників. Важливо, щоб усі суб'єкти МПЗ військової дисципліни постійно були налаштовані на творчий пошук шляхів удосконалення стилю своєї роботи, підвищення ЇЇ ефективності.

Серед цих суб'єктів особливе місце мають посісти військові психологи, які спроможні професійно розв'язувати проблеми військової дисципліни. Вони порівняно з іншими суб'єктами достатньо володіють надійними психологічними методиками діагностики індивідуально-пси­хічних якостей військовослужбовців та засобами впливу на них. Зусилля військових психологів мають бути націлені на психологічне забезпечення роботи всіх категорій командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни, цілеспрямованого психологічного впливу на порушників військової дисципліни і створення оптимальних умов життєдіяльності у військових підрозділах.

Питання 2.2. Вдосконалення системи роботи командирів

Шляхи вдосконалення системи роботи командирів (начальників) ЗІ зміцнення військової дисципліни та правопорядку — це основні напрями посилення дієвості позитивного впливу командирів, штабів, фахівців органів виховних структур на воїнів відповідними управлінськими, організаційними, педагогічними, соціально-психологічними та іншими заходами, Ця система роботи має бути обґрунтована відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про боротьбу з корупцією», статутів, наказу міністра оборони № 11 від 19 квітня 1997 р. «Про зміцнення військової дисципліни у Збройних силах України», директиви Д-12 від 31 травня 2001 р, «Про стан правопорядку, військової дисципліни та додаткові заходи органів військового управління щодо їх здійснення», Методичних вказівок начальника Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України щодо організації вихованої роботи, зміцнення правопорядку та військової дисципліну в Збройних силах України на навчальний рік.

Шляхами вдосконалення системи роботи командирів (начальників) щодо зміцнення військової дисципліни є:

1. Суттєве поліпшення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їхніх родин, запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовій і гуманітарній підготовці, службі та дисципліні.

2. Професійне залучення військових психологів до психологічного забезпечення військової дисципліни і профілактики правопорушень.

3. Забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті, без якої неможливо суттєво поліпшити військову дисципліну.

4. Приділення більшої уваги сержантам (старшинам) строкової служби. Підбір, навчання і виховання цієї категорії командирів має бути першорядним завданням повсякденних турбот командирів рот (батарей), батальйонів (дивізіонів), полків (бригад) та їхніх заступників з вихованої роботи.

5. Підвищення позитивної ролі військовослужбовців-контрактників у повсякденній життєдіяльності підрозділів (частин), які мають бути військовими професіоналами, демонструвати взірець виконання функціональних обов'язків.

6. Посилення контролю та надання безпосередньої практичної допомоги підлеглим посадовим особам у вдосконаленні стилю й системи їхньої роботи зі зміцнення військової дисципліни та правопорядку. Прин­цип «Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їхньої підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань» — має стати провідним принципом діяльності кожного командира. Все це передбачає посилення вимогливості до всіх без винятку офіцерів, прапорщиків, сержантів за їхній особистий внесок у зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі (частині). Практична робота у підлеглих підрозділах планується і провадиться щомісячно:

• командирами бригад (полків) у двох-трьох ротах (батареях);

• командирами батальйонів (дивізіонів) у двох-трьох взводах.

Командири (начальники) особисто займаються навчанням безпосередньо підлеглих офіцерів, прапорщиків і сержантів сучасним гуманним принципам, ефективним методам і ненасильницьким формам роботи щодо зміцнення військової дисципліни, оптимального використання наданих їм дисциплінарних прав, творчому поєднанні в своїй діяльності методів безпосереднього і опосередкованого виховного впливу на вихованців та методів самовиховання.

7. Суттєвого ефекту можна досягти цілеспрямованою організацією індивідуально-виховної роботи, яка має пронизувати всі військові структури, кожну її ланку, провадитися на всіх рівнях. Систематичне здійснення такої роботи з офіцерами, прапорщиками, сержантами і рядовими дає можливість мобілізувати їх на якісне виконання бойових, навчально-бойовий та інших завдань, сприяє запобіганню загибелі і травмуванню воїнів, недопущенню негативних виявів у їхній поведінці, викоріненню порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

Наприклад, зимовий період навчання міністр оборони рекомендує визначити як період викорінення порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями. З цією метою виховним впливом слід охопити кожного військовослужбовця. Це досягається особистою участю командирів (начальників) у здійсненні комплексу управлінських, організаційних, педагогічних, психологічних та інших цільових заходів, спрямованих на затвердження у військових підрозділах (частинах) норм і правил воїнського етикету, найкращих традицій і звичаїв українського війська, профілактику порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями і своєчасного з'ясування їх детермінант та їх усунення. Під час зимового періоду навчання забезпечується також оптимальною й ненасильницькою адаптацією молодого поповнення до умов військової служби, а у військовому середовищі затверджуються загальнолюдські, національні та воїнські цінності.

8. Пожвавлення МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень. Тут особлива роль належить військовим психологам, зусилля яких мають зосереджуватися безпосередньо у підрозділах на індивідуальній роботі з військовослужбовцями усіх категорій для визначення детермінант їхньої девіантної поведінки, надання їм своєчасної соціально-психологічної, психологічної та інших видів допомоги та здійснення сучасних психологічних профілактичних заходів. Вони організовують систематичне медичне обстеження військовослужбовців, що належать до «груп ризику», провадять з ними постійну виховну і психокорекцій ну роботу.

9. Організація бойової і гуманітарної підготовки, служби військ, всієї життєдіяльності підрозділів (частин) і органів управління в дусі державницької ідеології. Наприклад, на заняттях з бойової, гуманітарної і правової підготовки здійснюється поглиблене вивчення всіма категоріями особового складу вимог статутів, законодавчих актів, що стосуються їх життєдіяльності. У військовослужбовців формується громадянська свідомість.

10. Вдосконалення аналізу стану військової дисципліни та правопорядку, ефективності бойової і гуманітарної підготовки, якості служби військ. При цьому обов'язковим має бути дотримання таких його принципів, як: системність, систематичність, послідовність, достовірність, комплексність, принциповість, врахування об'єктивних і суб'єктивних причин у їх єдності та взаємозв'язку.

Підбиття підсумків стану військової дисципліни провадять:

• командири відділень — з кожним солдатом;

• командири взводів — з особовим складом взводу і окремо з сержантами, командирами відділень, яким ставлять завдання на наступну добу, з визначенням місця за рейтингом кожного відділення;

• командири рот— з особовим складом роти на загальних зборах роти і окремо з командирами взводів з визначенням рейтингу відділенням І взводам роти;

• командири батальйонів — з особовим складом батальйону на загальних зборах і окремо з командирами рот з визначенням рейтингу ротам і взводам;

• командири полків (бригад) —- на зборах офіцерів і окремо з командирами батальйонів з вивченням рейтингу батальйонам і ротам полку.

Керівний склад частини бере участь у підбитті підсумків у підрозділах, що відстають.

Основними критеріями оцінки стану дисципліни та ефективності системи роботи з її зміцнення виступають:

— рівень бойової і мобілізаційної готовності підрозділу, частини (корабля). Бойова готовність і дисципліна тісно пов’язані. Якщо військова дисципліна —у мова бойової готовності, то стан бойової готовності найефективніший критерій її оцінки;

• рівень бойової підготовки особового складу та несення ним бойового чергування, вартової та внутрішньої служб, ефективність виконання основних видів діяльності підрозділу (частини);

• ступінь підтримання у підрозділі (частині) статутного порядку, його відповідність вимогам міністра оборони, військовим статутам і настановам;

• особистий приклад у дисципліні командирів (начальників). Це дає можливість командиру і його заступнику з виховної роботи провадити МПЗ предметно, з конкретними категоріями військовослужбовців, мобілізувати з цією метою громадськість;

• комплексне провадження інформаційно-пропаґандивної, організаторської, соціально-правової, культурно-виховної і просвітницької роботи;

• ефективність дисциплінарної практики командирів і начальників усіх рівнів та інші критерії.