5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану

Як свідчить військова практика, у військовій діяльності психічні ста­ни, особливо в бойовій обстановці (зокрема на війні), відіграють важ­ливу роль.

Яким чином командир може впливати на механізми виникнення по­зитивних психічних станів? Відповідь на це запитання є в характерис­тиках психічного стану (конкретна ситуація, індивідуально-психічні особливості воїна, «системотворний фактор»).

Першим напрямом роботи командира щодо формування позитивно­го психічного стану є створення здорового морально-психологічного клімату в підрозділі. Створити оптимальну ситуацію для воїнів — озна­чає сформувати належні умови їхньої життєдіяльності. Відповідно змі­нюючи військове середовище, яке безпосередньо впливає на зміну си­туації, можна сформувати новий психічний стан, подолати негативні стани.

Другий напрям — знання індивідуально-психічшіх особливостей під-леглих та їх оптимальне урахування в своїй службовій діяльності. Для чого необхідно враховувати цей фактор? Оскільки зовнішні впливи (у нашому випадку це відповідна ситуація) завжди діють через внутрішні умови (індивідуально-психічні особливості воїна) лише опосередкова­но, то воїни по-різному реагують на зовнішні подразники.

До основних індивідуально-психічних особливостей воїна належать:

• індивідуальні особливості нервової системи, її внутрішні закони;

• потреби, настанови, почуття, переконання;

• здібності й нахили;

• психічні утворення (система знань, навичок та вмінь);

• мотиви та мотивації;

• характер;

• особливості природно-біологічної структури та організа­ції воїна тощо.

Усі ці риси та якості складають психологічну характеристику особи­стості. Будь-яка зміна в ціп характеристиці зумовлює зміну психічних станів, а інколи й кардинальних.

Військова служба дає великі можливості для загартовування харак­теру й волі, цілеспрямованого розвитку різних соціально-психологіч­них рис і якостей військовослужбовця, які йому допомагають успішно діяти в ході бойової та гуманітарної підготовки.

Третій, на думку автора, дуже важливий напрям роботи командира щодо управління виникненням психічних станів — допомогти воїнам знайти «особистісний смисл»у військовій службі, який є «системотвор-ним фактором», тобто який дає змогу об'єднувати в цілісну функціо­нально-динамічну систему різні психічні особливості воїна. Особисті-сний смисл — одна з головних складових свідомості воїна і визначає зміст його діяльності (найвища його форма розвитку — це стійка вій-ськово-професіниа спрямованість). Якщо служба у воїна не викликає суперечливих почуттів, він краще зносить її труднощі, а також постій­но прагне до вдосконалення і самовдосконалення в ній.

Важливими напрямами роботи командира підрозділу щодо утворен­ня та підтримання позитивного психічного стану є оптимізація проце­су спілкування між військовослужбовцями та його гуманізація, а також ефективна організація бойової підготовки в підрозділі. Деякі дослід­ники відносять цей напрям до поняття «ситуація». Напевно, такий під­хід виправдовує себе в цивільних умовах життя, але особливості вій­ськової служби, тривале сумісне перебування воїнів потребують від ко­мандирів приділяти особливу увагу й цим напрямам роботи. Власне, нестатутні взаємини між військовослужбовцями, негативні традиції, які створюють нездорову морально-психологічну атмосферу та нездоро­вий соціально-психологічний клімат у підрозділі свідчать про актуаль­ність і необхідність такої роботи командира. Тому необхідно цілеспря­мовано формувати та згуртовувати військовий колектив, основними психологічними показниками якого є згуртованість і стресостійкий оп­тимістичний соціально-психологічний клімат у підрозділі.

Наступним важливим аспектом створення здорової морально-пси­хологічної атмосфери, доброго настрою є особистий приклад команди­ра, його оптимістичний психічний стан. Цс впливає на ефективність власної діяльності та безпосередньо формує психічний стан підлеглих.

Найзначущішими рисами, що впливають на психічний стан офіце­ра, є військова майстерність, комунікабельність, цілеспрямованість, ем-патія тощо. Особливо важливе значення має психічний стан командира в бойовій обстановці.

Цілеспрямована та змістовна робота офіцера неможлива без вивчен­ня, аналізу основних виявів психічних станів підлеглих. У цьому йому допомагає знання методів вивчення психічних станів. Наприклад, М.Д. Левитов пропонує такі прийоми та засоби вивчення психічних станів: спостереження за поведінкою і діяльністю суб'єкта: кіно- і фотозйомка; словесний звіт досліджуваного; вивчення продуктів діяльнос­ті; природний та лабораторний експеримент тощо.

Узагальнюючи концепції вітчизняних вчених, можна виділити три групи методів вивчення психічних станів підлеглих:

• теоретичні методи дослідження філософських аспектів про­блеми;

• медичні, фізіологічні та біологічні методи;

• психологічні методи: об'єктивні (спостереження, бесіда, ін­терв'ю, анкетування, опитування, тестування, узагальнен­ня незалежних характеристик тощо) і суб'єктивні (самоспо­стереження, самосвідомість, саморефлексія, самоаналіз тощо).

Вивчення психічного стану має включати три рівні:

I — психічні рівні реагування (переживання);

II — фізіологічні рівні реагування (соматика, вегетатика);

III — поведінка людини взагалі і особистості зокрема.

Ці рівні мають вивчатися водночас у комплексі та окремо тому, що вивчення тільки окремого показника не може дати достовірної інфор­мації про природу відповідного психічного стану. Провідне місце в їх діагностиці має посідати вивчення переживань, які пов'язані зі став­ленням особистості до чогось. Ставлення особистості як системотвор-ного фактора її психічного стану дає можливість розглядати такий стан саме як якісну характеристику психіки воїна, що об'єднує в собі пси­хічні процеси, психічні властивості та здійснює вилив на них.

У Збройних силах України існує особливий напрям роботи коман­дирів щодо попередження негативних станів у бойовій обстановці — психологічна підготовка, яку розглянемо у наступних темах. Тут зупи­нимося лише на крайній формі вияву психічного стану на війні — па­ніці.