4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування

Наступним фундаментальним пізнавальним процесом є пам'ять. Якщо сприймання — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на наші органи чуття в певний час, то пам'ять — це відображення об'єктивної реальності, але тієї, що діяла в минулому. Вона є основою психічного життя особистості. Без неї жоден живий організм не може психічно розвиватися. І.М. Сеченов визначав пам'ять як наріжний камінь психічного роз­витку. Вона лежить в основі всіх інших психічних процесів. Розпад пам'яті призводить до розпаду особистості: людина перетворюється на живий автомат.

Пам'яттю називається здатність індивіда зафіксовувати, зберігати і відтворювати колишній досвід. Вона складається з трьох процесів:

1. запам'ятовування (закріплення) інформації;

2. збереження (утримання) інформації;

3. відтворення інформації.

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

В основі людської пам'яті лежить система умовних рефлексів, утво­рення часових зв'язків або «слідів» процесів, що відбуваються в нерво­вій системі, детально вивчених Л.П. Павловим і його школою. Голов­ну особливість людської пам'яті І.М. Сеченов вбачав у переробленні сприйнятого, у його класифікації та сортуванні.

Серед процесів пам'яті особливе місце посідає запам'ятовування. Фіксація інформації триває від кількох секунд до кількох годин. Пам'­ять вибіркова. Не все, що сприймається, запам'ятовується однаково. Найкраще тримається в голові те, що було пов'язане з досягненням мети.

Запам'ятовування за ступенем активності може бути мимовільним (ґрунтується на тимчасових зв'язках переважно на рівні першої сиг­нальної системи) і довільним (більш стійке, тому що грунтується на рів­ні другої сигнальної системи).

Основна роль у військовій діяльності належить довільному запам'я­товуванню, за якого і розпочинається засвоєння інформації, що стиму­люється волею воїна, тобто здійснюється навмисно й має цілеспрямо­ваний характер.

Прийоми зонам 'ятовування матеріалу

1. Велике значення має спрямованість на міцність запам'ятовуван­ня, наприклад, установка на час (запам'ятати назавжди). Як правило, така інформація закріплюється на тривалий час міцніше, ніж тоді, коли воїн каже сам собі: «Запам'ятати на короткий строк» (наприклад, лише для того, щоб скласти іспит).

1. Запам'ятовування значною мірою залежить від спрямованості ін­тересів воїна, його активності, уваги, емоційної значимості інформації. Дуже міцно тримаються в пам'яті солдата події, що викликали яскраві глибокі почуття.

2. Міцність запам'ятовування залежить від багаторазового повторен­ня матеріалу, ритмічності заучування.

Для ефективності запам'ятовування найважливіше значення має різно­манітність повторень. Вона дає можливість по-новому поглянути на раніше сприйнятий матеріал, виділити у ньому те, що до цього не було виділено. І, відповідно до нових завдань, які ставляться перед кожним наступним по­вторенням, спрямовувати запам'ятовування кожного разу чітко визначеним шляхом. Необхідно організувати повторення так, щоб воно містило в собі завжди щось нове, а не було простим відновленням того, що вже відоме. Кількість повторень залежить від обсягу вивченого матеріалу. Відповідно, чим більше матеріалу, тим більше потрібно повторень. При цьому необхід­но систематизувати процес. Але треба пам'ятати, що, наприклад, краще повторювати матеріал двічі па день протягом 10 днів, ніж 20 разів повторю­вати матеріал за один день. Під час повторення краще поєднувані усну роз­повідь зі спробою викласти на аркуші паперу, враховуючи психологічну закономірність спогаду: повторений матеріал краще згадується через 1-3 доби після повторення. І останнє. Процес забування — це звичайний процес, тому не треба чекати, коли все забудеться, а повторити раніше. Запам'ятову­ється матеріал тим краще, чим більше ділянок головного мозку задіяно в процесі повторення і вивчення. А тому найкраще вивчати й повторювати одразу читаючи, слухаючи самого себе і дивлячись на записаний матеріал у зошиті.

4. Запам'ятовування має бути смисловим (логічним) (рис. 4-4), хоча інколи можна успішно застосовувати механічне запам'ятовування.

5. Для полегшення запам'ятовування і збільшення обсягу пам'яті можна використовувати мнемотехніку, тобто систему різних способів локальної прив'язки, словесних посередників, розбиття на групи [84]. Для цього слід:

• включати в роботу велику кількість органів чуття, які бе­руть участь у сприйманні;

• концентрувати увагу;

• обрати оптимальний темп сприйняття і зрозумілість засвоє­ного;

• не читати наступне, доки не стало зрозумілим попереднє;

• повторювати;

• обрати спосіб розподілу матеріалу — запам'ятовувати ціл­ком або частинами;

• комбінувати заучування — спочатку загальне ознайомлен­ня, осмислення матеріалу, а потім уже заучування частина­ми за планом;

• користуватися логічним осмисленням матеріалу;

• застосувати таблиці, схеми, записи.

Наприклад, можна застосувати метод словесних посередників. Так, для запам'ятовування черговості різних кольорів у сонячному спектрі заучу­ється речення: «Чого Олекса жере за гаражами смачні фрикадельки», де перші літери слів відповідають першим літерам назви кольорів сонячного спектра, які розташовані в порядку зменшення довжини хвилі. Такі засоби мнемотехніки застосовують і при вивченні азбуки Морзе.

6. Ще один зручний прийом — запам'ятовування опорних слів, дат, з якими пов'язане те, що заучується. Наприклад, дати історичних подій легше запам'ятати, якщо заучувати не кожну окремо, а спочатку твердо засвоїти одну дату і, відштовхуючись від неї, запам'ятовувати події, які відбулися за два, три, п'ять років до або після неї.

7. Особливо важлива інформація може запам'ятовуватись одразу. Якщо ж необхідно запам'ятати звичайний матеріал, то для цього є три можливості: 1) повторення, 2) узагальнення і 3) штучне підвищення його особистісних цінностей.

Таким чином, якість або міцність запам'ятовування в цілому зумов­лена видами запам'ятовування; інтересом до запам'ятовування (для чого?); вольовим зусиллям (старанністю); установкою на термін; орієн­тацією на міцність; використанням спеціальних прийомів для запам'я­товування.

У цьому разі доречні слова О.В. Суворова про те, що «...пам'ять — комора розуму, але в цій коморі багато перегородок, а тому необхідно як­найшвидше укладати, куди слід» [117, с. 28]. Ця людина мала блискучу па­м'ять. Визнаним зразком виняткової пам'яті вважається й Наполеон Бо­напарт. 1778 p., ще поручником, його посадили за щось на гауптвахту. І він цілком випадково знайшов у приміщенні, де був замкнений, старий том Юстиніанського збірника (з римського права). Прочитавши його від початку до кінця, він потім 15 років дивував на засіданнях з розробки Наполео­нівського кодексу славнозвісних французьких юристів, цитуючи Юстині-анський збірник напам'ять. «Він знав, — пише історик Євген Тарле, — величезну кількість солдатів особисто; його виняткова пам'ять завжди... вра­жала навколишніх. Він знав, що цей солдат хоробрий і стійкий, але п'яни­ця, а оцей дуже розумний і кмітливий, але швидко стомлюється, тому що хворий на грижу» [117, с. 28-29].

Чи справді пам'ять Наполеона була винятковою? Борис Теплов вва­жає, що вона мала характер різко вираженої вибірковості [117], тобто утри­мувала тільки те, що йому було необхідно. Імператор пам'ятав інколи най­менші подробиці тому, що ці подробиці були для нього надзвичайно важли­ві і їх знання було необхідне йому під час розв'язання задач. Отже, виникає проблема збереження інформації.

Збереження (другий процес пам'яті) — це здатність утримати, збе­регти сприйняту інформацію. На прикладі Наполеона ми переконали­ся, що існують різні види пам'яті. Підставою для такої класифікації є різне місце цих форм у часовій послідовності перетворення інформації від надходження її на чуттєві входи до формування неушкодженого і збе­реженого на все життя сліду. На цій основі пам'ять поділяють на чотири види: миттєву, короткочасну, проміжну і тривалу [24, с. 88].

Специфікою миттєвої пам'яті є те, що вона не підлягає довільному управлінню, вона не переробляється і не співвідноситься з інформацією, яка надходить на інші чуттєві входи. Вона залишає елементарний слід про­тягом кількох миттєвостей. Час збереження сліду в миттєвій пам'яті стано­вить 10-60 секунд, а іноді й менше.

Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє в короткочасну. Обсяг останньої невеликий і обчислюється в деяких змінних структурних одини­цях (7±2 од.), а час збереження становить кілька хвилин. Оскільки обсяг короткочасної пам'яті обмежений, інформація з неї після перекодування виводиться в проміжну пам'ять, де вона зберігається доти, доки не з'явить­ся можливість перевести її на тривале збереження. Час збереження в про­міжній нам'яті обчислюється годинами. Важливою особливістю цього виду пам'яті є те, що якщо вона протягом кількох діб не очищається, то організм примусово відключається від прийому інформації із зовнішнього середови­ща. Процеси очищення проміжної пам'яті відбуваються в основному уві сні [23].

Обсяг тривалої нам'яті необмежений. Так само необмежений і час збе­реження в ній інформації. Коли треба, інформація з тривалої пам'яті має знову переходити в короткочасну. Взагалі у тривалу пам'ять переходить лише 25-28 % заучуваної інформації.

Процес збереження пов'язаний із процесом забування, тобто зник­ненням з пам'яті слідів того, що запам'ятовувалося. Перш ніж зникну­ти з пам'яті, подія втрачає зв'язок із теперішнім. Найчастіше забуваєть­ся другорядне, краще зберігається істотне, основне, воно зберігається і довше, і повніше. Німецький психолог Герман Ебінгауз експериментально з'ясував, що найбільша частина забутого матеріалу припадає на період безпосередньо після заучування. Третій процес пам'яті — це від­творення інформації (оживлення у свідомості почуттів, думок, прагнень, тобто того, що колись сприймалося).'

Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Відтворення може бути довільним, мимовільним і випадковіш. Випадкове відтворення здій­снюється без спеціальної мети що-небудь згадати, воно виникає неначе само по собі, ненавмисно, інколи в результаті якихось асоціацій.

Основними і відмінними особливостями цього процесу є узагальне­не й опосередковане відображення в корі головного мозку предметів і явищ реальної дійсності, а також їх взаємозв'язок.

Довільне відтворення має спрямований характер, відбувається усві­домлено, залежить від завдання, зусиль волі, від необхідності і потреби воїна щось згадати. Воно має в діяльності воїна основне значення, і його легкість, швидкість, точність тісно пов'язані з двома попередніми етапами процесу пам'яті — запам'ятовуванням і збереженням.

За характером запам'ятовування розрізняють емоційний, образний і словесно-логічний види пам'яті. '

Пам'ять не є якоюсь самостійною функцією, вона якнайміцніше по­в'язана з особистістю, її внутрішнім світом та інтересами. Тому роз­виток і вдосконалення пам'яті відбуваються паралельно з розвитком бійця.