Тема 9 методи дослідження малих соціальних груп

Психологію військового колективу становлять різноманітні соціаль­но-психологічні явища, в яких виявляються зміст, динаміка та різнома­нітні особливості його життєдіяльності. її розуміння як цілісного яви­ща й розкриття загальної характеристики можливе лише в межах сис­темного підходу. Для класифікації явищ колективної психології можна використати різні критерії. Так, наприклад, у межах системно-функціо­нального підходу можна виділити три групи соціально-психологічних явищ, які по-різному впливають на життєдіяльність військового колек­тиву:

а) соціально-психологічні явища і процеси, які ведуть до інтеграції колективу (згуртованість колективу, його ціннісноорієнтована єдність, суспільна думка, груповий настрій, колективістські традиції тощо). Інтеграція виявляється в згуртованості колективу, єдності колективістських спрямувань;

б) соціально-психологічні явища і процеси, які сприяють диференціації, роз'єднанню військового колективу (лідерство, конфлікти тощо);

в) соціально-психологічні явища, що сприяють як інтеграції, так і диференціації військового підрозділу (переконання, навіювання, наслідування тощо).

Деякі з них розглянуто в попередній темі. У цій темі ми проаналізу­ємо явища лідерства, статусу, малих неформальних груп, авторитетно­сті та методи їх дослідження.

9.1. Соціометрична методика

Метод соціометрії належить до ефективних інструментів соціально-пснхологічного дослідження малих груп. У цілому соціометричну ме­тодику офіцер може використовувати з метою:

• діагностики міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх зміни, поліпшення та вдосконалення;

• вивчення типології соціальної поведінки воїнів в умовах групової діяльності;

• оцінювання соціально-психічної сумісності членів військо­вого підрозділу;

• визначення статусу членів даного колективу;

• вивчення неформальних стосунків і структур у військово­му підрозділі.

Відомо, що поряд з офіційною структурою у взаєминах між члена­ми військового підрозділу зав'язується система неофіційних стосунків, які основані на емоційній природі спілкування воїнів. Потреба кожного з них у спілку анні, взаємній симпатії й інших стосунків із товаришами по службі слугує тією основою, на якій у військовому підрозділі як різ­новиді малої соціальної групи формуються неформальні малі групи.

Як при мло, у первинних військових колективах, які нараховують 20-30 осіб, виникає кілька неформальних структур. Наприклад, структури взаємопідтримки, взаємовпливу, популярності, престижу, лідерства тощо. Така структура військового підрозділу залежить від його формальної структури тією мірою, якою воїни підпорядковують свою поведінку меті та завданням спільної бойової діяльності, правилам рольової взаємодії. Звичайно, такі малі неформальні групи нараховують 2-3 особи, іноді до 7-8 осіб. їхні чле­ни прагнуть взаємин не тільки у службових справах, а й у вільний час.

Такі групи можуть мати як позитивну спрямованість, так і негатив­ну. Знання складу цих груп, особливо негативно спрямованих, допома­гає офіцерові більш цілеспрямовано організувати свою діяльність з осо­бовим складом підрозділу. Сам факт існування негативно спрямованих мікрогруп погіршує ефективність виховної роботи з недисциплінова-ними воїнами, створює умову для виникнення кругової поруки між ними. Наявність таких груп негативно впливає на настрій у колективі, ство­рює умови для виникнення негативних традицій тощо. У зв'язку з цим командирові військового підроздГлу необхідно знати наявність і склад таких неформальних малих груп у колективі та інтереси, якими вони живуть. Зазвичай кожну неформальну групу очолює лідер.