Питання 2.3. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів

Найважливішою причиною суїциду є психічні розлади особистості. В процесі ряду досліджень були здійснені співбесіди з лікарями, пацієнтами яких були люди, що потім покінчили з собою, опитані родичі і друзі покійних і зібраний докладний анамнез. Отримані дані свідчать про те, що приблизно дев'ять із кожних десяти самогубців на час скоєння акту суїциду потерпали в тій чи іншій формі від психічних розкладів, серед яких найчастіше зустрічаються депресивний розлад і алкоголізм.

Важлива роль депресивних розладів підтверджується даними про те, що серед тих, хто від них потерпає, відзначається підвищена частота самогубств. Депресивні хворі, що кінчають життя самогубством, за симптоматикою не відрізняються від інших хворих із тим же розладом. Однак певні характерні ознаки, специфічні для цієї групи, все ж існують. Так, в анамнезі цих хворих є відомості про більшу кількість здійснених раніше суїцидальних спроб. Серед них частіше зустрічаються самотні, розлученні, вдівці і вдови, а також літні люди. Серед чоловіків ризик суїциду вищий, ніж серед жінок.

Алкоголізм— другий з психічних розладів, найбільш поширений серед тих, хто скоює самогубство: цей діагноз є принаймні в 15-25 % випадків завершеного суїциду.

Дані досліджень підтверджують наявність високого ризику самогубства у людей з алкогольною залежністю. Найвищий ризик суїциду у літніх чоловіків з тривалим анамнезом пияцтва і з вираженим депресивним станом, особливо якщо раніше вони вже здійснювали спроби покінчити з собою. Підвищений ризик існує і в тих випадках, коли пияцтво призводить до розвитку соматичних ускладнень, проблем у подружніх взаєминах, до неприємностей на роботі або до арештів за появу в громадському місці у стані сп'яніння або за інші правопорушення.

Наркотична залежність також пов'язана із підвищеною ймовірністю суїциду.

Так, у Каліфорнії серед 133 молодих людей, що вчинили самогубство, у 55 % основним психіатричним діагнозом було зловживання психоактивними речовинами. Зазвичай у таких випадках ідеться про тривале зловживання наркотиками із застосуванням більш ніж однієї речовини. Приблизно у 33-50 % самогубців ще при житті або шляхом ретроспекції був виявлений розлад особистості. До цієї групи належать в основному більш молоді люди, що часто виховувались у неблагополучних, неповних родинах, а також формувалися та жили в умовах субкультури, де насильство і зловживання алкоголем та наркотиками є звичайним явищем. У багатьох випадках розлад особистості, певно, комбінується із іншими причинами, що призводять до підвищення ризику суїциду. В результаті здійсненого ними дослідження вчені дійшли висновку, що розлад особистості був майже у 50 % алкоголіків і приблизно у 20 % депресивних хворих, які покінчили життя самогубством (дані Оксфордського керівництва з психіатрії).

При хронічному неврозі ризик самогубства теж зростає.

Шизофреніки складають тільки 3 % самогубців; втім, лікуючи пацієнтів із цим діагнозом, про наявність такого ризику все ж слід пам'ятати. За шизофренії суїцид більш імовірний у молодих хворих у ранньому періоді розвитку розладу, особливо якщо у них спостерігається депресивна симптоматика.

Отже, відзначені вище зв'язки між самогубством і цілим рядом різноманітних чинників, зрозуміло, не дають підстав вважати, що етнологія цього явища встановлена. Однак вони вказують на провідну роль двох наборів взаємовпливних чинників, причому серед соціальних чинників на перший план висувається соціальна ізоляція, а серед індивіду­ально-психічних особливо виділяються депресивні розлади, алкоголізм та розлади особистості.