Питаня 2. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти

Важливу роль у правильній діагностиці і профілактиці суїцидальної поведінки у військовому середовищі має знання класифікації її виявів. У психологічній науці мається така класифікація суїцидальних виявів.

Питання 2.1. Загальна характеристика суїцидальної поведінки

Внутрішня суїцидальна поведінка включає суїцидальні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальні тенденції, серед яких виділяють задуми та наміри.

Антивітаміні переживання— роздуми про відсутність цінності життя, що виражаються у формулюваннях типу: «жити не варто», «не живеш, а існуєш», де ще немає чітких уявлень про власну смерть, а є заперечення життя.

Пасивні суїцидальні думки характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя як довільної активності. Прикладом може бути висловлювання: «добре було б померти», «заснути і не прокинутися» та ін.

Суїцидальні задуми — це активні форми вияву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої наростає паралельно ступеню розроблення плану її реалізації. Продумуються способи суїциду, час та метод.

Суїцидальні наміри передбачують приєднання до задуму рішення та вольового компонента, що спонукає до безпосереднього переходу у зовнішню поведінку.

Пресуїцид — період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації (пресуїцидальний період). Його тривалість може варіювати від хвилин («гострий пресуїцид») до місяців («хронічний пресуїцид»).

Зовнішні форми суїцидальної поведінки включають суїцидальні спроби та завершений суїцид.

Суїцидальні спроби — це цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не закінчилося смертю. Засобами позбавлення себе ЖИТТЯ можуть бути найрізноманітніші об'єкти, якими характеризується спосіб суїциду (самоповішення, отруєння, порізи, коло­ті, рублені, вогнепальні поранення, падіння з висоти, кидання під транс­порт, що рухається, опіки та електротравми та ін.).

Має місце і постсуїцид (у випадку суїцидальних спроб) —- це «результат» таких складових, як конфліктна ситуація, що призвела до спроби самогубства, сам суїцидальний акт з його психічними та соматичними компонентами, особливості переривання суїциду та наступні реанімаційні заходи, соматичні наслідки й ускладнена, нова ситуація, що склалася після спроби, а також особистісне ставлення до неї.

Оптимальному розв'язанню фактів суїциду у військовому середовищі сприяє знання типології суїцидів, яка розроблена Московського шко­лою суїцидології із врахуванням таких категорій, як мета та особистісний смисл.

1. Типологія, що грунтується на категорії цілі: справжні суїциди, замахи та тенденції (мета— позбавити себе життя. Як кінцевий результат очікується смерть); демонстративно шантажна суїцидальна поведінка (мета — не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру); самопошкодження (мета обмежується пошкодженням того чи іншого органу); нещасні випадки (інші цілі).

2. Типологія основана на категорії особистісного смислу: протест, помста; заклик; уникнення (покарання, страждань); самопокарання; відмова від існування.