Тема 8 соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи

Розглядаючи фактори формування і розвитку особистості в поперед­ніх темах, ми наголошували, що одним із таких провідних факторів є соціальне середовище. Воно не тільки формує психіку особистості, а й наповнює її конкретним змістом. Соціальне середовище впливає на осо­бистість через різні спільноти, які називаються групами (рис. 8-1).

Серед них можна виділити великі й малі. До великих груп належать держави, класи, нації, народи тощо. їх вивчають соціологія, політоло­гія, історія та інші науки.

Мала група характеризується незначною кількістю осіб, які постій­но контактують між собою. Вони мають спільне завдання або мету. Ро­дина, навчальний клас, спортивна команда, військовий підрозділ, ви­робнича бригада — це приклади малих груп. Проблеми малої групи досліджує соціальна психологія, яка є галуззю психологічної науки. Вона вивчає закономірності поведінки і діяльності людей за умов їх належності до соціальних груп, а також психологічні характеристики самих цих груп. Проблеми функціонування малих соціальних груп у військовому середовищі та їх особливості досліджує військова соці­альна психологія.

Соціальна психологія як наука виникла в середині XIX ст. на стику психології та соціології. До другої половини XIX ст. відносять спроби щодо створення соціально-психологічних теорій:

• «психології народів» (М. Лацарус, Г. Штайнталь, В. Вундт);

• «психології мас» (С. Сигале, Ґ. Лебон);

— «інстинктів соціальної поведінки» (В. Мак-Дуґал). Початком соціальної психології як окремої наукової дисципліни вва­жається 1908 рік, коли з'явилися роботи англійського психолога В. Мак-Дуґал а й американського соціолога Е. Роса, в назві яких було застосо­вано термін «соціальна психологія».

Структуру соціальної психології як науки визначає таке коло про­блем:

а) соціально-психологічні явища в макросередовищі, у великих спільнотах (закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, упереджень тощо);

б) соціально-психологічні явища в мікросередовищі, у малих групах, у колективах (психологічна сумісність і несумісність людей у різних видах спільної діяльності, міжособистісні стосунки і соціально-психологічний клімат, явище лідерства та керівництва, типи груцової згуртованості тощо);

в) соціально-психічні вияви особистості (співвідношення самооцінки й оцінки, конформність, стан фрустрації тощо).

Особливості функціонування соціальних груп у військовому сере­довищі та їх підпорядкування загальним соціально-психологічним за­конам і закономірностям є доказом актуальності цих проблем у діяль­ності офіцера, який має справу з різними видами малих соціальних груп (це може бути навчальна група, група офіцерів, відділення, взвод, пев­на управлінська ланка, наприклад, командування батальйону або бри­гади). Неможливо зрозуміти поведінку воїна, його розвиток у військо­вій діяльності, не вивчивши його взаємин із товаришами по службі.

У зв'язку з цим знання змісту таких понять, як група, соціальна гру­па, мала соціальна група, референтна група, колектив, статус, лідер­ство, комфорність, допомагає офіцерові краще зрозуміти поведінку під­леглого, дає йому можливість більш цілеспрямовано організувати влас­ну діяльність і діяльність військового підрозділу, яким він командує. Окрім того, глибоке знання соціально-психологічних закономірностей станов­лення та розвитку військового колективу, динаміки різноманітних групо­вих процесів у малих соціальних групах є необхідною передумовою ус­пішної діяльності офіцерів щодо формування та згуртування військових колективів.

Пізнання основ військової соціальної психологи полегшує офіцерові пошук оптимальних шляхів і засобів впливу на поведінку як окремої особистості в складі групи, так і групи в цілому. Відсутність знань у цій галузі, як правило, посилює суб'єктивізм у діяльності офіцера як керів­ника військового підрозділу. Отже, офіцерові необхідно знати основні соціально-психологічні явища, які мають місце у малих соціальних гру­пах у військовому середовищі.