4.1. Пізнавальні процеси особистості

Важлива проблема військової психології — дослідження функціо­нування і розвитку психічних процесів особистості воїна в умовах вій­ськової діяльності. Суттєвим завданням є також вивчення їхніх виявів у бойовій обстановці й розроблення відповідних рекомендацій для ко­мандирів з метою ефективного управління підрозділами під час вико­нання ними різноманітних бойових завдань.

Пізнавальні процеси — це складники будь-якої людської діяльності, у тому числі й військової, які забезпечують ту чи іншу її ефективність. Вони дають можливість військовослужбовцеві заздалегідь обирати мету, план і зміст майбутньої бойової діяльності, передбачати перебіг цієї діяльності, прогнозувати результати своїх дій і керувати ними в міру їх виконання.

Насамперед, зупинімося на проблемі: пізнавальні процеси розвива­ються протягом людського життя взагалі чи просто з віком виявляються спадкові задані якості?

Людина народжується з досить розвиненими задатками до пізнаваль­ної діяльності, однак пізнавальні процеси немовляти спочатку неусві-домлені, інстинктивні, потім дитина навчається ними управляти. Цей процес триває і протягом військової служби. Тому глибокі знання зако­номірностей вияву психічних пізнавальних процесів допомагають офі­церові цілеспрямовано організовувати навчально-виховний процес у підрозділі, ефективно керувати учінням, вихованням та самовихован­ням підлеглих.

Таким чином, офіцер має чітко з'ясувати, що психічні пізнавальні процеси формуються в діяльності, а природженими можуть бути тільки задатки як передумови або умови розвитку здібностей. Тому під час організації військово-педагогічного процесу в підрозділі він має врахо­вувати основні закономірності функціонування й розвитку пізнаваль­них процесів, до яких належать відчуття, сприймання, увага, уявлення, пам'ять, мислення, мовлення та уява.

У психології кожен з цих процесів вивчається і розглядається окре­мо від інших, але не тому, що розвиваються вони незалежно один від одного, а тільки з метою більш глибокого їх вивчення та розгляду. Але насправді всі ці процеси органічно взаємозв'язані та взаємозумовлені. Кожен із них впливає на перебіг інших і без них неможливий. Так, від­чуття входять у сприйняття, яке неможливе без визначеного рівня мис­лення, а процес мислення пронизує процеси пам'яті, уявлення. Все це пояснюється тим, що сприймають не органи почуттів, а людина, яка мислить; згадує, уявляє не мозок, а особистість.

Тут ми розглянемо деякі пізнавальні процеси, які мають суттєве зна­чення для військової діяльності. Слід мати на увазі те, що поняття про світ і про власне «Я» людини складається в неї на основі її відчуттів і сприйняття. Світ відчуттів дуже різноманітний. Повсякчас на воїна без­посередньо діють звуки, кольори, запахи, тепло, холод тощо, силу яких, власне, і наявність їх взагалі він може визначати лише завдяки існуван­ню такого психічного явища в людині, як відчуття.

4.1.1. Відчуття

У сучасній психологічній науці під відчуттями розуміють відобра­ження властивостей предметів об'єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття і збудженні нервових центрів кори головного мозку.

Фізіологічна основа відчуттів — складна діяльність органів чуття. І.П. Павлов назвав цю діяльність аналізаторною, а системи складно ор­ганізованих клітин, які безпосередньо здійснюють аналіз і синтез по­дразників — аналізаторами.

Залежно від місця подразника розрізняють такі види почуттів (рис. 4-1):

а) екстероцептивні (подразник міститься поза людиною);

б) інтероцеитивні (подразнення від внутрішніх органів);

в) нропріоцептивні (подразнення від м'язів тіла). Екстероцептивні відчуття, у свою чергу, поділяють на контактні й

дистанційні. До контактних належать тактильні, температурні та сма­кові відчуття, до дистанційних — відчуття світла, звуку, а також запаху. До інтероцептивних належать такі, що йдуть від внутрішніх органів (голод, втома, напруження, біль тощо). Пропріоцептивними є відчуття, що визначають положення тіла, а також відчуття рівноваги та приско­рення.

Усі відчуття поділяють на зорові, слухові, нюхові, смакові, шкіряні, кінестезичні, відчуття рівноваги, органічні.

Зорові відчуття виникають внаслідок дії променів світла на сітківку ока. Завдяки зоровим відчуттям людина отримує 90 % інформації про нав­колишній світ: вона розрізняє освітленість, колір речей, їх розміри, пропор­ції, конструкцію, обсяг, розміщення в просторі. За допомогою зору людина може розрізняти до 180 кольорових тонів і понад 10 000 відтінків між ними. Колір впливає на емоційний стан людини. Наприклад, чорний пригнічує, ускладнює орієнтування. Зелений діє заспокійливо, блакитний породжує позитивні емоції, червоний викликає почуття тривоги. Усе це необхідно враховувати у військовій діяльності, зокрема при обладнанні навчальних класів, народознавчих світлиць, а за бойових обставин — для маскування своїх військ.

Велике значення в діяльності військовослужбовця, зокрема зв'язківця, мають слухові відчуття, що виникають як результат дій звукових хвиль на кортіїв орган — рецепторний апарат слухового аналізатора. Людина може сприймати звуки з частотою коливання від 16 до 20 000 Гц. На основі слу­хових відчуттів людина оволодіває мовою, за допомогою слуху контролює свою і чужу мову. Ма слух воїна-зв'язківця покладається надзвичайне і най­відповідальніше практичне завдання —бути опорою і посередником у справі організації та забезпечення зв'язку в збройних силах.

Шкірні відчуття виникають внаслідок механічної та термічної дії на шкіру або слизові оболонки, збудження з яких передається на пост — цен­тральну звивину головного мозку. їх поділяють на тактильні (дотик, тиск, вібрація), температурні (холод, тепло), больові. Відчуття болю виникає при подразненні чутливих нервових закінчень шкіри. Больові відчуття сигналі­зують про наявність ушкоджувального фактора, про потребу усунути його або зменшити його вплив.

Нюхові відчуття виникають при подразненні специфічних рецепторних клітин слизових оболонок носа.

Смакові рецептори містяться на поверхні язика, задній поверхні горла, піднебіння та в надгортаннику. Класифікують відчуття солодкого, кислого, солоного, гіркого.

Рухові відчуття характеризують положення та переміщення частин тіла у просторі, грунтуються на сигналах, що надходять від пропріорецепторів.

Рецептором відчуття рівноваги є вестибулярний апарат, який передає подразники у скроиьову частину кори головного мозку, сигналізує про по­ложення тіла людини в просторі. Це має особливе значення для воїнів.

Закономірності відчуттів:

а) абсолютна чутливість органів чуття, тобто здатність воїна відчувати незначні подразнення;

б) межа відчуття — мінімальні подразники, за яких виникає відчуття;

в) адаптація — зміна чутливості аналізатора в результаті пристосування органів чуття до наявного подразника;

г) сенсибілізація — підвищення чутливості в результаті взаємодії відчуттів.

Глибокі знання про навколишню дійсність воїн одержує завдяки сприйманню. Відчуття і сприймання є послідовними щаблями єдиного процесу суттєвого пізнання і нерозривно пов'язані одне з одним.