- •Тема 1. Предмет, завдання та структура військової психології
- •1.1.4. Розвиток і сучасний стан вітчизняної загальної психології
- •3. Література до курсу
- •2.1.4. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2.3. Розвиток особистості у військовій діяльності
- •3.1. Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців
- •3.2. Особливості вияву темпераменту і характеру воїна у навчально-виховному процесі
- •3.3. Розвиток здібностей у військовослужбовців у ході військово-професійної діяльності
- •4.1. Пізнавальні процеси особистості
- •4.1.1. Відчуття
- •4.1.2. Сприймання
- •4.1.3. Увага
- •4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування
- •4.1.5. Мислення
- •4.2. Особливості функціонування емоційно-вольової сфери особистості в умовах військової діяльності
- •Тема 5 психічні стани військовослужбовців та їхні вияви у військовій діяльності
- •5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану
- •5.3. Сутність паніки та причини її виникнення
- •6.1. Основні компоненти психічних утворень
- •6.2. Психологічні умови посилення ефективності опанування воїнами психічних утворень
- •Тема 7 методика вивчення психічних якостей військовослужбовців
- •7.1. Методологія та методика психологічного дослідження
- •7.2. Методи психологічного дослідження
- •7.2.2.2. Експеримент
- •7.2.2.3. Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту
- •7.2.2.5. Процедура опитування
- •7.2.2.6. Біографічний метод
- •7.2.2.7. Тестування
- •7.2.2.8. Проективні методи
- •7.2.2.9. Вивчення продуктів діяльності
- •7.2.2.10. Математичні методи
- •Тема 8 соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи
- •8.1. Поняття малої групи і колективу
- •8.2. Розвиток малої соціальної групи як колективу та її основні характеристики
- •8.3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
- •Тема 9 методи дослідження малих соціальних груп
- •9.1. Соціометрична методика
- •9.1.1. Лідер і лідерство
- •9.1.3. Методика соціометричного опитування (параметричний варіант)
- •9.1.4. Непараметрична соціометрія
- •9.2. Гомеостатичний метод
- •9.3. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємин (за м.Н. Корнєвим, а.Б. Коваленко)
- •9.4. Вимірювання авторитету
- •9.5. Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Тема 10
- •10.1. Сутність, функції та структура спілкування 10.1.1. Поняття спілкування
- •10.1.2. Спілкування і комунікація
- •10.1.3. Структура спілкування
- •10.2. Спілкування та діяльність
- •10.3. Основні характеристики спілкування
- •10.4. Педагогічне спілкування
- •10.5. Бар'єри спілкування
- •Тема 11 структура спілкування
- •11.1. Комунікативний бік спілкування та його характеристика
- •11.2. Характер впливу інформації
- •11.3. Взаємодія як інтерактивний бік спілкування 11.3.1. Поняття взаємодії
- •11.3.2. Різновиди взаємодії
- •11.4. Соціальна перцепція
- •11.5. Оптимізація спілкування у військовому середовищі
- •11.5.1. Розвиток павичок спілкування в діяльності військового керівника
- •11.5.2. Методи формування культури спілкування
- •11.5.3. Тренінг соціальної перцепції
- •Тема 12 психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах
- •Питання 1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах
- •1.1. Класифікація міжособистісних конфліктів
- •1.2. Причини міжособистісних конфліктів
- •1.3. Динаміка конфлікту
- •Тема 13 психологічне забезпечення: історія та сучасність
- •1. Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід
- •2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контр терористичних операцій
- •Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
- •Питання 1.2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн
- •Питання 2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •2.1. Психологічна війна
- •Питання 2.2. Психологічні операції
- •Питання 2.3. Органи психологічних операцій в армії сша
- •Питання 3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
- •Тема 14 психологічна підготовка особового складу до бойових дій
- •1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •Питання 2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •Питання 3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 3.1. Вербальні методи
- •Питання 3.3. Методи емоційно-вольової саморегуляції
- •Тема 15 психологічна робота в бойовій обстановці
- •Питання 1. Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці
- •Питання 2. Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців
- •Питання 3. Досвід діагностики і корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях (іноземний досвід)
- •Питання 4. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу
- •Тема 16 психологічна робота у військовому підрозділі (частині) в мирний час
- •Питання 1. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
- •Питання 3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи
- •Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
- •Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
- •Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості
- •16.6.1. Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження
- •1. Емоції мотивів діяльності
- •11. Емоції, що зумовлені метою діяльності
- •111. Емоції, що зумовлені засобами діяльності
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців, її діагностика і профілактика
- •Питання 1. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
- •Питання 1.2. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки у вітчизняній психологічній науці
- •Питаня 2. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти
- •Питання 2.2. Головні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.3. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.4. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
- •Питання 2.6. Значення психалгії в генезі суїциду
- •Питання 2.7. Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна
- •Питання 3. Психологічна характеристика військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки
- •1) Самосвідомість:
- •2) Емоційно-вольова сфера:
- •Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
- •Питання 4.1. Клініко-лінгвістична діагностика суїцидальної поведінки
- •Питання 4.2. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки
- •Питання 4.3. Методика визначення суїцидального ризику
- •I. Дані анамнезу:
- •II. Актуальна конфліктна ситуація:
- •Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів
- •Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
- •Тема 18. Психологічна характеристика військової дисципліни
- •Питання 1. Психолого-педагогічний зміст військової дисципліни
- •Питання 2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни
- •Питання 3. Методика аналізу та підбиття підсумків стану військової дисципліни у військовій частині та підрозділі
- •Питання 3.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі
- •Питання 3.3. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
- •Питання 5.2. Психолого-педагогічна характеристика системи роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями
- •Тема 1. Предмет, завдання та структура
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 8. Соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи 200
- •Тема 9. Методи дослідження
- •Тема 10. Психологія спілкування
- •Тема 11. Структура спілкування 278
- •Тема 12. Психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах 302
- •Тема 13. Психологічне забезпечення:
- •Психологічне забезпечення збройного конфлікту
- •Тема 14. Психологічна підготовка
- •Тема 15. Психологічна робота в бойовій обстановці 399
- •Тема 16. Психологічна робота
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців,
- •Тема 18. Психологічна характеристика
- •18.5.1. Психологічний аналіз поняття «порушення
- •Навчальне видання Василь Васильович Ягупов
Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів
Діагностику суїцидальної поведінки військовослужбовців у військовій частині можна також здійснювати візуальним визначенням суїцидальних виявів.
Для цього можна використовувати методику візуальної експертної оцінки емоційного стану людини Віктора Кондратьева. Експертні групи складаються з найдосвідченіших і найкваліфікованіших офіцерів виховної роботи. Число експертів у групі має бути не менше трьох офіцерів, яким необхідно:
—знати індивідуальні вияви військовослужбовців у процесі емоційного реагування на зовнішні та внутрішні подразники, основні емоційні стани досліджуваних і ймовірні причини, що їх викликають;
бути зацікавленими в цій діяльності, тобто мати можливість використовувати результати оцінок в інтересах справи;
бути підготовленими протистояти думці більшості за певності у своїй правоті, доводити свій висновок, уміти розв’язувати конфліктні ситуації, швидко переключатися з одного зовнішнього емоційного показника на інший та аналізувати конкретну ситуацію з метою визначення емоційних станів військовослужбовців;
враховувати тільки емоційний вияв, що спостерігається, та його об'єктивні причини [113].
Для визначення емоційного стану експерти використовують «Таблицю експертної оцінки емоційних станів». Порядок використання таблиці:
—кожному балові відповідає набір зовнішньо-емоційних показників;
—у таблиці — п'ятибальна шкала:
5 балів — сильні позитивні емоції;
4 бали — слабкі позитивні емоції;
З бали — «нульова точка»;
2 бали — слабкі негативні емоції (незадоволеність, гнів, страждання, тривога, жах тощо);
/ бал — сильні негативні емоції (сильне страждання, відчай, жах).
Спочатку експерт, як правило, зосереджує увагу на найбільш яскраво виражених зовнішніх емоційних показниках, потім на інших і ухвалює рішення про виставляння кінцевого бала.
Адже військовослужбовцям, котрі схильні до суїцидальної поведінки, притаманні такі вияви: неадекватний рівень самооцінки, егоцентризм, аутоагресія, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної неповноцінності.
Суїцидентам також властивий певний ряд особливостей, обумовлених специфічним складом особистості: високий ступінь тривожності, песимістична особистісна настанова, параноїдальні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус ухвалення рішень, схильність до утворення надцінних ідей.
Крайній ступінь вираження таких Характерологічних рис особистості воїна за несприятливого поєднання зовнішніх впливів здатен стати суїцидогенним.
Для того, щоб вчасно попередити суїцидальну поведінку військовослужбовців, необхідно організувати її профілактику.
Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
В діяльності посадових осіб щодо профілактики суїцидальної поведінки має бути чітка система роботи. Вона має включати найрізноманітніші заходи безпосереднього й опосередкованого впливу командирів (начальників), вихователів і медичних працівників на військовослужбовців, у поведінці яких спостерігається суїцидальний ризик або помітні окремі елементи його вияву.
Спершу у військовому підрозділі (частині) слід усунути діяльнісні, соціально-психологічні, психічні, ситуативні та інші фактори, які можуть сприяти або спровокувати суїцидальну поведінку військовослужбовця.
Серед цих заходів суттєве місце має посідати робота з молодим поповненням, яке необхідно в перші два місяці служби оточити особливою увагою. У роботі з ним потрібно враховувати труднощі адаптаційного періоду, оволодіння військовою спеціальністю, не допускати фізичних і психічних перевантажень, тим паче нічим невиправданих. Під час роботи з молодим поповненням слід виявляти такт, терпіння, чуйність, увагу, витримку.
Необхідно дуже уважно ставитися до заяв і скарг військовослужбовців і на членів їхніх родин, своєчасно реагувати на них, більше уваги звертати на індивідуальні особливості та психічні якості своїх підлеглих, глибоко розбиратись у мотивах, якими вони керуються у своїй поведінці та службовій діяльності.
У цей період командирам усіх категорій, вихователям та іншим посадовим особам військової частини слід звертати особливу увагу на ситуаційні реакції військовослужбовців, які за своєю картиною і динамікою можуть бути поділені на шість типів:
*реакція емоційного дисбалансу — характерна для молодого поповнення. Загальне тло настрою військовослужбовця пригнічене, він відчуває дискомфорт та має інші негативні переживання, такі як пригніченість, роздратованість, безпомічність. Такий вид реакції характеризується скороченням кола контактів. Нерідко втрачається і глибина контактів — вони набувають поверхового і частково поверхового характеру. Це завжди відчуває той, хто систематично зустрічається і розмовляє з підлеглими. Тривалість цієї реакції — до 2 місяців. Перш за все необхідно виявити причини, що викликають цю реакцію, і постаратися їх усунути або пом’якшити вплив;
*песимістична ситуаційна реакція — виражається передусім у зміні світосприймання, появі негативних і песимістичних аспектів у світогляді, судженнях і оцінках, системі цінностей воїна. Вона характерна для періоду його адаптації у випадках постійного глуму і знущань, порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями, що мають місце у підрозділах. Така реакція несприятлива передусім тому, що перепинає шлях до продуктивного планування діяльності на час служби, поступаючись неоптимістичним прогнозам. Тяжкі емоційні перевантаження сприймаються як удари долі, протидії яким бути не може. Цей тип ситуаційної реакції найбільш суїцидонебезпечний, оскільки будь-які втручання сприймаються у дусі власної песимістичної концепції і не можуть повністю нейтралізувати психотрав-мувальні причини. Небезпечна песимістична ситуаційна реакція (вона пригноблює більше, ніж усі інші), яка раптово з'являється і так само швидко й активно реалізується суїцидальним рішенням з виходом у так званий «миттєвий» суїцид. При цьому як спосіб реалізації суїцидального рішення зазвичай використовуються найтяжчі його види (самостріли, самопідриви, самоповішення). Такі епізоди найменше містять елемент «крик про допомогу» — суїцидальні рішення кінцеві, стрімкі і безконтрольні. Військовослужбовці з цією формою ситуаційної реакції найчастіше залишають посмертні записки, що містять роздуми про власне життя. Записки ці відверті і нерідко виявляють справжні причини і приводи для самогубства. Бувають випадки, коли така реакція настає на тлі завищеної самооцінки своїх можливостей, тобто надмірних, що не відповідають потенційним можливостям особи. Цей тип реакції найдовший — у середньому три місяці;
*реакція пониження комунікативності — характеризується найрізкішими змінами у сфері міжособистісного спілкування або значним його обмеженням, що викликає стійкі, тривалі переживання самотності, безнадії. Найхарактерніша при зраді коханої дівчини, розлученні, хворобі, що пов’язана з фізичною вадою, а також знущаннями з боку товаришів по службі, образі начальником, коли військовослужбовця прилюдно осоромили. Тривалість цього типу реакції у середньому один місяць;
*реакція опозиції - характеризується тим, що воїн усе, що відбувається навколо нього, сприймає в опозиційному дусі. Всі події, явища та інформацію має схильність трактувати у вигідному для нього річищі. Складність цієї ситуації полягає в тому, що такі погляди на життя лежать в основі його світосприйняття і світорозуміння, оцінки життєвих цінностей. Під впливом таких переконань і емоційних переживань схильний до різкого суїцидального вчинку;
*реакція дезорганізації— воїн повністю загублений, життєві цінності не впливають на його поведінку і діяльність.
На основі цих реакцій можна виокремити такі характерні риси особистості суїцидента:
невпевненість у собі;
занижений рівень самооцінки;
— висока потреба в самореалізації;
симбіотичність. висока значущість для них теплих, емоційних зв'язків, відвертості, емпатичності, розуміння і підтримки з боку довколишніх;
труднощі у вольових зусиллях під час прийняття рішень;
пониження рівня оптимізму й активності у складних життєвих ситуаціях.
Знання змісту цих реакцій та адекватне їх розшифрування допомагає командирам та іншим посадовим особам своєчасно виявити військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки, та організувати з ними цілеспрямовану профілактичну роботу.
Загальними опосередкованими превенційними заходами проти суїциду насамперед є:
висока якість бойової і гуманітарної підготовки у військовому підрозділі;
чітка організація бойового чергування, вартової, гарнізонної і внутрішньої служб особового складу;
повноцінне доведення до військовослужбовців усіх видів забезпечення:
створення і підтримання у підрозділах здорового морально - психологічного клімату та утвердження позитивних традицій;
якісна організація психолого-педагогічної роботи з усіма категоріями особового складу, підвищення їх психолого-педагогічної культури і компетентності:
ефективне здійснення виховної роботи з особовим складом і всебічне МПЗ всіх видів його діяльності.
Хотілося б особливо звернути увагу на ці заходи, бо від їх якісної організації та ефективного здійснення залежить попередження і профілактика суїцидальної поведінки військовослужбовця.
Окрім загальних заходів необхідно також організувати конкретні організаційні, правові, соціальні, педагогічні, психологічні й медичні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення у військовому підрозділі (частині) суїцидентів або потенційних суїцидентів та надання їм своєчасної професійної допомоги. Кожен із цих напрямів має скласти підсистему у загальній системі роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців.
Усі ці заходи мають бути спрямовані на:
організацію заходів психогігієнічного і психопрофілактичного характеру, орієнтовані на збереження психічного здоров’я військовослужбовців;
забезпечення соціального захисту військовослужбовців та їхніх прав;
попередження порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями у підрозділах та утвердження в них здорового морально-психологічного клімату;
здійснення заходів, спрямованих на виявлення військовослужбовців Із суїцидальним ризиком І суїцидальною поведінкою;
-— здійснення психодіагностичної роботи з такими військовослужбовцями;
— надання їм своєчасної кваліфікованої медичної, психологічної та Іншої допомоги;
— здійснення з ними індивідуальної виховної роботи та ін.
Існує ще одна проблема. Як працювати з військовослужбовцями, котрі скоїли суїцидальні дії! Точно визначити, чи буде повторний суїцид, неможливо. Але відомо, що приблизно 25-50 % суїцидентів пізніше завершують життя самогубством. Ризик повторення суїцидальних дій найбільший протягом перших трьох років після скоєної суїцидальної спроби, і особливо — у перші 6 місяців.
У цій системі роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців є одна суттєва особливість. А саме, ці заходи мають бути переважно індивідуального спрямування і бути медичного, психологічного і соціально-психологічного характеру.
В основному тут мають професійно працювати заступники командирів підрозділів (частин) з виховної роботи й військові психологи. Можна визначити такі основні напрями їх превентивної діяльності щодо суїцидальної поведінки військовослужбовців:
здійснення різноманітних психологічних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на оптимальну соціально-психологічну, психічну, фізіологічну і військово-професїйну адаптацію молодих воїнів у військовому середовищі;
вивчення соціально-психологічних явищ у військових колективах, з'ясування їх тенденцій і викриття тих, що підштовхують чи провокують військовослужбовців до суїцидальної поведінки або можуть їй сприяти;
здійснення психодіагностичних заходів щодо вивчення індивідуально-психічних якостей військовослужбовців і виявлення серед них осіб з підвищеним суїцидальним ризиком;
активне виявлення і психологічне обстеження військовослужбовців із суїцидальними тенденціями, а також тих, хто такі спроби вже мав;
організація для них психологічних консультацій, провадження з ними цілеспрямованої психокорекційної і психореабілітаційної роботи;
здійснення психологічного аналізу кожного випадку суїцидальної поведінки військовослужбовців;
виявлення військовослужбовців з девіантною поведінкою, з'ясування причин такої поведінки та їх усунення (ця категорія потенційно може поповнити лави військовослужбовців із суїцидальним ризиком);
разом з лікарем військової частини брати участь в амбулаторному прийомі військовослужбовців;
залучення фахівців інших сфер діяльності, наприклад медиків, соціальних працівників, правознавців, до профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців та здійснення з ними цілеспрямованої індивідуальної превентивної роботи;
— здійснення занять з офіцерами, прапорщиками і сержантами підрозділів щодо формування у них психологічної культури і системи роботи з профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців, оптимального розв'язання конфліктних ситуацій у підрозділах, розпізнавання і вирішення міжособистісних і внутрішньо особистісних конфліктів у військовослужбовців та ін.
Таким чином, проблема суїциду є актуальною для Збройних сил України і вимагає від командирів (начальників), вихователів, психологів і медичних працівників професійного ставлення до його діагностики і профілактики.
Але розв'язати водночас її тільки силами і зусиллями Міністерства оборони України неможливо. При профілактиці суїцидальної поведінки важливо знати не лише мотиви, причини та обставини цих фактів у військовому середовищі, а й обставини, що характеризують сучасне українське соціальне середовище і особистість юнака до призову в армію. Тут мається на увазі ряд негативних аспектів щодо військової служби у лавах Збройних сил України. Насамперед це — побутова невлаштованість і слабка соціально-правова захищеність військовослужбовців, безперспективність служби і невпевненість у завтрашньому дні навіть офіцерського складу, зниження авторитету армії в очах українського суспільства і негативне ставлення частини населення України до військових. Наслідком цього є небажання багатьох молодих людей служити у Збройних силах.
Аналіз суїцидальної поведінки військовослужбовців свідчить, що вона зумовлена впливом ряду небезпечних факторів, які виникли ще до призову в лави Збройних сил. Це:
недостатня фізична готовність призовників до військової служби (джерело небезпеки — незадовільний стан здоров’я, наявність захворювань, слабка фізична загартованість);
низька психологічна готовність до повноцінної життєдіяльності у суспільстві взагалі та до військової служби зокрема (джерело небезпеки — нестійкість психічного стану та недостатня розвиненість провідних психічних якостей, викривлення життєвих настанов);
слабка підготовленість призовної молоді до військової служби (джерело небезпеки — скорочення програм підготовки призовної молоді та державної підтримки закладів щодо роботи з призовним складом):
—схильність у цивільному житті до девіантної поведінки (джерело небезпеки — шкідливі для життя та здоров'я звички, набуті в допризовний період);
—слабка розвиненість у юнаків позитивної мотивації на збереження та забезпечення особистого життя (джерело небезпеки— неправильне уявлення про цінності життя та здоров’я в юнацькому віці).
З цього видно, що попередження та усунення суїцидальних дій серед військовослужбовців є складною соціально-психологічною проблемою, тому вона не має простого та швидкого вирішення. У цьому мають бути задіяні всі соціальні верстви суспільства, визначені та затверджені соціальні програми, залучені необхідні кошти на їх виконання.
Таким чином, профілактична робота щодо суїциду у військовій частині за своїм змістом і організацією має об'єднувати заходи соціального, психологічного, медичного, правового і педагогічного характеру, бути безперервною, послідовною і системною та проводитися за участю всіх посадових осіб військової частини.
Тести та завдання для самоконтролю
17-1. Зробіть психологічний аналіз проблеми самопожертви військовослужбовця своїм життям в екстремальних умовах бойової діяльності і явища суїциду в умовах військової служби.
17-2. Яка із нижченаведених причин суїциду в умовах військової служби є провідною? Обґрунтуйте власне розуміння цієї проблеми:
а) індивідуально-психічні;
б) соціальні;
в) біологічні.
17-3. Зробіть психологічний аналіз чотирьох видів суїцидальних дій за М. Фарбером у моральному аспекті:
позитивний намір — кінцевий результат позитивний;
негативний намір — кінцевий результат позитивний;
позитивний намір — кінцевий результат негативний;
негативний намір — кінцевий результат негативний.
17-4. Зробіть порівняльний аналіз таких понять:
а) суїцид;
б) пресуїцид;
в) суїцидальна поведінка;
г) постсуїцид.
д) суїцидальний ризик.
17-5. Схарактеризуйте явище суїциду з точки зору основних світових релігій.
17-6. Схарактеризуйте найпопулярніші способи й методи діагностики наявності у військовослужбовця ознак суїцидального ризику.
17-7. Розкрийте взаємозв'язок між порушенням статутних правил взаємин між військовослужбовцями та суїцидальною поведінкою військовослужбовців у підрозділі.