11.3. Взаємодія як інтерактивний бік спілкування 11.3.1. Поняття взаємодії

Вивчення спілкування як складного соціально-психологічного явища передбачає виокремлення в його структурі універсальної властивості, що зумовлює всі форми його вияву. Такою властивістю для спілкуван­ня є взаємодія.

У філософії категорія взаємодія використовується для визначення загальної форми зв'язку речей або явищ у їхній взаємній зміні, впливо­ві одних на інші. Соціальна взаємодія є складовою та формою вияву загальної, універсальної взаємодії. Інакше кажучи, суспільство— це система реальних зв'язків і взаємодій людини з іншими людьми, соці­альними групами, сукупність усіх соціальних стосунків — опосередко­ваних і безпосередніх, свідомих і цеусвідомлених.

У процесі діяльності воїни обмінюються не тільки інформацією, а й різними діями. Ці дії забезпечують планування спільної військово-про­фесійної діяльності, її координацію та розподіл функцій. За їхньою до­помогою здійснюються взаємне стимулювання, взаємний контроль та взаємодопомога у процесі розв'язання спільного завдання. Це передба­чає, що кожний з учасників — партнерів по взаємодії — зробить свій внесок у її розв'язання, що забезпечить більшу ефективність порівняно із сумою індивідуальних дій.

Таким чином, взаємодія (інтеракція) — це аспект спілкування, що виявляється в організації військовослужбовцями взаємних дій, спрямо­ваних на реалізацію спільної військово-професійної діяльності, досяг­нення конкретної спільної мети.

Воїн, взаємодіючи з іншими військовослужбовцями, одночасно всту­пає у певні конкретні взаємини з ними, з різними соціальними групами, суспільством загалом. Тому в структурі інтерактивного спілкування (взаємодії) можна виокремити два боки — внутрішній (змістовний) і зовнішній (формальний).

Внутрішнім боком взаємодії є сукупність стосунків особистості вої­на з соціальним середовищем, які можна розглядати у двох аспектах: широкому (соціальному) і вузькому (міжособистісному).

У широкому розумінні особистість є суб'єктом численних і різноманіт­них стосунків: виробничих, політичних, моральних, військових тощо. Такі стосунки найчастіше називають суспільними, або соціальними. їхньою ха­рактерною ознакою є тс, шо вони позбавлені індивідуальності, особистіс-ного виразу і відображають зв'язки, взаємодію не між конкретними особи­стостями, а між представниками різних соціальних груп,.між різними соці­альними типами. Ці стосунки мають об'єктивний характер: особистість всту­пає в них незалежно від своїх бажань і прагнень, симпатій чи антипатій.

У соціальних стосунках відображаються найсуттєвіші зв'язки між різ­ними сферами життєдіяльності воїнів, які виконують у суспільстві конкретні соціальні функції (ролі). Система цих функцій визначає поведінку та діяль­ність воїнів статутними нормами, що відображають найтнповіші, суспіль­но необхідні різновиди військової діяльності та способи їх виконання.

Але для кожної конкретної особистості такі суспільні стосунки дуже рідко виступають у «чистому» вигляді. Відбиваючись у її внутрішньому світі, вони набувають суб'єктивного, особистісного забарвлення, індивіду­ального відображення і форми вияву, стають фактом свідомості воїна як міжособистісні стосунки, як конкретний результат його взаємодії з соціаль­ним середовищем.

Соціальио-психологічний і особистіснин аспекти суспільних стосун­ків виявляються уповедінці воїна, його мотивах, почуттях, настроях.

оцінках. Тому на емпіричному рівні як безпосередня реальність постає міжособистісний соціспьно-психологічний аспект суспільних стосун­ків не тільки для учасників, а й для дослідників.

Основними компонентами взаємодії є змістовний і процесуальний.

Змістом взаємодії між воїнами є певна і специфічна для військової сфери сукупність правових, політичних, військових та інших стосун­ків. Реалізація цього змісту у військовій діяльності вимагає певних за­собів і форм виразу. Вони можуть мати як раціональний, так і емоцій­ний характер, виявлятися в конкретних способах соціально-психоло­гічного, міжособистісного спілкування. У військовому середовищі вони нормативно відображені у Загальновійськових статутах Збройних сил України та ненормативно — у воїнському етикеті.

Особливості взаємин у військовому середовищі знаходять своє ви­раження у специфічних формах спілкування.

Міжособистісні стосунки у військовому середовищі формуються під впливом безпосередніх умов життєдіяльності особового складу. їх­німи специфічними рисами є сувора статутна регламентація і емоційна забарвленість. Почуття, які визначають ці стосунки, можна поділити на дві групи:

• кон 'юнктивні (почуття, які зближують воїнів, об'єднують їх у колектив, виражають готовність співробітничати, спіль­но діяти);

• диз 'юнктивні (почуття роз'єднують воїнів, роблять взаєми­ни напруженими, конфліктними).

Реалізація стосунків у конкретній діяльності відбувається у формі взаємного обміну діями, який визначає зовнішній (формальний) бік вза­ємодії. Саме такий обмін (навичками, вміннями) є підґрунтям взаємодії матеріального, практичного аспекту спілкування на відміну від інфор­маційного як обміну думками, почуттями, цінностями.

Процесуальний компонент виражається}' стилі взаємодії, який вка­зує на те, як воїн взаємодіє з оточенням. На основі цього виділяють продуктивний і непродуктивний стилі.

На базі наступних п'яти критеріїв виділяють такі стилі взаємодії:

1. щодо характеру активності в позиції партнерів (у продук­тивному стилі — поруч з партнером; у непродуктивному — над партнером);

2. щодо характеру цілей, що висуваються (у продуктивному стилі партнери спільно розробляють як близькі, так і відда­ленні цілі; у непродуктивному— партнер, який домінує, висуває тільки близькі цілі, не обговорюючи їх з партне­ром);

1. щодо характеру відповідальності (у продуктивному стилі за результати відповідальні всі, у непродуктивному — вся відповідальність лягає тільки на того партнера, який домі­нує);

2. щодо характеру взаємин, які виникають між партнерами (у продуктивному стилі —доброзичливість, у непродуктив­ному — агресія, образа, роздратування);

3. щодо характеру функціонування механізму ідентифікації — відособлення між партнерами.

У структуру взаємодії входять: суб'єкти взаємодії; взаємний зв'я­зок; взаємний вплив одного на іншого; взаємні зміни суб'єктів спілку­вання.

Взаємодія — це контакт, який складається із:

• фізичного контакту;

• спільного пересування у просторі;

• спільної групової або масової дії;

• духовного вербального контакту;

• невербального інформаційного контакту. Взаємодію як процес характеризують:

• сукупна кооперативна діяльність;

• інформаційний зв'язок;

• взаємовплив;

• взаєморозуміння.