Питання 3.3. Методи емоційно-вольової саморегуляції

Методи емоційно-вольової саморегуляції мають зайняти належне місце в психологічній підготовці особового складу. їх результативність полягає в тому, що вони допомагають воїнові самостійно впоратися з труднощами функціонування психіки в умовах сучасного бою, зберегти боєздатність і успішно виконати бойове завдання. Вміле їх застосування сприяє ослабленню впливу негативних факторів на психіку військовослужбовця, допомагає швидкому налагодженню нормального функціонування психіки після впливу стрес-факторів сучасного бою.

Цю роботу слід виконувати в два етапи. Спочатку необхідно настроювати воїнів на пізнання своїх Індивідуально-психічних особливостей, сильних сторін і недоліків.

З цією метою їх слід навчити методиці самоспостереження, самоаналізу своєї поведінки й самооцінки. У ряді випадків з цією метою можна провадити анкетування, тестування, спостереження, бесід» тощо, які допомагають глибше й різнобічніше пізнати підлеглих. За результатами цих досліджень необхідно організувати індивідуально-виховну роботу з ними для підведення їх до висновку в необхідності самовдосконалення.

Наступний етап — озброєння воїнів навичками і вміннями застосування методів самопереконання, самонавіювання, самотренування, самоуправління, самозаохочування, самоконтролю тощо.

Метод самопереконання можна застосувати:

*з метою самоусвідомлення воїном соціальної значущості та необхідності військової діяльності;

*формування соціальнозначущих мотивів і мотивації військової діяльності;

*підтримання мотивів і мотивацій подолання труднощів сучасного бою;

*надання допомоги у самопізнанні та досягненні згоди із самим собою тощо.

Самонавіювання ґрунтується на свідомому використанні воїном можливості впливу другої сигнальної системи на психічні та фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі людини. Це процес навіювання, адресований самому собі, за якого суб'єкт і об'єкт навіяного впливу збігаються. Воно сприяє підвищенню рівня саморегуляції, завдяки чому воїн у бойових обставинах може поліпшити управління процесами пам'яті й уваги, емоційним та вольовим станом,

Зміну психічного або фізичного стану за самонавіювання досягають за допомогою словесних самоінструкиій. Цей метод ще називається аутогенним тренуванням, яке в багатьох випадках людської діяльності застосовують для досягнення певного фізичного і психічного стану, для зняття стресового стану і пришвидшення мобілізації психічних можливостей людини. Його широко можна застосувати в психологічній підготовці військ. У цьому методі важливе значення мас правильне складання словесних формул, в яких не повинно бути частки «ні» та інших заперечливих висловів. Словесні формули мають бути зрозумілі, короткі, категоричні і не викликати сумніву та напруження.

Отже, метод самонавіювання —ефективний метод психологічної підготовки. Дії цього методу значно посилюються тоді, коли він застосовується систематично, послідовно і цілеспрямовано в комплексі з іншими методами.

На основі самосвідомості та самопізнання відбувається самооцінка воїна. Самооцінка — це оцінка воїном самого себе, своїх можливостей, якостей і місця у військовому колективі, Вона — важливий регулятор його поведінки. Від змісту самооцінки воїна залежать його взаємини з іншими бійцями, критичність, вимогливість до себе, ставлення до власних успіхів і невдач. У кінцевому результаті самооцінка впливає; на ефективність діяльності воїна в різних, у тому числі й екстремальних, умовах.

Самотренування — це систематичне повторення аналогічних вчинків, дій, слів з метою розвитку необхідних рис, навичок і звичок. Значний вплив у досягненні успіху в самотренуванні мас самопримушення. яке допомагає само зобов’язати себе до виконання тих чи інших дій без стороннього впливу. В цій роботі на основі об'єктивної та критичної самооцінки результатів своєї діяльності допомагає самозаохочепня.

Комплексне застосування воїнами зазначених методів емоційно-вольової саморегуляції під час дій в екстремальних умовах, котрі викликають психічну напруженість, дають змогу:

• заспокоїтися;

• зняти або полегшити напруження та швидко відпочити;

• зняти або розслабити стресовий стан, нервову перевтому, емоційне напруження;

• самостійно регулювати кровообіг, частоту серцевих скорочень та дихання;

• боротися з болем;

• активізувати психічні та фізичні функції організму;

• глибоко пізнати самого себе;

• перемогти внутрішнє напруження і цілеспрямовано діяти у складних умовах бойової обстановки;

• постійно само контролю вати виконання поставленого завдання, сконцентрувати вольові зусилля на активних і рішучих діях.

Таким чином, уміння ефективно використовувати можливості різних методів і засобів психологічної загартованості воїнів та творчий підхід до її організації — обов'язок кожного воїна й передумова їхніх успішних дій в умовах бойової діяльності.

Тести та завдання для самоконтролю

14-1. Автоконтрольний блок.

Психологічна підготовка — це підготовка військовослужбовців до практичної діяльності у складі підрозділу на полі бою в умовах сучасної війни.

Стійкої

Наукова

Психіки

14-2. Зробіть психологічний аналіз одночасно дійних та тісно взаємозв'язаних між собою різноманітних процесів, внаслідок яких відбуваються позитивні зміни у психіці військовослужбовця під час психологічної підготовки:

процес цілеспрямованого впливу на психіку особового складу ззовні, що відбувається в ході військово-педагогічного процесу;

процес планованої роботи і цілеспрямованої зміни в психіці воїнів, які свідчать про їхню потенційну й реальну можливість долати труднощі сучасної війни й успішно розв’язувати бойові завдання;

процес самовпливу воїна, самомобілізації з метою оптимального регулювання психічних станів, поведінки й діяльності на основі засвоєних способів та заходів, апробації їх у ході подолання труднощів бойової служби, навчання.

14-3. Психологічна підготовка воїнів має дві основні цілі: формування психічної стійкості та психологічної готовності. Дайте психолого-педагогічне обґрунтування їх змісту.

14-4. Психічна стійкість — це система психічних якостей воїна, яка визначає його потенційну можливість долати труднощі сучасної війни й успішно виконувати отримане завдання. Психологічна готовність — це націленість і мобілізованість психіки воїнів на подолання майбутніх бойових труднощів, яка забезпечує результативність і якість вико­нання бойових завдань, адекватно їх складності, значущості та важ­ливості. На основі цих дефініцій визначте зміст нижчеперелічених пси­хічних якостей.

а)

• знання (труднощів різних бойових ситуацій і способів управління своєю поведінкою за цих обставин);

• знання дій імовірного супротивника і способів протидії

йому;

• знання тактики дій своїх військ;

• поглиблене знання своїх обов'язків і бойової техніки;

• уміння та навички подолання труднощів сучасної війни, керування своїми психічними станами й діями, визначення своїх можливостей і своєї готовності до розв'язання постав­лених завдань;

• погляди й переконання, мотиви і настанови на необхідність і можливість подолання труднощів сучасної війни й успішно­го виконання бойового завдання;

• якості особистості, що відображають стійку здатність до­лати труднощі сучасного бою, володіти своїми психічними станами і діями. Зміст психічних якостей, що формуються, тісно пов'язаний із характером тих труднощів, які долають­ся в ході сучасного бою.

Ця система психічних якостей складає

б)

мотиваційний — прагнення подолати труднощі майбутнього бою і розуміння необхідності їх подолання, оцінка своїх можливостей щодо управління психічними станами та дія­ми на основі раніше нагромадженого досвіду тощо;

емоціональний — переживання почуття впевненості або сум­ніву у своїй готовності до подолання труднощів сучасного бою. Найголовніша справа— навчити воїнів боротися зі страхом, який паралізує їхню розумову діяльність.

Це основні структурні елементи

14-5. Різниця між геройством і боягузтвом виявляється не в тому, що воїн слабкий і відчуває страх, а в тім, що відважний боєць здатен перемогти, побороти страх та діяти. Зробіть психологічне обґрун­тування цього положення.

14-6. Основні напрями боротьби зі страхом:

1. свідоме розуміння мети бойового завдання;

2. цілеспрямована дія (бо бездіяпьність призводить до пере­моги страху);

3. формування бойової майстерності;

4. особистий прикпад командира;

5. перебування воїнів у групі (не запишати воїна самого);

6. добре психічне самопочуття;

7. добрий фізичний стан;

8. знання сутності страху й прийомів боротьби з ним;

9. виховання відваги, що становить ще один компонент психо­логічної готовності.

Зробіть їх психологічне обґрунтування.

14-7. Який із нижчеперелічених принципів не належить до принци­пів психологічної підготовки:

а) моделювання;

б) натуралізація;

в) проблемність;

г) психологічне протиборство;

д) науковість;

е) безпека дій особового складу;

ж) правильної відповіді немає;

з) усі відповіді правильні?