- •Тема 1. Предмет, завдання та структура військової психології
- •1.1.4. Розвиток і сучасний стан вітчизняної загальної психології
- •3. Література до курсу
- •2.1.4. Особистість, індивідуальність, суб'єкт
- •2.3. Розвиток особистості у військовій діяльності
- •3.1. Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців
- •3.2. Особливості вияву темпераменту і характеру воїна у навчально-виховному процесі
- •3.3. Розвиток здібностей у військовослужбовців у ході військово-професійної діяльності
- •4.1. Пізнавальні процеси особистості
- •4.1.1. Відчуття
- •4.1.2. Сприймання
- •4.1.3. Увага
- •4.1.4. Пам'ять і запам'ятовування
- •4.1.5. Мислення
- •4.2. Особливості функціонування емоційно-вольової сфери особистості в умовах військової діяльності
- •Тема 5 психічні стани військовослужбовців та їхні вияви у військовій діяльності
- •5.2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання позитивного психічного стану
- •5.3. Сутність паніки та причини її виникнення
- •6.1. Основні компоненти психічних утворень
- •6.2. Психологічні умови посилення ефективності опанування воїнами психічних утворень
- •Тема 7 методика вивчення психічних якостей військовослужбовців
- •7.1. Методологія та методика психологічного дослідження
- •7.2. Методи психологічного дослідження
- •7.2.2.2. Експеримент
- •7.2.2.3. Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту
- •7.2.2.5. Процедура опитування
- •7.2.2.6. Біографічний метод
- •7.2.2.7. Тестування
- •7.2.2.8. Проективні методи
- •7.2.2.9. Вивчення продуктів діяльності
- •7.2.2.10. Математичні методи
- •Тема 8 соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи
- •8.1. Поняття малої групи і колективу
- •8.2. Розвиток малої соціальної групи як колективу та її основні характеристики
- •8.3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
- •Тема 9 методи дослідження малих соціальних груп
- •9.1. Соціометрична методика
- •9.1.1. Лідер і лідерство
- •9.1.3. Методика соціометричного опитування (параметричний варіант)
- •9.1.4. Непараметрична соціометрія
- •9.2. Гомеостатичний метод
- •9.3. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємин (за м.Н. Корнєвим, а.Б. Коваленко)
- •9.4. Вимірювання авторитету
- •9.5. Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Тема 10
- •10.1. Сутність, функції та структура спілкування 10.1.1. Поняття спілкування
- •10.1.2. Спілкування і комунікація
- •10.1.3. Структура спілкування
- •10.2. Спілкування та діяльність
- •10.3. Основні характеристики спілкування
- •10.4. Педагогічне спілкування
- •10.5. Бар'єри спілкування
- •Тема 11 структура спілкування
- •11.1. Комунікативний бік спілкування та його характеристика
- •11.2. Характер впливу інформації
- •11.3. Взаємодія як інтерактивний бік спілкування 11.3.1. Поняття взаємодії
- •11.3.2. Різновиди взаємодії
- •11.4. Соціальна перцепція
- •11.5. Оптимізація спілкування у військовому середовищі
- •11.5.1. Розвиток павичок спілкування в діяльності військового керівника
- •11.5.2. Методи формування культури спілкування
- •11.5.3. Тренінг соціальної перцепції
- •Тема 12 психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах
- •Питання 1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах
- •1.1. Класифікація міжособистісних конфліктів
- •1.2. Причини міжособистісних конфліктів
- •1.3. Динаміка конфлікту
- •Тема 13 психологічне забезпечення: історія та сучасність
- •1. Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід
- •2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контр терористичних операцій
- •Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
- •Питання 1.2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн
- •Питання 2. Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення
- •2.1. Психологічна війна
- •Питання 2.2. Психологічні операції
- •Питання 2.3. Органи психологічних операцій в армії сша
- •Питання 3. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
- •Тема 14 психологічна підготовка особового складу до бойових дій
- •1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 1. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
- •Питання 2. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
- •Питання 3. Методи психологічної підготовки
- •Питання 3.1. Вербальні методи
- •Питання 3.3. Методи емоційно-вольової саморегуляції
- •Тема 15 психологічна робота в бойовій обстановці
- •Питання 1. Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці
- •Питання 2. Бойові психічні травми та психологічна реабілітація військовослужбовців
- •Питання 3. Досвід діагностики і корекції психологічних наслідків участі військовослужбовців у бойових діях (іноземний досвід)
- •Питання 4. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу
- •Тема 16 психологічна робота у військовому підрозділі (частині) в мирний час
- •Питання 1. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
- •Питання 3. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи
- •Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
- •Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
- •Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості
- •16.6.1. Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження
- •1. Емоції мотивів діяльності
- •11. Емоції, що зумовлені метою діяльності
- •111. Емоції, що зумовлені засобами діяльності
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців, її діагностика і профілактика
- •Питання 1. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
- •Питання 1.2. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки у вітчизняній психологічній науці
- •Питаня 2. Природа суїцидальної поведінки та її детермінанти
- •Питання 2.2. Головні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.3. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів
- •Питання 2.4. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
- •Питання 2.6. Значення психалгії в генезі суїциду
- •Питання 2.7. Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна
- •Питання 3. Психологічна характеристика військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки
- •1) Самосвідомість:
- •2) Емоційно-вольова сфера:
- •Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду
- •Питання 4.1. Клініко-лінгвістична діагностика суїцидальної поведінки
- •Питання 4.2. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки
- •Питання 4.3. Методика визначення суїцидального ризику
- •I. Дані анамнезу:
- •II. Актуальна конфліктна ситуація:
- •Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів
- •Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
- •Тема 18. Психологічна характеристика військової дисципліни
- •Питання 1. Психолого-педагогічний зміст військової дисципліни
- •Питання 2. Система роботи командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни
- •Питання 3. Методика аналізу та підбиття підсумків стану військової дисципліни у військовій частині та підрозділі
- •Питання 3.2. Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі
- •Питання 3.3. Перелік документів, які необхідно мати посадовим особам підрозділу з проблем зміцнення військової дисципліни
- •Питання 5.2. Психолого-педагогічна характеристика системи роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями
- •Тема 1. Предмет, завдання та структура
- •Тема 2. Психологія особистості
- •Тема 8. Соціально-психологічна характеристика малої соціальної групи 200
- •Тема 9. Методи дослідження
- •Тема 10. Психологія спілкування
- •Тема 11. Структура спілкування 278
- •Тема 12. Психологічні умови попередження та залагодження конфліктів у військових підрозділах 302
- •Тема 13. Психологічне забезпечення:
- •Психологічне забезпечення збройного конфлікту
- •Тема 14. Психологічна підготовка
- •Тема 15. Психологічна робота в бойовій обстановці 399
- •Тема 16. Психологічна робота
- •Тема 17. Суїцидальна поведінка військовослужбовців,
- •Тема 18. Психологічна характеристика
- •18.5.1. Психологічний аналіз поняття «порушення
- •Навчальне видання Василь Васильович Ягупов
6.1. Основні компоненти психічних утворень
Основними компонентами психічних утворень, що складають основу професійної'майстерності і будь-якої цілеспрямованої діяльності людини, є знання, навички та вміння. Тому усвідомлення офіцером закономірностей їх формування забезпечує успіх військово-професійної діяльності як окремого воїна, так і всього військового підрозділу або частини (рис. 6-1).
У сукупності вони забезпечують правильне розуміння законів та закономірностей розвитку природи, людини, суспільства, взаємин бійців у процесі військової діяльності, місця воїна у військовому колективі та його поведінки. Все це допомагає йому визначити свою суспільну позицію стосовно навколишніх, сприяє формуванню стійких переконань, почуття відповідальності й загальнолюдських цінностей: гуманізму, людяності, колективізму й сумлінного ставлення до службових обов'язків.
Під знаннями розуміють сукупність засвоєних воїном відомостей, понять, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, діяльності й про самого себе. Воїн опановує знання через вивчення й обдумування певних явищ та закономірностей, що стосуються військової діяльності. Знання забезпечують йому орієнтацію у військовій діяльності.
Знання поділяють на теоретичні та практичні. Теоретичні розкривають сутність речей, явищ та подій. Вони є основою успішного здійснення воїном практичної діяльності. Практичні включають переважно відомості про використання тих або інших предметів і ситуацій з конкретною метою.
Знання мають характеризуватися глибиною, гнучкістю, дієвістю та міцністю. Основні вимоги цих характеристик розглянемо на висловлюваннях видатних особистостей.
Давньогрецький філософ ПлаТон про глибину знань писав, що повна неосвіченість — не найбільше лихо, найгірше — нагромадження погано засвоєних знань.
Французький філософ Клод Гельвецій (1715-1771) наголошував, що знання певних принципів легко відштовхує незнання деяких фактів. Тому важливе значення має гнучкість знань, особливо за бойових екстремальних обставин.
Міцність опанування військово-професійних знань та їхня дієвість становить головне завдання процесу бойової підготовки особового складу.
Тому актуальними є слова Л.М. Толстого про те, як помилково думати, що всезнання є чеснотою. Важлива не кількість, а якість знань. Німецький педагог Адольф Дистервег (1790-1866) писав, що хибні знання гірші, ніж незнання. Через це він наголошував, що освіта полягає не в кількості, а в розумінні та вмілому застосуванні того, що знаєш. Отже дієві знання мають характеризуватися повнотою змісту, докладністю, конкретністю, узагальненістю та високим ступенем опанування ними.
Отже, військово-професійна освіта має вимагати не тільки кількості знань, а й повного розуміння та майстерного застосування засвоєного. При цьому дуже актуальним є вислів видатного вітчизняного письменника, філософа і педагога Г. Сковороди про те, що немає нічого шкідливішого від людини, яка володіє знанням складних наук, але не має доброго серця. Всі свої знання вона використовує на шкоду.
Залежно від того, як воїн оволодів знаннями, виділяють такі його рівні: знання-ознайомлення, знання-репродукції, знання-вміння і найвищий рівень — знання-трансформації. Останні характеризуються тим, що воїн широко застосовує їх у практичній діяльності й творчо розвиває (рис. 6-2).
Практичне застосування знань забезпечує їх перехід у навички та вміння. «Навички — це вміння, здобуте вправами, звичкою» [73, с. 319]. Отже, знання перетворюються на навички тільки завдяки постійним вправам. Тому видатний педагог Ян Коменський (1592-1670) у творі «Велика дидактика» писав, що все має закріплюватися постійними вправами: навчання не можна довести до досконалості без частих і особливо майстерних повторень і вправ [44].
У психології під навичкою розуміють дію, шо сформована шляхом повторень і характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Отже, навичка — це автоматична дія, яка сформована цілеспрямованими вправами і виконується легко та вільно. Вона дає змогу звільнити свідомість воїна від поелементного контролю дій та зосередитися в бою на головному — на способі найкращого використання техніки і своїх можливостей з метою виконання бойового завдання.
Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона вивільняє свідомість від необхідності контролювати технічні компоненти діяльності й допомагає зосередитися на її меті, завданнях та умовах.
Навичка формується на базі знань та простих вмінь шляхом вправ. При цьому вправи мають спиратися на усвідомлення воїном мети конкретної вправи, інакше вони можуть перетворитися на муштру. Польський письменник, педагог і лікар Януш Корчак (1878-1942) зазначав: усе, що досягнуто дресируванням, натиском, насильством — неміцне, неправильне й ненадійне. Виділяють такі види навичок:
— сенсорні (перцептивні, почуттєві) — здатність автоматично аналізувати сигнали, які надходять із навколишнього середовища (наприклад, бачити, чути); —розумові (інтелектуальні) — здатність автоматично виконувати розумові операції, що мали місце раніше; —рухомі — автоматизована дія на зовнішній об'єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, яке здійснювалося раніше не один раз (наприклад, ходіння па лижах). Навички виробляються в процесі автоматизації дій. Вони функціонують як цілісна саморегульована сенсомоторна структура з редукованим самоконтролем (рис. 6-3).
Знання основних етапів формування навичок, які запропоновані К.К. Платоновим, дає змогу офіцерові змістовніше та цілеспрямованіше організувати практичні вправи з особовим складом (табл. 6-1).
У ході бойової підготовки навички формуються, як правило, одночасно з виробленням умінь. Навички становлять психічну передумову складного уміння. Але при цьому офіцерові слід пам'ятати про негативні явища, що можуть мати місце в тренуванні особового складу. Це інтерференція (наявна навичка гальмує формування нової) і деавтоматизація (руйнування навички внаслідок тривалої перерви у тренуваннях, страху, перевтомлення тощо).
Високий рівень оволодіння знаннями та навичками, що дає змогу творчо застосовувати їх у військовій практиці, визначається як вміння. А. Дистервеґ писав, що зі знаннями обов'язково має бути пов'язане вміння: це сумне явище, коли голова учня наповнена знанням, але він не навчився його застосовувати, отже, про нього доведеться сказати, що, хоча він дещо знає, але нічого не вміє.
«Вміння — це здатність щось робити, що набута знаннями та досвідом» [73, с. 722]. На відміну від навичок, вміння функціонує під свідомим самоконтролем воїна.
За ступенем складності виділяють вміння просте і складне. Просте — це можливість використовувати здобуті знання на практиці. Це перший крок, і тільки подальші тренування, практичні дії ведуть до вищого ступеня — формування навичок. Отже, складне уміння формується на основі знань, простих умінь і навичок. Воно дає можливість виконувати складні дії, що потребують особливого контролю свідомості. Складні вміння зазвичай виробляють шляхом тренувань, вправ, практичного виконання різних завдань, але на відміну від знань, простих вмінь та навичок вони мають комплексну структуру, що дає змогу використовувати раніше здобуті знання і навички, оперативно формувати новий спосіб дії, якщо наявні навички не забезпечують виконання завдання. Тобто вони
дають можливість творчо застосувати знання та навички у військовій діяльності відповідно до обставин.
За змістом вміння можна класифікувати на:
інтелектуальні (здатність слухати, читати та розуміти, висловлювати свої думки, планувати роботу, розв'язувати розумові завдання тощо);
технічні (здатність оформляти різні документи, формулювати вимоги або відповідь тощо);
практичні (вміння діяти згідно з планом, організовувати своїх підлеглих на виконання поставленого завдання тощо).
Процес формування вмінь у воїнів та їх якість (стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежать від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психічних особливостей підлеглих, педагогічної майстерності військового педагога, навчально-матеріальної бази тощо.
Послідовність опанування психічними утвореннями така:
Табл. 6-1. Етапи формування навичок
Етап |
Особливості виконуваних дій |
Нейродинамічні механізми |
І. Початок осмислення навички |
Чітке розуміння мети, але невиразне уявлення способів її досягнення. Досить грубі помилки за спроби виконати дію |
Початок формування зв'язків з осередком оптимального збудження в другій сигнальній системі |
II. Свідоме, але невміле виконання |
Чітке розуміння того, як потрібно виконувати дію, і не зовсім точне виконання, незважаючи на інтенсивну концентрацію довільної уваги; наявність багатьох зайвих рухів; відсутність позитивного перенесення цієї навички |
Досить добре сформовані зв'язки з другою сигнальною системою і початок формування їх у першій |
III. Автоматизація навички |
Дедалі якісніше виконання дії за певного послаблення довільної уваги й появи можливості її розподілу; зникнення зайвих рухів; можливість позитивного перенесення |
Формування зв'язків у першій сигнальній системі; тимчасові переходи осередку оптимального збудження в першу сигнальну систему |
IV. Високо автоматизована навичка |
Точне, економне, стійке виконання дії інколи стає засобом виконання іншої, більш складної дії. виконуваної вже під контролем свідомості |
Оптимальний осередок збудження, пов'язаний з виконанням іншої дії, яка виконується пригальмованими, але утвореними раніше зв'язками |
V. Деавтоматизація (необов’язковий) |
Погіршення виконання дій. Поява попередніх помилок і напруженості |
Ослаблення зв'язків внаслідок згасального гальмування, загального зниження тонусу кори або негативної індукції |
VI. Повторна автоматизація |
Поновлення особливостей lV-ro етапу |
|
ЗНАННЯ -> ПРОСТІ ВМІННЯ -> НАВИЧКИ -» СКЛАДНІ ВМІННЯ
Глибокі, гнучкі, дієві та міцні знання становлять фундамент навичок і вмінь. Вони, відповідно, забезпечують їхню надійність, стійкість і міцність.
Основними формами роботи командирів щодо передання знань воїнам є: розповідь, групові заняття, пояснення, ілюстрація, демонстрація, практичні.заняття, самостійна робота тощо.
Систематичні та цілеспрямовані тренування особового складу забезпечують перетворення знань на навички. Практичне застосування знань та навичок у військово-навчальному процесі перетворює їх на складні вміння, які за обсягом вужчі, ніж знання воїна. До рівня вміння доходить лише та частина знань, яка має найсуттєвіше значення для практичної діяльності. Усі ці особливості передбачено в програмах бойової підготовки особового складу військових підрозділів різних видів і родів військ.
Отже, психічні утворення є важливим складником психіки військовослужбовця, що лежать в основі його бойової майстерності й забезпечують ефективність дій за умов сучасного бою.