51. Охарактеризуйте основні елементи політичного процесу, що можуть бути власне об’єктом аналізу.

Політичний процес - це сукупність усіх видів політичної діяльності. Політичний процес - явище динамічне й багатогранне. Цим терміном (від лат. processus - просування) характеризують хід та особливості руху, послідовну зміну подій, явищ. Політична наука використовує цей термін перш за все для характеристики реалізації владних інтересів і досягнення цілей. Дії політичних суб'єктів здійснюються в часі й просторі, як упорядкована послідовність, що має політичний смисл.

Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:

- суб'єкта, носія влади, який виявляє політичну волю;

- об'єктів, на які спрямовані дії і передбачено досягнення цілей;

- засобів, методів, ресурсів, інституцій, що реалізують процес. Кожний узятий окремо процес має свою структуру і власну логіку розвитку. Тому суб'єкти, їх взаємодія, послідовність, сюжет, часові рамки та інші фактори, які впливають на розвиток політичного процесу, визначають як параметри політичного процесу. Учасниками політичного процесу можуть бути політичні системи, держава, елементи громадянського суспільства, політичні партії, масові рухи, організовані й неорганізовані групи людей, індивіди.

В політологічній літературі прийнято розрізняти наступні види політичних процесів: революція, контрреволюція, повстання, бунт, заколот, путч, політична кампанія, пряма дія в політиці.

52. Назвіть та охарактеризуйте основні етапи і універсальні завдання прикладного політичного аналізу при дослідженні ситуації.

Політичний аналіз як науково-прикладна дисципліна виник в другій половині ХХ століття, з того часу в країнах Заходу він відіграє важливу роль у прийнятті політичних рішень. Політичний аналіз ґрунтується на політичній науці і використовує її методологію. Він, з одного боку, узагальнює велику кількість інформації, пов’язаної з економічними, соціальними, психологічними факторами, які утворюють основу певної політичної проблеми, з іншого боку, є одним із чинників, які використовують при побудові прогностичних моделей, складанні певних рекомендацій суб’єктові політичного процесу стосовно його подальших політичних рішень.

Предметом прикладного політичного аналізу можуть бути будь-які політичні процеси, події, проблеми, які постають перед суб’єктами політики, результатами – інтелектуальний продукт, який стосується реалізації політики у близькій чи віддаленій перспективі. У цьому сенсі головне для аналітика –побачити, діагностувати проблему, об’єктивно роінформувати про неї клієнта, запропонувати варіанти рішень, оскільки не побачені або приховані аналітиком проблеми з часом обов’язково використають на свою користь його опоненти.

Завдання прикладного політичного аналізу пов’язані з дослідженням природи політичної проблеми, результатів політичного курсу в минулому і в актуальному для політика часі, пошуком способів вирішення проблеми. Позиція аналітика завжди зорієнтована на політичну практику, а безпосередні результати його старань виконують перетворювальну функцію, на підставі чого прикладний політичний аналіз кваліфікують як мистецтво соціального інжинірингу (обґрунтування соціальних змін) і як певну кон’юнктурну практику, змістом якої є пошук для клієнта оптимального рішення. Аналітик не висуває нових доктрин, не обґрунтовує нових теорій, а використовує теоретичні надбання, власний досвід, навіть інтуїцію для пізнання політичних подій, явищ, процесів, вироблення практичних рекомендацій щодо поведінки в конкретній і передбачуваній політичній ситуації. У цій справі важливі не лише ідеї, теоретичні знання, досвід, навички, інтуїція, а й масштаб думки, здатність бачити проблемну ситуацію у різних вимірах, незаангажовано використовувати для її пізнання найефективніші підходи, методи, інструменти.