31. Назвіть та охарактеризуйте внутрішні та зовнішні узагальнені інформаційні потоки моделі держави як системи регулювання зі зворотним зв’язком.

Державна інформаційна політика – регулююча діяльність державних органів, спрямована на розвиток інформаційної сфери суспільства, що охоплює телекомунікації, інформаційні системи та ЗМК, а також всю сукупність виробництв і відносин пов’язаних із створенням, збережененням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації у всіх її видах.

Державна інформаційна політика поділяється не тільки на внутрішню і зовнішню і на: ідеологічну, технологічну.

Як правило перспективною метою ДІП у внутрішньому середовищі є закладання основ інформаційного суспільства. Зовнішня складова ІП підпорядкована зовнішньополітичним цілям країни, визначальною у зовнішній ІП є ідеологічна складова. Ідеологічна складова зорієнтована на формування сприятливих екон, пол., технологічних умов і функціонування технологій які використовуються державою.

32. Назвіть та охарактеризуйте основні предметні області інформаційної сфери як сфери правового регулювання.

інформаційно правове регулювання под. на предметні області: основні; забезпечуючі.

Основні:

• предметна область ств. та поширення вихідної та похідної інформації

• формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг.

• Споживання інформації(право на пошук і-ції, її споживання і т.д.)

Забезпечуючі:

• предметна область ств. і застосування і-ційних систем, і-ційних технологій і засобів їх забезпечення

• ств. і застосування засобів і механізмів і-ційної безпеки

33. Охарактеризуйте національну систему інформації і її основні елементи.

Суспільний інтерес і основний об'єкт державної інформаційної політики являють собою, перш за все, інформаційні ресурси, призначені для обслуговування "зовнішніх" користувачів, а також інформаційні ресурси, що використовуються для вирішення завдань державного управління . Такі інформаційні ресурси формуються й експлуатуються різного роду інформаційними організаціями і підрозділами, державними, муніципальними та приватними. Існує чотири основні державні інформаційні системи, що мають міжвідомчий універсальний характер. Це бібліотечна система держави, Архівний фонд держави, Державна система статистики і Державна система науково-технічної інформації .

Універсальний характер має також система довідкових інформаційних ресурсів масового використання, тобто інформаційні масиви, що містять адресні дані, відомості про роботу підприємств побутового обслуговування, органів влади, транспорту, зв'язку, про організацію відпочинку, навчання і т.д.

Для багатьох комплексних завдань державного і господарського управління, особливо на муніципальному та територіальному рівнях, необхідне об'єднання різноманітних, що збираються організаціями різних відомств відомостей, що відносяться до певних ділянок місцевості, об'єктам або суб'єктам, тобто побудова системи державних кадастрів і регістрів. Крім інформації зі спеціалізованих інформаційних організацій, підрозділів і систем, ключову роль у забезпеченні роботи будь-яких органів, організацій і підприємств відіграє система власних інформаційних ресурсів підприємств, створювані безпосередньо в ході їх основної діяльності та управління підприємством. Вони представлені в основному у вигляді інформаційних файлів різних автоматизованих систем управління, систем управління виробництвом, технологічними процесами і т.д., робочих картотек, комплектів технічної та креслярсько-конструкторської документації, прейскурантів, та інших робочих документів.

Аналогічні за принципами використання "вбудовані" інформаційні ресурси формуються в органах влади і управління різних рівнів, на підприємствах і в організаціях сфери матеріального виробництва, організаціях соціальної сфери, закладах культури, освіти, організаціях, пов'язаних з охороною здоров'я, житлово-комунальним, побутовим обслуговуванням населення. Система інформаційних ресурсів органів влади і управління процесів формування і використання усіх цих видів інформаційних ресурсів здійснюється, в основному, через відомчі та територіальні системи управління відповідними галузями.

На основі представляють суспільний інтерес державних інформаційних ресурсів необхідно формувати систему масової інформації їх модифіковані версії, що містять тільки відкриту, цікаву масовому користувачу інформацію, технологічно та організаційно легко доступну для громадян, ЗМІ та незалежних комерційних інформаційних служб, які використовують її для виробництва інформаційних продуктів і послуг.