2. Мотивація при вживанні наркотичних засобів

Існує багато досліджень, присвячених тому, як вживають наркотики підлітки, яким саме наркотикам вони віддають перевагу. Питання мотивації розроблено недостатньо. Це пояснюється тим, що вияснити дане питання неможливо без повного взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом. Сам підліток не завжди усвідомлює причину наркотизації. При інтерв'юванні підлітків вони схильні описувати зовнішню сторону залучення до наркотиків. обставини наркотизації, часто підкреслюючи вплив друзів.

Більшість зарубіжних дослідників пов'язують мотивацію вживання наркотиків з впливом мікросоціальних факторів, характерологічних особливостей підлітка. Основним фактором підліткової наркоманії є соціальна дезадаптація. Неблагополучна сім'я, психічні відхилення, делінквентна поведінка розглядаються як причинні фактори наркоманії.

Наркотики і спиртні напої вживаються для того, щоб відійти від рішення реальних проблем, зняти емоційний дискомфорт. При цьому ігнорується той факт, що вживання наркотиків лише поглиблює життєві проблеми. Власне ж «гедонічний» елемент при прогресуванні наркоманії втрачається. Не можна не відмітити, що вживання деяких психоактивних речовин (наприклад, фенцикладіна) викликає не ейфорію, а, навпаки, приголомшеність, іноді страх, галюцинації. Викликає сумнів «гедоністичний» мотив при вживанні холінолітичних препаратів, летючих речовин, ЛСД. На думку відомого швейцарського психіатра Дж.Е. Стайхелін (1967), «у кожного наркомана існує свідома чи несвідома, але надзвичайно сильна потреба змінити свій стан. В кожному наркомані живе неприборкана потреба в змінах, бажання досягнути заспокоєння і блаженства, душевного прояснення і полегшення, підвищення працездатності й емоційної жвавості, звільнення від страждань». Саме зміна стану свідомості, а не знак цієї зміни має вирішальне значення для наркомана. Напевно, в кожному окремому випадку наркоманії провідну роль відіграють різні мотиваційні фактори.

На думку В.Ю.Зав'ялова, роботи якого, присвячені проблемам мотивації вживання алкоголю та наркотиків, визнаються авторитетними у вітчизняній літературі, слід виділяти три групи таких мотивів. Перша група мотивів утворюється із трьох «соціально-психологічних» факторів:

1) традиційні, соціально обумовлені мотиви; 2) субмісивні мотиви, що відображають підкорення тиску інших людей або референтної!" групи; 3) псевдокультурний тип мотивів, який свідчить про прагнення підлітка пристосуватися до “наркотичних цінностей” підліткової групи.

Друга тріада мотивів відображає потребу в зміні власного стану: 1) гедоністичні мотиви—прагнення відчути почуття ейфорії; 2) атрактичні мотиви—бажання нейтралізувати негативні емоційні переживання; 3) мотиви гіперактивації поведінки—прагнення вийти з апатичного стану, покращити на короткий період інтелектуальну і фізичну працездатність.

Третя тріада мотивів відображає патологічну мотивацію, пов'язану з наявністю абстинентного синдрому (патологічного потягу до наркотиків: мотив купірування абстиненції — прагнення позбутися тяжких проявів абстиненції за допомогою прийому чергової дози наркотику; 2) мотив залежності (адитивний мотив)— фіксація в свідомості патологічного потягу до наркотику; 3) мотив самопошкодження — прагнення вжити наркотик «на зло собі та іншим» для того, щоб прискорити настання соціальних або соматичних ускладнень і навіть смерті («Нехай краще я помру від передозування»).

Підліток, що зловживає психоактивними речовинами, керується, як правило, комплексом мотивів. Характер провідного мотиву визначається стадією наркоманії чи токсикоманії, особливостями характеру особистості підлітків.