16. Темперамент.

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду теми, необхідно розкрити поняття "індивідуально-психологічні особливості особистості", з'ясувати специфіку цієї групи психічних явищ. Приступаючи до висвітлення питання про темперамент, необхідно чітко визначити його місце в ієрархії індивідуальних властивостей особистості. Підкреслити, що темперамент, як один з найбільш ранніх і простих за структурою форм психічного синтезу, базується на конституціональних особливостях і властивостях нервової системи. Він є генетично первинною ланкою особистісних утворень більш високого порядку - здібностей, характеру.

Друге питання, що потребує докладного з'ясування, стосується відмінних ознак темпераменту, на яких ґрунтується розпізнання даного психічного феномену. Вивчаючи тему, слід акцентувати увагу на трьох сферах прояву темпераменту (загальна активність, особливості моторної сфери та емоційність), пристосувальних функціях темпераменту, з'ясувати сутність "вихованого" темпераменту.

Навчальна таблиця “Психологічна характеристика темпераменту” та коментар до неї.

Таблиця 2.2.2.

Психологічна характеристика темпераменту

Типи вищої нервової діяльності	Характеристика нервових процесів збудження та гальмування			Вид темпера- менту
	За силою	За урівноваженістю	За рухливістю
Сильний	Сильний	Урівноважений	Рухливий	Сангвінічний
Нестримний	Сильний	Неврівноважений	Рухливий	Холеричний
Інертний	Сильний	Урівноважені	Малорухомий	Ф легматичний
Слабкий	Слабкий	Неврівноважений	Малорухомий	Меланхолійний

Темперамент - це психічна властивість особистості, що характеризується динамікою протікання психічних процесів

Темперамент відбиває динамічні характеристики діяльності і поведінки людини, що виражається не стільки в їхньому кінцевому результаті, скільки в їхній динаміці протікання.

І. П. Павлов вважав, що темперамент - це генетично обумовлена, природна особливість нервової системи. Вища нервова діяльність характеризується різним співвідношенням двох основних процесів: збудження і гальмування.

Збудження - це функціональна активність нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Гальмування - це загасання активності нервових клітин і центрів кори головного мозку.

Нервові процеси збудження і гальмування характеризуються силою, урівноваженістю і рухливість.

Сила нервових процесів характеризує нервову систему людини з позиції здатності витримувати вплив подразників зовнішнього середовища.

Урівноваженість нервових процесів указує на особливості співвідношення процесів збудження і гальмування в людини.

Рухливість нервових процесів показує здатність збудження і гальмування швидко змінюватися один іншим.

Різні сполучення цих показників притаманні різним типам ВНД людини. І. П. Павлов виділяв чотири яскраво виражених типи ВНД і відповідно до цього чотири види темпераменту.

1. Сильний. У людини, якому він властивий, сильні процеси збудження і гальмування . Між ними існує рівновага. Цьому типу ВНД відповідає сангвіністичний темперамент.

2. Нестримний. Збудження і гальмування дуже сильні і рухливі. Однак ці процеси не урівноважені. Цьому типу ВНД відповідає холеричний темперамент.

3. Інертний. Процеси збудження і гальмування сильні, урівноважені, але малорухомі. Цьому типу ВНД відповідає флегматичний темперамент.

4. Слабкий. Процеси збудження і гальмування протікають слабо. Вони малорухомі, не урівноважені. Цей тип ВНД відповідає меланхолійному темпераменту.

Приклади навчальних завдань за темою вивчення.

1. Досліджувані, в яких попередньо визначили показники сили-слабкості нервової системи, протягом 40 хвилин безперервно здійснювали обрахунки подумки. Виявилося, що у людей зі слабкою нервовою системою починаючи з 35-ї хвилини експерименту, знижувалася продуктивність роботи (з’являлися помилки, зменшувалась кількість обчислень). Досліджувані з сильною нервовою системою, навпаки, спочатку діяли повільно, а потім швидко. Проте за 40 хвилин і “слабкі”, і “сильні” виконали практично однаковий обсяг роботи.

Як пояснити результати такого експерименту? Про що вони свідчать?

2. І.П.Павлов відкрив властивості нервової системи (силу, врівноваженість і рухливість) – підґрунтя індивідуальних відмінностей у тварин і людей. Шляхом певного поєднання цих властивостей він виділив 4 типи нервової системи, що дало змогу підвести науково-фізіологічний фундамент під відомі ще давнім грекам 4 типи темпераменту: холеричний, флегматичний, меланхолійний і сангвінічний. Проте Павлов не міг не знати, що з трьох властивостей можна отримати не 4, а 24 поєднання, а, отже, 24 типи нервової системи (темпераменту).

Чому Павлов обмежив число таких поєднань? Чи не було це його помилкою?

3.При вивченні поняття «темперамент» доцільно провести розбір ситуації «Троє в ліфті» три студенти-добровольці демонструють поведінку трьох людей, з різними темпераментами: холерика, сангвініка та меланхоліка, які застряли в ліфті, а четвертий студент зображує диспетчера-флегматика. (див. с. 55-56).

Граючи сценку перед студентами на лекції, «артисти» повинні показати досить чітко три основні характеристики темпераменту (силу, врівноваженість і рухливість). Завдання групі впізнати кожний тип та пояснити свій вибір. При аналізі переглянутої ситуації студенти, як правило, відразу вказують «хто є хто», але далеко не завжди здатні підвести свої знання під поняття “темперамент».