Типові методичні помилки послідовності викладу

На закінчення хотілося б узагальнити типові методичні помилки послідовності викладу в мові викладачів – початківців і студентів -практикантів:

1) безплановість, хаотичність лекції, коли окремі думки не випливають одна з іншої, спостерігаються невиправдані повернення до раніше сказаного і т.п.;

2) неясна композиція виступу. При цьому сам лектор, дотримуючись якогось плану викладу, наче тримає його в секреті від слухачів, так що аудиторії важко вгадати і простежити послідовність його думок. Для попередження подібної помилки лектори використовують методичні способи пояснення структури мови;

3 ) відступ від наміченого плану викладу. У цьому випадку лектор спочатку вказує послідовність розгляду теми, потім без попередження змінює порядок викладу або опускає окремі питання. Ці помилки, як правило, зв'язані з емоційним станом лектора (хвилювання, страх, розгубленість). Досвідчені лектори обов'язково мають перед собою розгорнутий план-конспект лекції і час від часу звіряються з ним. Якщо в ході лекції виникає необхідність змінити порядок чи опустити яке-небудь питання, то він попереджає про це аудиторію, коротко виклавши причини;

4) значеннєві розриви, «стрибки» у викладі. Цей недолік виникає при відсутності сполучних фраз між різними по змісту питаннями й усунути його, як уже відзначалося, порівняно неважко;

5) незавершеність послідовності окремих фраз (чи мікротем). От один досить типовий приклад: «У нас більше проводиться лекцій» (у порівнянні з чим?). Такі помилки — звичайно результат мовної недбалості або поганого знання суті справи;

6) змішання різних послідовностей у складі окремої фрази ( теми чи мікротеми). Наприклад; «Цим питанням цікавляться і молодь, і фахівці» (порівн. співвідносні поняття молодь-дорослі, фахівці - неспеціалісти). «Спочатку ми розглянемо форми мислення, потім-розвиток мовлення в дітей, потім перейдемо до форм мовлення» (питання про розвиток мови в дітей логічно не зв'язаний з першим і останнім питаннями теми). Подібні помилки свідчать про низьку логічну культуру лектора.

Таким чином, виявлення, розкриття предметно-тематичних і композиційно-логічних зв'язків у змісті лекції допомагають викладачу донести до свідомості слухачів значимість її окремих компонентів у структурі теми як єдиного цілого.

Партитура лекції як дидактичне знаряддя розвитку методичної рефлексії студента

Корисним дидактичним засобом опанування лекцією як методом викладання та формою організації навчання є застосування студентами - практикантами та викладачами-початківцями партитури лекції для аналізу і рецензування власних лекційних виступів, лекцій інших викладачів та колег-студентів. Така партитура, зокрема, використовується студентами факультету соціології та психології КНУ імені Тараса Шевченка, які проходять навчання і практику з дисципліни “Методика викладання психології”. Цей дидактичний засіб, в основу якого покладено вищенаведений сценарій лекції, сконструйовано на основі дидактичної рефлексії основних моментів підготовки та проведення лекційного заняття. Партитура виступає своєрідним орієнтиром, завдяки якому у студента може бути розвинена важлива здатність до усвідомлення, аналізу та самоаналізу процесу лекційного викладання психології, з опорою на цілісне уявлення про його ідеальну критеріально - дидактичну модель. Така модель обіймає основні моменти організації викладання. Вона дозволяє з позиції сучасного дидактичного бачення оцінити особливості змісту викладання (блок 1), використання активних методів (блок 2), та засобів наочності (блок 4), які впливають на оптимізацію засвоєння слухачами запропонованих в лекції інформаційних матеріалів, проаналізувати реалізований комунікативний потенціал лектора та його здатність до створення в аудиторії сприятливої для навчання психологічної атмосфери (блок 3), усвідомити форми та засоби, що використовує викладач для управління аудиторією, способи встановлення з нею зворотного зв’язку, контролю рівня і повноти розуміння слухачами матеріалів викладання та узагальнити всі здобуті враження (блок 5).

Зазначимо також, що представлене дидактичне знаряддя є зручним засобом розвитку методичної рефлексії й саморефлексії майбутнього викладача. Його структурні блоки по-суті можна вважати основними критеріями, на які доцільно орієнтуватися при оцінці лекції, а наявність або відсутність представлених у другому стовпчику змістовних дидактичних одиниць наповнення блоків – це показники якості лекційного викладання педагога. Важливість опанування таким методичним інструментом аналізу стає ще більш очевидною в світлі завдання написання рецензії на лекцію, яке є обов’язковим для всіх студентів, які проходять педагогічну практику.

Таблиця 1.6.1