Типи та види лекцій.

В дидактиці вищої школи розрізняють типи й види лекційного викладання. Типи лекцій виокремлюються за формою організації та проведення лекційного заняття, при цьому приймаються до уваги особливості мовленнєвого режиму, рефлексивні та комунікативні техніки, тощо… На сьогодні існують доволі різноманітні класифікації таких форм організації передачі навчальної інформації. Зокрема, Архангельський пропонує розрізняти наступні типи лекцій: академічна лекція, популярна, аналітична, лекція – бесіда. Різновидом активної форми читання аналітичної лекції вважається лекція проблемна. Для лекції - бесіди така форма втілена в понятті евристичної бесіди.

1. Академічна лекція передбачає чітку тематичну визначеність змісту, наявність органічної структури подачі лекційних матеріалів, певний категоріальний склад змісту викладання. Прекрасним зразком такої лекційної продукції є курс лекцій з психології, прочитаний Л.С. Виготським на запрошення адміністрації ленінградського педагогічного інституту в 1932 році. Одну з них “Сприйняття та його розвиток в дитячому віці” ми наводимо в розділі 3 для ознайомлення читача з еталонним варіантом такої методичної продукції.

2. Популярна лекція розрахована на непідготовлену аудиторію, не обтяжена спеціальною лексикою, а її основне завдання - це пробудження інтересу та цікавості слухачів до певної царини наукового знання, формування в них установки на необхідність подальшого активного пошуку шляхів більш глибокого знайомства із заявленою проблематикою. Найчастіше такого типу лекції з психології читаються викладачами цієї дисципліни або робітниками соціальної служби молоді в аудиторіях учнів середньої та старшої школи, в межах реалізації завдань психологічної просвіти, в тому числі і з метою заохотити їх до відвідання психологічних гуртків, факультативів або різноманітних тренінгових занять, розрахованих на розвиток соціальної та особистісної компетентності цих юнаків і підлітків. Ще один важливий напрямок підготовки та читання популярних лекцій з психології – інформування населення про наслідки та психологічні механізми дії чинників нездорового способу життя. Такого роду проблематика часто стає предметом викладання в межах популярної лекції, яку може підготувати та провести студент-старшокурсник в аудиторії школярів. У розділі 3 вміщено зразок популярної лекції з психологічних проблем наркоманії, розробленої студенткою-практиканткою.

3. Аналітична лекція містить авторську спробу викладача здійснення наукового аналізу певного явища, феномену, дійсності, наукової проблеми. Її розповсюдженим у сучасній методиці викладання психології різновидом виступає проблемна лекція, як метод викладання, що з необхідністю розкриває існуючі протиріччя в аналізі предмету дослідження або існування різних протилежних підходів до пояснення невідомого. Важливо, що в ідеалі по ходу такого проблемного викладу педагог не просто вказує на протиріччя, зафіксовані в логіці розвитку досліджень науково-психологічної проблеми, а ще й звертається до суб’єктивного досвіду аудиторії, яка спеціально заохочується ним до активного рівноправного включення в обговорення наукових шляхів розв’язання позначеної проблеми. Саме така тактика викладання є найпродуктивнішою у формуванні членів навчальної аудиторії як нового суб’єкта пізнавальної діяльності. З фрагментом проблемної лекції з елементами евристичної бесіди, підготовленим В.Я.Ляудіс, також можна ознайомитись, звернувшись до відповідних сторінок розділу 3 цього навчального посібника. (Л, с.78).

4. Лекція – бесіда, перш за все, передбачає діалог викладача з аудиторією. Вона може містити елементи інших типів лекційного викладання. Особливо цікава в цьому плані так звана евристична бесіда, яку можна розглядати і як різновид аналітичної (проблемної) лекції. Специфіка такої лекції-бесіди проявляється у максимальній діалогізації проблемної ситуації. Такий методичний прийом, розрахований на конструювання певного ходу думок аудиторії, через перебудову внутрішнього плану дій, образу мислення та особистісної позиції слухачів в умовах сумісного дослідження проблеми. Він вимагає від викладача розвинених імпровізаційних вмінь, що базуються на досконалій орієнтації в проблемі, яка виноситься на обговорення, та володіння різноманітними формами взаємодії з аудиторією, з метою побудови конструктивного діалогу на всіх етапах теоретичного обговорення проблеми.

На відміну від монологічно поданої проблемної (аналітичної) лекції, евристична бесіда дозволяє найбільше повно продемонструвати різні аспекти управління процесом формування у студентів усіх структурних компонентів аналізу і рішення проблеми. Діалогізація проблемної ситуації в евристичній бесіді - це своєрідний прийом, розрахований на перебудову внутрішнього плану дії, способу мислення й особистісної позиції суб'єкта мислення. Можна сказати, що евристична бесіда - це прийом конструювання визначеного напряму думок, шляхом перетворення точки зору індивіда, що навчається, в умовах спільного дослідження проблеми.

Евристична бесіда вимагає від викладача імпровізаційних умінь, що ґрунтуються на вільному володінні різними аспектами і рівнями рішення проблеми, з одного боку, і способами побудови діалогу, формами взаємодії з аудиторією на всіх етапах рішення проблеми - з іншої.

Насамперед виникає питання про місце проблемної лекції у формі евристичної бесіди в системі лекційного курсу. Звичайно, далеко не кожна лекція повинна бути зовні розгорнутим діалогом. Найчастіше проблемні лекції монологічні і викладач включає різні "голоси" імпліцитно, не виносячи їх за рамки власного монологу. Але там, де, виходячи з завдань курсу, викладач уводить принципові, значимі в наступному аналізі змісту всього курсу підходи до рішення центральних проблем, евристична бесіда не тільки доречна. У цьому випадку вона необхідна для створення особливої інтелектуальної ситуації, особливого прецеденту - міркування студентів над основами власного розуміння предмета вивчення, так чи інакше вже досягнутого в результаті попередньої роботи. Тому в ідеалі власне евристичній бесіді передує проблемна лекція - монолог, у якому викладач уводить слухачів у проблему, намічає можливі підходи до її аналізу на матеріалі зіставлення різних фактів і теорій і знайомить з деякими умовами і прецедентами її рішення, створюючи тим самим ґрунт для наступної проблематизації зовнішнього діалогу.

Методичний зміст ведення евристичної бесіди полягає в досягненні особливої дидактичної мети, а саме в тому, щоб повернути студентів до нової рефлексивної позиції стосовно власних способів осмислення знання в навчальному предметі. Отже, центральне місце в цій формі організації лекції приділяється не контролю за мірою засвоєння знань, не перевірці того, що може відтворити студент, а зовсім іншій задачі, яка так само, як і контроль, вимагає для рішення зворотного зв'язку. Але в даному випадку зворотний зв'язок лектора з аудиторією буде нести не санкції й оцінки міри засвоєння, міри згоди аудиторії з положеннями і позицією лектора. Вона повинна максимально сприяти актуалізації різних позицій і точок зору, різних підходів до розуміння і рішення проблеми. Тільки на основі такого роду інформації, добутої в діалозі з аудиторією, лектор зможе звертатися до явних і неявних для самих студентів припущень і позицій і в діалозі з носіями різних позицій досягне зіставлення підходів, допоможе усвідомити інші можливості рішення, домогтися того бачення сформульованої проблеми, що відкриє шлях до нових способів її розв’язання.

Кожен з наведених типів лекційного викладання може бути презентований в різних видах лекцій. Такі види у спеціальній літературі найчастіше диференціюються за критерієм особливостей змісту матеріалів викладання у їх співвідносності з загальним інформаційним масивом курсу. На підставі цього розрізняють наступні основні види лекцій: тематична, комплексна, вступна, оглядова та установча. Охарактеризуємо їх докладніше.

1. Тематична лекція. Провідна дидактична мета тематичної лекції –– розкриття предмету, що виноситься в її назву. Такому розкриттю сприяє наявність гарно структурованого плану, що охоплює основну проблематику теми, тексту лекції, який відповідає вимогам тематичної визначеності інформаційних матеріалів, добре відпрацьованих логічних переходів та зв’язків, які перетворюють зміст, довільно організований з позиції авторського бачення викладача, у єдине тематичне ціле.

2. Комплексні лекції мають за ціль – розкриття більш ніж однієї теми. Як правило, такі теми органічно взаємопов’язані між собою. І спеціальним завданням викладача при читанні такого виду лекцій є необхідність об’єктивувати цей зв’язок, зробити усвідомлення його необхідності надбанням аудиторії.

3. Вступна лекція читається на початку курсу і тому має насамперед пропедевтичний характер. Серед стандартних вимог до її підготовки слід виділити такі як: а) дати визначення предмету навчальної дисципліни, її основних завдань та напрямків наукового дослідження; б) ознайомити аудиторію з програмою вивчення курсу, основними її розділами; в) представити і прокоментувати основну та додаткову літературу для самостійної роботи в позааудиторний час; г) необхідно також розкрити методологічні принципи наукового та навчального пізнання предмета, сучасні методи його дослідження; д) нарешті, обов’язковим моментом такої лекції є докладне повідомлення про форми поточного, проміжного й підсумкового контролю вивчення дисципліни, перелік вимог до їхнього проходження.

4. Основна мета оглядової лекції –– це систематизація матеріалів вже вивченого курсу. Така лекція читається в кінці терміну, передбаченого навчальним планом для вивчення певної навчальної дисципліни або навіть навчання в цілому. Зокрема, розповсюдженою практикою більшості вузів є читання такого роду лекцій за основними предметами підготовки фахівців напередодні державних іспитів. Дидактична мета такої лекції передбачає певні вимоги до добору змісту та способів подачі інформації в ході оглядової лекції. Зокрема, на розгляд аудиторії тут виноситься канва вузлових питань дисципліни викладання, яка в загальних рисах окреслює основну проблематику курсу, сучасні підходи до її наукового розв’язання, напрямки встановлення можливих міждисциплінарних зв’язків на шляху їх подальшого вирішення та наукової розробки. Результатом гарної оглядової лекції виступає актуалізована у свідомості слухачів цілісна система наукового знання з предмету викладання, формування установки на необхідність додаткового опрацювання окремих тем та питань, які є важливими для формування системного уявлення про наукову дисципліну, але ще недостатньо відрефлектовані та осмислені студентом.

5. Установча лекція активно використовується в заочній та модульній формах організації навчання. Її дидактичне завдання – сформувати в аудиторії певні пізнавальні установки на вивчення предмету, орієнтувати її на усвідомлення його головних питань та розуміння основних проблем наукової дисципліни, яку слухачам доведеться вивчати переважно самостійно. В межах такої лекції є сенс ознайомити студентів із навчально-методичною літературою з предмету викладання, специфікою роботи з допоміжними методичними та тестовими матеріалами, опрацювання яких є необхідною умовою для продуктивного вивчення навчального курсу, своєрідністю організації контролю та оцінки засвоєння знань і навичок з певних розділів дисципліни.