Висновки

1. Масові виступи робітників, селян, студентів пожвавилі діяльність ліберальної буржуазії в земствах.

2. Сприяли організації кооперативного руху.

3. Мали велике значення для створення політичних партій які намагалися очолити національно-визвольну боротьб] в Україні на початку XX ст.

Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя

Індустріалізація привела до зростання міст і зміни тра­диційного будівництва. Міста й села масово забудовували будинками з двома, трьома й чотирма кімнатами. Заможні міщани и селяни зводили цегляні будинки, вкриті залізом або черепицею.

Навіть на селі тканини фабричного виробництва й одяг міського покрою витісняли доморобні тканини і традицій­ний народний одяг. Почали занепадати твори декоративно-ужиткового мистецтва, бо вони не витримували конкуренції з дешевою фабрично-заводською продукцією.

З'явилися новинки: побуту:

• швейні машинки,

• грамофон,

• гумове взуття.

Великі й середні міста забудовували багатоповерховими житловими будинками, спорудами культурного призначен­ня — театрами, музеями, бібліотеками тощо.

Околиці міст було забудовано бараками й халупами: Про­ те й тут з'явилися народні будинки, бібліотеки-читальні, клуби тощо. . \

На вулицях з'явилося електричне освітлення, трамвайне сполучення.

Діяли хорові й театральні гуртки, народні університети, вечірні й недільні школи.

Велику роботу проводили- Просвіти, які діяли у містах і селах усієї України.

1909 р. у Харкові було завершено будівництво першого в Україні Палацу робітника, кошти на будівництво якого збирали самі робітники.

Таким чином, відбувалася модернізація - оновлення, вдосконалення, надання сучасного вигляду, технічне та тех­нологічне переобладнання повсякденного життя в Україні. Але цей процес відбувався повільно.

ЗО

31

Д оля жінки

Становище жінки в обох імперіях було важким, безправ­ним.

Життя бідноти важке, напівголодне. Жінкам потрібно було вести домашнє господарство, виховувати дітей, якось їх одягати й годувати, а також працювати в полі, на фабри­ках і заводах. Оплата праці жінок була меншою, ніж чоло­віків. Тяжке становище склалося з жіночою освітою. Серед жінок велика кількість були неписьменними, а тому вони почали активно долучатися до боротьби за свої права. Національному відродженню України сприяв і жіночий рух:

•на західноукраїнських землях виникли жіночі громади, які займалися просвітницькою діяльністю;

• у Львові діяв «Клуб русинок»;

• жіночі громади Галичини боролися за відкриття для жі­нок навчальних закладів, за організацію дитячих садків;

• жінки вимагали відкриття культурно-освітніх установ, яких на Буковині працювало понад 590;

• у Києві діяло Товариство захисту жінок, які працюють.

Посилення еміграції українського селянства

Еміграція — добровільне або вимушене переміщення насе­лення з країн постійного проживання до інших країн.

Перша хвиля еміграції — від останньої чверті XIX ст. до по­чатку Першої світової війни і пов'язана з дією соціально-економічних факторів. Це трудова еміграція в пошуках кращої долі. За цей час лише з Західної України виїхало близько 500 тис. осіб..

Причини масової еміграції:

1) пошуки вільних земель для, сільськогосподарського об­робітку, надмірна скупченість населення Західної України, нерозвиненість сільського господарства;

2. безземелля і малоземелля;

3. низькі врожаї, велика заборгованість селян;

4. слабкий розвиток промисловості, безробіття через над­лишок робочих рук;

5. хронічні голодування;

6. тягар непосильних і нестерпних податків, свавілля здир­ників цих податків;

7. пошуки перспективи нормальної праці й життя;

8. турбота про майбутнє дітей, про їх навчання.