Змістовий модуль 3 етика бізнесу і розвиток глобального менеджменту

Тема 13. Етика та соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Анотація:

Тема присвячена дослідженню сутності конфліктів в системі міжнародного менеджменту, визначенню поняття етики бізнесу, вивченню особливостей соціальної відповідальності бізнесу, дослідженню методів управління соціально-етичною політикою в міжнародній корпорації.

Навчальні завдання:

• вивчити теорію конфліктів і розглянути причини їх виникнення в системі міжнародних економічних відносин;

• розглянути основні норми та наслідки діяльності міжнародних корпорацій;

• розкрити сутність поняття «етика бізнесу», розглянути принципи всесвітньої етики та етичні норми сучасного міжнародного бізнесу;

• визначити сторони етичних конфліктів макрорівня;

• вивчити теорію соціальної відповідальності бізнесу;

• розглянути особливості екологічної політики міжнародних корпорацій;

• дослідити взаємозв’язок корпоративної культури й етичні стандарти;

• дати характеристику етичної політики міжнародної корпорації.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Конфлікт – це зіткнення різноспрямованих цілей, інтересів, думок, поглядів або позицій суб'єктів взаємодії, що зафіксовані у жорсткій формі.

Види конфліктів:

1. абстрактні і реальні конфлікти.

Абстрактний конфлікт – це ситуація потенційної взає­модії систем, які беруть участь у соціально-економічних відносинах без взаємних обмежень.

Реальний конфлікт – це комплекс заходів щодо регулю­вання і контролю, що включає обмеження і заборону на певну діяльність;

2. відкриті і закриті конфлікти.

Відкритий конфлікт – це ситуація, коли існує повна інформація систем одна про одну, тобто можна класи­фікувати обсяг і характер знань.

Закритий конфлікт характеризується високим ступе­нем незнання сторін про себе й іншу сторону;

3. економічні конфлікти;

4. правові конфлікти;

5. організаційно-технологічні конфлікти;

6. етичні конфлікти;

7. конструктивні і неконструктивні конфлікти.

Конструктивні конфлікти – це ситуації, в яких використо­вуються реально існуючі факти, що є аргументами для вирішення суперечностей, також виявляються наміри сторін досягти консенсусу з назрілих проблем, стабілізу­вати ситуацію і досягти взаємоприйнятого результату;

Неконструктивні конфлікти – це ситуації, що не сприяють зна­ходженню взаємоприйнятного вирішення спірних питань.

Етапи динаміки конфлікту:

• виникнення об’єктивної передконфліктної ситуації;

• визначення ситуації як конфліктної;

• конфлікт;

• вирішення конфлікту;

• післяконфліктна ситуація.

Кодекси поведінки – це погоджені на багатосторонній основі документи, що формулюють конкретні принципи і норми регулювання міжнародного бізнесу.

Основними кодексами поведінки в міжнародному бізнесі є:

1. Універсальний кодекс (розроблений під егідою Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОС));

2. Кодекс поведінки у сфері передачі технологій і звід принципів і правил щодо обмежувальної діло­вої практики (розроблений під егідою ЮНКТАД).

3. Тристороння декларація про принципи, що стосуються багатонаціональних підприємств і соціальної політики (розроблена під егідою МОТ).

Позитивні аспекти діяльності міжнародних корпорацій у приймаючих країнах відносять:

• поширення досягнень науково-технічного прогресу, но­вих методів організації виробництва і праці, нових прин­ципів управління;

• створення промислової й економічної інфраструктури;

• модернізація діючих виробничих потужностей;

• забезпечення зайнятості місцевого населення;

• підвищення якості життя локальних співтовариств;

• сприяння розвитку системи освіти й охорони здоров'я.

Негативний вплив міжнародних корпорацій на розвиток національної економіки виявляється в:

• зменшенні кількості місцевих фірм, що не витримують конкуренції з боку економічних гігантів;

• встановленні монопольних цін;

• порушенні законодавства;

• забрудненні навколишнього середовища в країні присут­ності;

• впливі на політику уряду даної країни.

Етика – це сукупність норм поведінки, мораль (правила мо­ральності) певної групи.

Принципи всесвітньої етики:

• дотримання світового законодавства;

• соціальна відповідальність;

• управління навколишнім середовищем;

• взаємозалежність і відповідальність за цілісність;

• поважне ставлення до житла.

Етична поведінка в бізнесі – це прихильність корпорації до коректної конкуренції, заснованої на відмові від монополь­ного положення й активного використання адміністративного ресурсу; уникнення участі в конфліктах, пов'язаних з позаеко­номічним переділом власності; відсутність агресивності при здійсненні стратегічного курсу; транспарентність.

Сфери етики бізнесу:

• макроетика – частина етики бізнесу, яка розглядає специфі­ку моральних відносин між макросуб'єктами соціальної та еко­номічної структури суспільства: як корпораціями, державою і суспільством у цілому, так і його частинами;

• мікроетика – частина етики бізнесу, яка досліджує специф­іку моральних відносин у самій корпорації, між міжнародною корпорацією як суб'єктом моралі і її працівниками та власни­ками акцій.

Найбільш розповсюдженими порушеннями етичних норм бізнесу, які складно припинити в рамках діючого законодавства, є такі:

• промислове шпигунство;

• маніпулювання інформацією;

• переманювання кадрів;

• випуск продукції низької якості;

• нечесна реклама;

• завищення цін і картельні змови;

• недостовірна інформація у звітності;

• ухиляння від сплати податків у повному обсязі;

• штучні обмеження ділової практики.

Основні складові ділової репутації:

• етика у відносинах із зовнішніми партнерами (виконан­ня зобов'язань, відповідальність, кредитна історія, по­рядність, відкритість);

• етика у відносинах з внутрішніми партнерами (відпові­дальність менеджерів перед акціонерами, мажоритарних ак­ціонерів перед міноритарними, фінансова прозорість бізнесу);

• репутація топ-менеджерів;

• ефективність менеджменту (рентабельність, зростання, інновації, міжнародні стандарти ведення бізнесу);

• якість продукції;

• ставлення до персоналу, розвиток соціальної інфраструктури.

Учасники етичних конфліктів на макрорівні:

1. структурні підрозділи міжнародних корпорацій;

2. окремі міжнародні корпорації;

3. міжнародні корпорації і приймаючі держави;

4. міжнародні корпорації і споживачі;

5. міжнародні корпорації та інвестори;

6. міжнародні корпорації і локальні співтовариства;

7. міжнародні корпорації та організації по захисту навко­лишнього середовища.

Корпоративна соціальна відповідальність – це добровільне прийняття обов'язків з вирішення соціальних про­блем економічним агентом.

Соціальна відповідальність знаходить свій прояв у:

• здійсненні благодійних акцій;

• розвитку соціальних програм різної спрямованості, при­значених для задоволення потреб працівників і місцево­го співтовариства;

• усуненні дискримінації за статтю, національністю і расою;

• додатковому інформуванні споживачів про якісні харак­теристики продукції, постачальників - про особливості технологічних процесів.

Основні підходи до аналізу й оцінки соціальної відповідальності бізнесу:

1. ринковий підхід;

2. підхід з позицій державного регулювання;

3. підхід з позицій «корпоративної совісті»;

4. підхід з позицій «зацікавленої особи».

Корпоративна культура – це унікальний прояв синтезу відносно статичних глибинних психологічних особливостей індивідуумів окремих національностей і правил, принципів, по­стулатів діяльності груп людей, обмежених рамками організації.

Етапи удосконалення корпоративної культу­ри:

1. Аналіз клімату й оцінка стану корпоративної куль­тури.

2. Створення уявлення про те, якою має бути міжнародна корпорація та її окремі підрозділи.

3. Визначення напрямів стратегічних змін щодо подолання недоліків і розвитку позитивних тенденцій і їх послідовне здійснення.

Етична політика – це система заходів, правил і процедур, спрямованих на реалізацію місії міжнародної корпорації на ос­нові дотримання задекларованих етичних принципів.

Основні цілі етичної політики:

• дотримання прав споживачів;

• забезпечення найбільш ефективного використання при­родних і трудових ресурсів у країнах базування;

• урахування національних особливостей;

• стимулювання і сприяння розвитку держав базування

Етапи формування соціально-етичної політики міжнародної кор­порації:

1. Розробка місії корпорації.

2. Формування принципів поведінки співробітників корпорації і зобов'язання корпорації в досягненні безпечних, здорових і сти­мулюючих високу продуктивність праці умовах, недопущення дискримінації, дотримання всіх положень трудового законодав­ства, забезпечення прийнятного морального клімату в колективі.

3. Розробка політики відносно захисту навколишнього.

4. Розробка і доведення до кожного співробітника загальних правил поведінки і нормативних документів, що описують організаційно-правові вимоги до конкретних посад.

5. Формування стандартів поведінки, пов'язаних з прийняттям рішень у конфліктних ситуаціях і звичайній діяльності, а також зобов'язання співробітників щодо нерозголошення конфіденційної інформації або інформації, що представляє комерційну таємницю.

6. Створення служби, яка сприяє розв'язанню конфліктів і вживає заходів у разі протиправних дій.

7. Формування політики відносно поводження із замовни­ками і постачальниками, заснованої на дотриманні етичних норм і довірі.

8. Створення загальних принципів звітності корпорації пе­ред акціонерами, що приймаються державою, громадськими організаціями і локальними товариствами.

Завдання для самостійної роботи: