Тема 2. Середовище міжнародного менеджменту

Анотація:

Тема розкриває сутність поняття середовища міжнародного менеджменту (внутрішнього і зовнішнього), досліджує класифікацію секторів зовнішнього середовища, розглядає особливості аналізу зовнішнього середовища.

Навчальні завдання:

• розглянути сутність середовища міжнародного менеджменту;

• вивчити теорії зовнішнього середовища міжнародного менеджменту;

• дати класифікацію та аналіз секторів зовнішнього середовища;

• охарактеризувати особливості аналізу зовнішнього середовища міжнародного менеджменту.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Середовище міжнародного менеджменту – це сукупність примушень, обмежень або можливостей, що встановлюються відносно системи міжнародного менеджменту.

Внутрішнє середовище – це сукупність елементів, що входять до складу системи міжнародного менеджменту, або сукупність примушень / можливостей, що встановлюються відносно системи міжнародного менеджменту її ж структурними складовими.

Зовнішнє середовище – це сукупність елементів, що не входять безпосередньо в систему міжнародного менеджменту; це сукупність зовнішніх примушень / можливостей, відносно функціонування міжнародного менеджменту.

Відповідно до теорії «екологічної тріади» американських учених Гарольда і Маргарет Спроут існують три типи взаємодії між міжнародним контрагентом (міжнародною корпорацією) та середовищем, що його оточує (зовнішнім середовищем):

1) взаємодія, пов'язана з реальними можливостями існуючого зовнішнього середовища;

2) взаємодія, що формується під впливом можливих тенденцій зовнішнього середовища;

3) взаємодія на основі усвідомленого пристосування до зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього середовища класифікують за наступ­ними ознаками:

1. прямого і непрямого впливу;

2. глобального та близького впливу;

3. керовані і некеровані;

4. економічного і неекономічного характеру.

Економічні фактори визначають ресурсно-технологічну за­безпеченість процесів виробництва і збуту і впливають на про­тікання економічних явищ і процесів.

Економічний сектор зовнішнього середовища відображує роз­поділ і використання ресурсів у суспільстві. Стан економіки без­посередньо впливає на параметри попиту та пропозиції, визначає економічні тенденції, формує чекання споживачів і виробників. Основними показниками цього сектору є:

1. кон’юнктура;

2. постачальники ресурсів;

3. зацікавлені групи;

4. конкуренти;

5. споживачі;

Технологічний сектор зовнішнього середовища визначає рівень розвитку технологічних ринків, масштаби технологічних змін, а також їх використання конкурентами.

До факторів неекономічного характеру відносять параметри, що формують політичне, соціальне, екологічне і культурне сере­довище розвитку міжнародних корпорацій і в багатьох випадках пов'язані з діяльністю міжнародних і національних організацій.

Міжнародні корпорації аналізують зовнішнє середовище з метою виявлення конкурентних переваг і погроз, що виника­ють при здійсненні міжнародних операцій.

При дослідженні зовнішнього середо­вища необхідно брати до уваги:

1. складність зовнішнього середовища;

2. мінливість середовища;

3. невизначеність зовнішнього середовища.

Основні проблеми аналізу зовнішнього середовища пов'язані з:

• наявністю значних і навіть надлишкових обсягів інфор­мації і необхідністю виділення головних і другорядних подій і змін;

• складністю оцінки впливу змін у навколишнім середовищі на ділову активність і результати діяльності міжнародних корпорацій;

• необхідністю досягнення відповідності між інформаційними базами даних про стан зовнішнього середовища і потребами фахівців організації, що приймають рішення;

• наявністю великої кількості невизначених або неточних даних, що пов'язано з впливом суб'єктивних факторів.

Процес аналізу сегмента зовнішнього середовища скла­дається з наступних етапів:

1. Збір даних про стан сегмента зовнішнього середовища.

2. Розподіл інформації відповідно до прийнятих критеріїв за групами «критично важлива», «важлива», «відносно важли­ва», «не істотна».

3. Визначення ключових подій і тенденцій у сегменті.

Подія – це важливе явище або випадок у окремій сфері.

Тенденція – це встановлена спрямованість подій, яку можна виділити й описати.

4. Оцінка впливу тенденцій і подій на міжнародну корпорацію.

5. Оцінка взаємозв'язку між тенденціями.

6. Оцінка рушійних сил тенденцій.

7. Прогноз розвитку ситуації й оцінка її впливу на діяльність міжнародної корпорації і її конкурентів.

Завдання для самостійної роботи: