Тема 9. Технологічна політика міжнародної корпорації

Анотація:

Тема присвячена визначенню сутності технологічної політики міжнародних корпорацій, вивченню інноваційних стратегій міжнародних корпорацій, дослідженню інноваційного менеджменту в міжнародних корпораціях, розгляду основних форм обміну технологіями та кооперування в області інновацій.

Навчальні завдання:

• розкрити сутність понять технологічна політика та інноваційна політика;

• розглянути рівні управління інноваційним розвитком та фактори впливу на формування інноваційної політики міжнародних корпорацій;

• дослідити основні види стратегій в сфері інновацій міжнародних корпорацій;

• визначити сутність поняття інноваційний менеджмент та розглянути види і цілі інновацій;

• розглянути форми, засоби і особливості міжнародного обміну технологіями;

• вивчити типи технологічної політики міжнародних корпорацій.

• Дати аналіз моделей розміщення та структури управління НДДКР.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Технологічна політика міжнародних корпорацій – це процес, який включає в себе розробку стратегії технологічних перетворень; створення нових продуктів, техніки й технології; прийняття й реалізацію ключових технічних рішень; налагодження необхідних комунікації, а також іншу відповідну діяльність для забезпечення ефективного функціонування компанії.

Інноваційна політика – це система поглядів, вимог, принципів, що визначають основні напрямки та форми заходів в області інновацій.

Рівні розробки інноваційної політики:

• стратегічний

• тактичний.

Цілі й напрямки удосконалення інноваційної діяльності міжнародних корпорацій:

1. удосконалення організаційної структури (поліпшення адміністративних заходів управління науковими дослідженнями, поліпшення загальної технологічної організації проведення НДДКР, розвиток спеціальної технологічної організації проведення НДДКР, поліпшення взаємодії різноманітних служб);

2. удосконалення використання наукових кадрів (збільшення рівня наукової кваліфікації, стимулювання наукової праці);

3. удосконалення використання матеріальних ресурсів (добір перспективних напрямків НДДКР, якісне вдосконалення наукового обладнання, удосконалення форм й засобів використання наукового обладнання, вдосконалення й розширення використання допоміжного наукового обладнання, обробка й інтерпретація наукової інформації).

Фактори, що формують інноваційну політику міжнародних корпорацій поділяються на внутрішні і зовнішні, які в свою чергу формують чотири групи: економічні, соціальні, інституціональні і функціональні фактори.

Види стратегій в сфері інновацій:

1. Стратегії подолання технологічних розривів:

• стратегія наступу. Це стратегія, за якої розпочинаються НДДКР, достатні для того, щоб домогтися випередження (або збереження лідерства);

• стратегія захисту. За цієї стратегії особлива увага приділяється дослідженню поведінки компаній-лідерів, з метою швидкого відтворення досягнень лідерів і виходу на ринок з аналогічною продукцією і мінімальним відставанням;

• стратегія абсорбції. Суть даної стратегії полягає в імітації передової продукції і концентруванні максимальних зусиль на забезпеченні високої ефективності виробничого процесу;