Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичні рекомендації до вивч. дисц..doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
17.12.2018
Размер:
2.17 Mб
Скачать
    1. Критерії короткострокової ефективності:

  • продуктивність (прибуток, обсяг продажів, ринкова частка, кількість клієнтів, що обслуговуються);

  • якість (задоволеність споживачів, спектр послуг);

  • ефективність (вартість одиниці продукції, збитки, час простою, відношення прибутку до витрат, обсягу виробництва, часу, рентабельність продажів, прибутковість акціонерного капіталу);

  • гнучкість (використання гнучких виробничих технологій, комп'ютерної техніки, роботів);

  • задоволеність персоналу (плинність кадрів, запізнення, скарги, відношення працівників до дорученої справи).

    1. Критерії середньострокової ефективності:

  • конкурентоздатність (стан організації в галузі і здатність вести успішну конкурентну боротьбу);

  • розвиток (випереджаючі стратегії, які дозволяють реагувати на зміни у випадку їхнього виникнення).

    1. Критерії довгострокової ефективності являють собою набір показників індивідуальних для кожної корпорації.

Типи організаційних перетворень:

  1. Переорієнтація корпорації відбувається за допомогою зміни пріоритетів, політики й організаційної стратегії.

  2. Реорганізація – це зміна організаційно-правової форми одного з суб’єктів, структури акціонерного капіталу і майнового комплексу

  3. Реструктуризація – це перебудова організаційної структури управління у напрямі співпідлеглості і координації;

  4. Реінжиніринг являє собою оптимізацію процесів, їх перепроектування;

  5. Трансформація – комбінована (повна або часткова) перебудова міжнародної корпорації, яка охоплює декілька аспектів діяльності в т.ч. неформальні фактори.

Види організаційних перетворень:

  • формальні – це зміни організаційної стратегії, організаційно-правової форми, складу власників, структури капіталу, структури власності, раціоналізація організаційних структур управління;

  • неформальні – це вплив на індивідуальні якості людини і групові характеристики.

Стратегії організаційного розвитку:

  1. Стратегії зростання:

  • інтегроване зростання (вертикальна інтеграція, горизонтальна інтеграція);

  • концентроване зростання (захоплення ринку, розвиток ринку, розвиток продукту);

  • диверсифіковане зростання (центрована диверсифікованість, горизонтальна диверсифікованість).

  • Стратегії скорочення бізнесу:

    • виділення (реструктуризація «нагору», реструктуризація «униз», горизонтальна реструктуризація);

    • продаж частини акцій;

    • деінвестування;

    • ліквідація.

    Зміни організаційно-правової форми відбуваються в двох напрямах: інтеграційному (види – приєднання, об'єднання) і дезінтеграційному (види – поділ, виділення).

    Приєднання – добровільне об'єднання двох або декількох компаній із зміною кількості юридичних осіб (злиття), придбання з повним поглинанням або створенням дочірньої компанії.

    Об'єднанняспівробітництво залежних компаній у формі концерну, частково залежних за типом консорціуму і незалежних у формі асоціацій, пулів, союзів.

    Розподіл – вихід окремої компанії або декількох із об'єднання, групи, корпорації.

    Виділення – передача частини прав і обов'язків компанії знову створюваному підприємству без припинення своєї діяльності.

    Зміна складу власників здійснюється за допомогою купівлі-продажу компаній або продажу їхніх часток, акцій, а також через здійснення процедури банкрутства.

    Зміна структури капіталу здійснюється за рахунок реалізації схем одержання контролю над компаніями і запобігання захопленням, продажу або придбанню акцій, а також за рахунок конвертації акцій.

    Зміна структури власності відбувається в таких організаційних формах:

    • акціонування;

    • злиття (будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, у результаті якого створюється єдина економічна одиниця з двох або більш раніше існуючих структур);

    • поглинання (взяття однією компанією іншої під свій контроль, управління нею на основі придбання абсолютного або часткового права власності на неї);

    • створення спільних підприємств;

    • створення філій;

    • створення представництв.

    Раціоналізація організаційних структур управління здійснюється на мікро- і макрорівні.

    Форми організаційного розвитку мікрорівня:

    • спеціалізація штабних служб (спеціалізація функціональних служб щодо надання послуг окремим підрозділам, централізоване обслуговування компанії з адміністративних питань, вирішення короткострокових і довгострокових задач);

    • розвиток внутрішнього підприємництва (поєднання переваг малих компаній з можливостями великих);

    • створення «пористих підрозділів» (поєднання фахівців у функціональних підрозділах для реалізації цілей внутрішнього адміністрування в невеликих групах, орієнтованих на який-небудь функціональний проект для виконання поточної роботи).

    Форми організаційного розвитку макрорівня:

    • організація внутрішніх ринків корпорацій;

    • децентралізація управління шляхом формування «стратегічних господарських центрів»;

    • введення «групових вищих керівників»;

    • введення «трикутника ролей» вищих керуючих;

    • створення «гібридних корпорацій»;

    • створення фінансових компаній;

    • організація проміжних компаній;

    • формування стратегічних альянсів.

    Програми організаційного розвитку міжнародних корпорацій являють собою сукупність принципів, методів, прийомів, форм організації господарської діяльності, що припускають перетворення формальних і неформальних елементів організації для забезпечення функціонування і розвитку корпорації.