Основні види організаційних структур управління нддкр

• галузеві структури;

• продуктові, або технологічні структури;

• проектні структури;

• структури, за стадіями НДДКР;

• комбіновані структури.

Форми технологічного обміну міжнародних корпорацій:

1. Некомерційний обмін:

• науково-технічна інформація (науково-технічні публікації; виставки, ярмарки; доступи науково-технічної інформації; візити, особисті контракти; міграція спеціалістів; технічна освіта; збір НТ відомостей);

• науково-технічне співробітництво (спільна розробка науково-технічнічних проблем; співробітництво в рамках довгострокових програм; надання технічної допомоги; діяльність міжнародних організацій щодо передачі технологій);

2. Комерційний обмін:

• ліцензійна торгівля (поступка патентів; торгівля ліцензіями; франчайзинг; торгівля та обмін; ін. види ліцензій);

• Інжиніринг (проектний; технологічний; будівничий; управлінський);

• обмін у процесі торгівлі;

• інноваційний трансферт технологій.

Передача технології – це поширення її, як спеціального товару серед зацікавлених економічних агентів для практичного використання.

Особливості сучасного міжнародного обміну технологіями:

1. об'єктивний характер;

2. монополізація технологічних знань;

3. активне залучення в проведення НДДКР закордонних підприємств, наукових центрів і лабораторій;

4. здійснення цілеспрямованої політики в сфері передачі технологій;

5. використання внутрішньокорпоративного обміну технологією як засобу зовнішньоекономічної експансії;

6. активна участь дрібних і середніх фірм у постачанні міжнародним корпораціям нововведень;

7. посилення суперництва в області технологій поглиблюється протиріччями між міжнародними корпораціями на світових ринках.

Науково-технічна кооперація – це співробітництво міжнародних корпорацій в сфері проведення НДДКР за обраними темах на основі поділу праці між партнерами.

Науково-виробнича кооперація – це стійке співробітництво по всьому циклу «наука-техніка-виробництво».

Основні форми інноваційного співробітництва міжнародних корпорацій:

• угоди про співробітництво по окремих аспектах діяльності (у тому числі надання ліцензій, постачання комплектного устаткування, спільне виробництво на основі спеціалізації);

• створення спільних підприємств;

• створення консорціумів;

• угоди про поглинання новаторських дрібних фірм великими компаніями з метою придбання нових технологій;

• встановлення підрядних відносин (на основі довгострокових договорів) на проведення НДДКР, підготовку виробництва, досліди, розробку устаткування й ін.

Дослідницькі консорціуми – це форма співробітництва міжнародних корпорацій і інших організацій, що використовується при проведенні великомасштабних НДДКР.

Завдання для самостійної роботи:

1. Питання для самостійного вивчення:

• Типи технологічної політики міжнародних корпорацій. Джерело: 4 [с.451-457].

• Моделі розміщення НДДКР. Джерело: 4 [с.469-478].

• Структури управління НДДКР Джерело: 4 [с.482-485].

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

• Особливості технологічної політики окремих міжнародних корпорацій.

• Планування і організація НДДКР (на прикладі міжнародної корпорації).

• Порівняльна характеристика витрат на НДДКР міжнародних корпорацій, національних компаній та держави (на підставі статистичного аналізу).