Тема 10. Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

Анотація:

Тема розкриває сутність, завдання та напрями фінансового менеджменту міжнародних корпорацій; розглядає питання контролю і регулювання фінансових операцій міжнародних корпорацій; аналізує систему фінансування міжнародної діяльності корпорацій; характеризує валютний ризик та методи захисту від нього.

Навчальні завдання:

• визначити сутність поняття фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій;

• розглянути завдання та напрями фінансового менеджменту міжнародних корпорацій;

• дослідити систему планування, контролю і регулювання фінансових операцій міжнародних корпорацій;

• вивчити особливості і структуру системи фінансування міжнародної діяльності компаній;

• розкрити сутність поняття валютний ризик та визначити основні методи захисту від валютних ризиків.

Форми контролю:

1. Вирішення ситуацій.

2. Тестування.

3. Усний опит.

Основні положення теми:

Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій – це система фінансового управління, що проводиться в умовах діяльності компаній на міжнародних ринках, в умовах інтер­націоналізації господарської діяльності і спрямована на до­сягнення стратегічних і тактичних цілей у міжнародному масштабі.

Завдання фінансового менеджменту міжнародних компаній:

1. аналіз фінансового стану компанії;

2. контроль і регулювання грошових операцій у міжнародній корпорації;

3. обґрунтування певної стратегії фінансування діяльності міжнародної компанії в різних умовах;

4. визначення оптимальної структури і напрямів інвестуван­ня міжнародної компанії;

5. обґрунтування шляхів виходу на світові фінансові ринки; характеристика причин і видів можливих валютних ризиків.

Напрями діяльності міжнародних корпорацій в системі фінансового менеджменту міжнародних компаній:

• планування і регулювання міжнародних грошових опе­рацій;

• створення механізму фінансування міжнародної діяль­ності компанії;

• управління валютними ризиками.

Цілі системи плануван­ня, контролю і регулювання міжнародних фінансових операцій:

1.Оптимізація вкладень наявних коштів.

2.Мінімізація фінансових і трансакційних витрат.

3.Запобігання валютним збит­кам.

4.Мінімізація податкового на­вантаження.

5. Запобігання втратам від полі­тичних і економі­чних ризиків.

Підходи до здійснення контролю і регулювання фінан­сових операцій міжнародних корпорацій:

1. системний підхід до контролю і регулювання фінансових операцій. Міжнародна корпорація розглядається як організаційна сукупність, усередині якої можуть існувати різні складові, що функціонують по-різному. Головна задача міжнародної корпорації полягає в необідності одержання доходу на всіх рівнях системи.

2. підхід окремих закордонних філій міжнародної корпорації. Увага зосереджена більшою мірою на діях і можливостях одержання асигнувань і розробці плану досягнення більш вузьких і конкретизованих цілей і завдань.

Фінансування закордонної діяльності сучасних міжнарод­них корпорацій являє собою складну систему, що включає різні форми, способи, джерела, а також фінансові комунікації.

Фактори, що впливають на фор­мування системи фінансування закордонної діяльності міжнарод­них корпорацій:

• фінансово-економічні параметри міжнародної корпорації та їхня організаційна структура;

• масштаби, структура і рівень розвитку фінансових ринків, у тому числі національних і міжнародних;

• умови (економічні, соціальні, політичні, валютно-фінансові та ін.) для підприємницької діяльності іноземних компаній у приймаючих країнах.

Рівні в системі фінансування закордонної діяль­ності міжнародних корпорацій:

1. фінансування на рівні міжнародної компанії в цілому.

Внутрішні джерела фінансування на рівні міжнародної компанії в цілому – це система самофінансування міжна­родної компанії, що містить три головні складові: нерозподілений або реінвестований прибуток; амортизаційні фонди; внутрішньофірмові кредити.

Зовнішні джерела фінансування на рівні міжнародної компанії в цілому – це кошти, які за­лучаються міжнародною компанією і, найголовніше, за які ці компанії платять (у формі позикового відсотка, дивідендів, оренд­них платежів, роялті тощо). Такі джерела включають банківські кредити і випуск корпоративних облігацій, акцій та інших фінансових інструментів, за допомогою яких міжнародні компанії виходять на різні фінансові ринки.

1. фінансування на рівні окремих закор­донних підрозділів (філій, дочірніх компаній та ін.).

Внутрішні джерела фінансування на рівні окремих закор­донних підрозділів – це кошти даного підрозділу (нерозподілений прибуток, амортизаційні фонди).

Зовнішні джерела фінансування на рівні окремих закор­донних підрозділів – це кошти, запозичені на місцевих, або міжнародних ринках капіталів; кредити, отри­мані від батьківських компаній або інших підрозділів даної міжнародної компанії (тобто від сестринських компаній); кошти, от­римані від випуску і реалізації облігацій, акцій та інших цінних паперів даного підрозділу.

Валютний ризик – це небезпека грошових (валютних) втрат в результаті змін валютних курсів у період між підписан­ням контракту, укладанням і здійсненням платежу по ньому (завершенням угоди).

Внутрішні методи захисту від валютних ризиків являють собою заходи, спрямовані на запобігання валютного ризику, тобто заходи превентивного, «профілактичного» характеру.

До внутрішніх методів управління валютним ризиком належать:

• вибір валюти, у якій здійснюються комерційні операції, платежі, розрахунки;

• вибір умов, форм та інструментів розрахунків і платежів;

• використання застережень (взаємних поступок) контра­гентів;

• маніпулювання термінами платежів, розрахунків;

• регулювання валютними позиціями;

• організація та удосконалення системи управління ліквідністю корпорацій і банків.

Зовнішні методи захисту від валютних ризиків спрямовані на зниження грошових втрат від виявленого валютного ризику і покликані перенести валютний ризик на інші інститути.

До зовнішніх методів управління валютними ри­зиками належать:

• термінові (форвардні) операції, а також їх різновиди (похідні)– фінансові ф'ючерси, опціони і валютні свопи;

• ведення рахунків в іноземній валюті;

• запозичення й інвестування в іноземній валюті;

• рівнобіжні кредити;

• використання різних форм розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.

Завдання для самостійної роботи: