
- •Геодезія
- •Зображення земної поверхні на площині (план, карта, профіль)
- •Виміри й побудови в геодезії
- •Масштаби зображення на площині
- •Розділ 2 орієнтування на місцевості
- •2.1. Азимути, румби, дирекційні кути й залежності між ними
- •Залежність між азимутами й румбами
- •2.2. Прилади для орієнтування на місцевості
- •Розділ 3 топографічні карти й плани
- •3.1. Розграфка й номенклатура
- •1: 100000 - 1: 10000 На аркуші
- •3.2. Картографічна проекція й система плоских прямокутних координат
- •3.3. Умовні знаки на планах і картах
- •3.4. Визначення координат, відстаней і кутів на планах і картах
- •Розділ 4 рельєф земної поверхні і його зображення
- •4.1. Форми рельєфу і його зображення
- •4.2. Зображення земної поверхні в цифровому виді
- •4.3. Вирішення завдань по картах і планах з горизонталями
- •Розділ 5 загальні відомості з теорії помилок вимірів
- •5.1. Види помилок вимірів
- •5.2. Властивості випадкових помилок
- •5.3. Середня квадратичhа, гранична й відносна помилки
- •5.4. Позначка точності результатів вимірів
- •5.5. Помилка функції обмірюваних величин
- •5.6. Нерівноточні виміри
- •5.7. Основні правила обчислень
- •Розділ 6. Вимірювання довжини ліній
- •6.1. Вимірювання довжини ліній вимірювальними приладами
- •6.2. Вимір довжини ліній віддалемірами
- •Розділ 7 нівелювання
- •7.1. Нівеліри, нівелірні рейки, милиці й башмаки
- •7.2. Способи нівелювання
- •7.3. Перевірки і юстирування нівелірів
- •7.4. Виробництво геометричного нівелювання
- •Розділ 8 кутові виміри
- •8.1. Принципи виміру кутів. Теодоліти
- •8.2. Штативи, візирні цілі й екери
- •8.3. Перевірки і юстировки теодолітів
- •8.4. Вимір горизонтальних і вертикальних кутів на місцевості
- •8.5. Теодолітні ходи
- •Розділ 9 сучасні геодезичні прилади
- •9.1. Лазерні геодезичні прилади
- •9.2. Електронні теодоліти й тахеометри
- •9.3. Прилади вертикального проектування
- •Розділ 10 геодезичні мережі
- •10.1. Загальні відомості про геодезичні мережі
- •10.2. Планові геодезичні мережі
- •10.3. Висотні геодезичні мережі
- •10.4. Знаки для закріплення геодезичних мереж
- •Розділ 11 топографічні зйомки
- •11.1. Зйомка й знімальне обґрунтування
- •11.2. Аналітичний метод зйомки
- •11.3. Тахеометрична зйомка
- •11.4. Нівелювання поверхні
- •11.5. Аерофототопографічна й фототеодолітна зйомки
- •12.2. Дослідження площинних споруд
- •12.3. Дослідження для лінійних споруд
- •12.4. Сучасні методи інженерних досліджень
- •Розділ 13 інженерно-геодезичні опорні мережі
- •13.1. Призначення, види й особливості побудови опорних мереж
- •13.2. Принципи проектування й розрахунок точності побудови опорних мереж
- •13.3. Тріангуляційні мережі
- •13.4. Трилатераційні мережі
- •13.5. Лінійно-кутові мережі
- •13.6. Полігонометричні мережі
- •13.7. Геодезична будівельна сітка
- •13.8. Висотні опорні мережі
- •13.9. Особливості закріплення геодезичних пунктів на території міст і промислових площадок
- •Глава 14 супутникові методи вимірів в інженерно-геодезичних роботах
- •14.1. Глобальні системи визначення місця розташування навстар і глонасс
- •14.2. Системи відліку часу й координат
- •14.3. Орбітальний рух супутників. Ефемериди
- •14.4. Виміру, виконувані супутниковими приймачами
- •14.5. Виправлення, що вводять у результати вимірів
- •14.6. Перетворення координат
- •Глава 15 загальні положення про геодезичний розбивочных роботах
- •15.1. Призначення й організація розбивочных робіт
- •15.2. Норми й принципи розрахунку точності розбивочних робіт
- •15.3. Винос у натуру проектних кутів і довжин ліній
- •15.4. Винос у натуру проектних позначок, ліній і площин проектного ухилу
- •Глава 16 способи розбивочних робіт
- •16.1. Основні джерела помилок при розбивочних роботах
- •16.2. Способи прямої й зворотної кутових зарубок
- •16.3. Спосіб лінійної засічки
- •16.4. Спосіб полярних координат
- •16.5. Способи створной і створно-линейной зарубок
- •16.6. Спосіб прямокутних координат
- •16.7. Спосіб бічного нівелювання
- •Глава 17 загальна технологія розбивочных робіт
- •17.1. Геодезична підготовка проекту
- •17.2. Основні розбивочні роботи
- •17.3. Закріплення осей споруд
- •Глава 18 геодезичні роботи при плануванні й забудові міст
- •18.1. Планування й проектування міської території
- •18.2. Складання й розрахунки проекту червоних ліній
- •18.3. Винесення в натуру й закріплення червоних ліній, осей проїздів, будинків і споруд
- •18.4. Складання плану організації рельєфу
- •18.5. Складання плану земляних мас
- •18.6. Винесення в натуру проекту організації рельєфу
- •Глава 19 геодезичні роботи при будівництві й експлуатації підземних комунікацій
- •19.1. Загальні відомості про підземні комунікації
- •19.2. Розбивка підземних комунікацій і геодезичні роботи при їхньому укладанні
- •19.3. Зйомка підземних комунікацій
- •19.4. Пошук підземних комунікацій
- •Глава 20 геодезичні роботи при будівництві цивільних будинків
- •20.1. Цивільні будинки й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •20.2. Геодезичні роботи при зведенні підземної частини будинків
- •20.3. Побудова базисних осьових систем і розбивка. Осей на вихідному обрії
- •20.4. Перенос осей й позначок на монтажні обрії
- •20.5. Геодезичні роботи при зведенні надземної частини збірних будинків
- •20.6. Геодезичні роботи при зведенні будинків з монолітного залізобетону й цегельних будинків
- •Глава 21 геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •21.1. Розбивка промислових споруд
- •21.2. Розбивка й вивірка підкранових колій
- •21.3. Геодезичні роботи при будівництві споруд баштового типу
- •21.4. Геодезичні роботи при будівництві аес
- •Глава 22
- •22.2. Способи планової установки й вивірки конструкцій й устаткування
- •22.3. Способи вивірки прямолінійності
- •22.4. Способи установки й вивірки будівельних конструкцій й устаткування по висоті
- •22.5. Способи установки й вивірки конструкцій й устаткування по вертикалі
- •22.6. Особливості монтажу технологічного встаткування підвищеної точності
- •22.7. Система забезпечення геометричних параметрів у будівництві й порядок розрахунку їхньої точності
- •Глава 23 геодезичні роботи для земельного кадастру
- •23.1. Загальне поняття про земельний кадастр
- •23.2. Склад геодезичних робіт для кадастру
- •23.3. Способи й точність визначення площ земельних ділянок
- •23.4. Винос у натуру й визначення границь землекористування
- •Глава 24 спостереження за деформаціями споруд геодезичними методами
- •24.1. Види деформації й причини їхнього виникнення
- •24.2. Завдання й організація спостережень
- •24.3. Точність і періодичність спостережень
- •24.4. Основні типи геодезичних знаків й їхнє розміщення
- •24.5. Спостереження за опадами споруд
- •24.6. Спостереження за горизонтальними зсувами споруд
- •24.7. Спостереження за кренами, тріщинами й зсувами
- •24.8. Обробка й аналіз результатів спостережень
- •Глава 25 геодезичні роботи при дослідженнях і будівництві доріг і мостів
- •25.1. Камеральне трасування
- •25.2. Польове трасування
- •25.3. Відновлення дорожньої траси й розбивка кривих
- •25.4. Розбивка земляного полотна дороги
- •25.5. Розбивка верхньої будови дороги
- •25.6. Побудова бруківці розбивочної основи
- •25.7. Розбивочні роботи при зведенні опор і пролітних будов моста
- •Глава 26 геодезичні роботи при будівництві гідротехнічних споруд
- •26.1. Гідротехнічні споруди й склад геодезичних робіт при їхньому зведенні
- •26.2. Винос у натуру проектного контуру водоймища
- •26.3. Геодезичне обґрунтування для будівництва гідротехнічних споруд
- •26.4. Розбивочні роботи на площадці гідровузла
- •26.5. Геодезичне забезпечення монтажних робіт на гідровузлі
- •26.6. Геодезичні роботи при гідромеліоративному будівництві
- •Глава 27 геодезичні роботи при будівництві тунелів.
- •27.1. Загальні відомості про тунелі й способи їх споруди
- •27.2. Основні елементи траси тунелю
- •27.3. Аналітичний розрахунок траси тунелю
- •27.4. Схема побудови геодезичного обґрунтування траси тунелю
- •27.5. Передача координат і орієнтування геодезичного обґрунтування в підземних виробках
- •27.6. Передача відмітки в підземні вироблення
- •27.7. Геодезичне обґрунтування в підземних виробках
- •27.8. Геодезичні роботи при щитовій проходці
- •27.9. Геодезичні розбивочні роботи при підземному будівництві
- •Глава 28 геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку й магістральних трубопроводів
- •28.1. Повітряні лінії електропередач і зв'язку
- •28.2. Магістральні трубопроводи
- •Глава 29 виконавчі зйомки
- •29.1. Призначення й методи виконавчих зйомок
- •29.2. Виконавчі зйомки в будівництві
- •29.3. Складання виконавчих генеральних планів
- •Глава 30 організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки
- •30.1. Організація геодезичних робіт у будівництві
- •30.2. Ліцензування геодезичних робіт
- •30.3. Стандартизація в інженерно-геодезичних роботах
- •30.4. Техніка безпеки при виконанні інженерно-геодезичних робіт
- •Глава 21. Геодезичні роботи при будівництві промислових споруд
- •Глава 22. Геодезичні роботи при монтажі будівельних конструкцій н технологічного встаткування
- •Глава 28. Геодезичне забезпечення будівництва ліній електропередач, зв'язку я магістральних трубопроводів........... 435
- •Глава 29. Виконавчі зйомки ............... 440
- •Глава 30. Організація інженерно-геодезичних робіт. Техніка безпеки..... 449
- •28,42 Уел кр -отт., 28,74 уч. Взд. Л. Тираж 10000 экз.
14.4. Виміру, виконувані супутниковими приймачами
Відзначимо, що основне призначення GPS - військове. З метою виключення несанкціонованого використання системи в ефемериди супутників навмисне вносяться перекручування, а також спотворюються показання годин супутників і несуча частота (так званий - режим Selective Availabilig (SA). Виключити ці перекручування може лише приймач, що має доступ до Р-коду (тільки військовий приймач). У цьому випадку гранична помилка визначення абсолютних координат становить 10 - 20 м. Звичайний приймач, що працює лише по C/А коду, може визначити абсолютні координати із граничною помилкою 150 - 200 м. У системі ГЛОНАСС перекручування не вносяться й будь-який користувач може визначити координати свого місця розташування із граничною помилкою 20 м.
Приведемо деякі можливі класифікації сучасних приймачів.
Приймачі, здатні приймати:
1) C/А код;
2) C/А код+фазові виміри на частоті L1;
3) C/А код + фазові виміри на частотах L1 й L2;
4) C/А код+P-код+фазові виміри на частотах L1 й L2.
У геодезії широке застосування знайшли приймачі, що займають 2 й 3-ю позиції у вищенаведеній класифікації. Крім цього, приймачі можна класифікувати по області застосування: 1) геодезичні приймачі; 2) навігаційні приймачі; 3) приймачі часу; 4) військові приймачі.
У геодезичних роботах в основному використовуються приймачі, здатні робити фазові виміри на частоті L1 або двох частотах L1 й L2. Однак для визначення виправлень у годинники приймача й забезпечення синхронної роботи декількох одночасно працюючих приймачів паралельно з фазовими вимірами виробляються кодові виміри з використанням C/А коду. По кодових вимірах мікропроцесор приймача автоматично обчислює виправлення й коректує годинники приймача з точністю 1 ms=0,001 с. Отже, несинхронність роботи приймачів, що роблять виміри на різних пунктах, не перевищує 2 ms.
Основні блоки GPS приймача представлені на рис. 14.12.
1 - антена із передпосилювачем; 2 - ідентифікатор сигналів і розподіл частот по каналах; 3 - мікропроцесор для керування роботою приймача; 4 - розшифровка прийнятої інформації, обчислення абсолютних координат і виправлень у години прийому, виконання фазових вимірів;
Рис. 14.12. Структурна схема приймача
5 - стабільний кварцовий генератор; 6 - дисплей і панель керування; 7 - блок пам'яті для запису й зберігання інформації; 8 - блок живлення.
Для того, щоб робити фазові виміри на несучій частоті, необхідно зробити демодуляцію сигналу (очистити сигнал від модуляції). Одним зі способів демодуляції сигналу є квадратування, тобто множення сигналу самого на себе.
Якщо модульований сигнал представити у вигляді:
де Р(t)
— амплітуда сигналу, що у певні моменти
часу приймає значення +1 або — 1, те після
зведення у квадрат цього сигналу
амплітуда сигналу змінюватися не буде,
але частота подвоїться
(див.рис.
14.11).
В іншому способі демодуляції сигнал розділяють на два, в одному із сигналів змінюють фазу на /2 і знову сигнали складають. У результаті одержують гармонійний синусоїдальний сигнал.
У цей час найбільше поширення одержали приймачі одночастотні (L1) дванадцяти канальні й двочастотні (L1 і L2) по дванадцять каналів на кожну частоту. Такими приймачами можна одночасно приймати сигнали від дванадцяти супутників.
Частота сигналу, прийнята приймачем, занадто висока, щоб на ній можна було робити високоточні виміри, тому неї знижують шляхом вирахування із прийнятої частоти генератора приймача (ця операція називається гетеродинуванням). Гетеродинування роблять у кілька етапів, але сумарна частота, що віднімають із прийнятого сигналу, близька до частоти, випромінюваної супутником. На виділеній різницевій частоті роблять фазові виміри.
Приймач приймає сигнали від декількох супутників (як правило, не менш чотирьох) і фазові виміри виробляються по всіх каналах одноразово. На рис. 14.13 ілюструється принцип фазових вимірів у двох каналах (в інших каналах - аналогічно). На першій і другий тимчасових осях (1 й 2) показані прийняті сигнали від двох різних супутників (після зняття з них модуляції). На третій тимчасовій осі показана частота гетеродина (сумарна частота гетеродинирування) загальна для всіх супутникових сигналів. На четвертій і п'ятій часових осях представлений результат гетеродинування (різницева частота):
Рис. 14. 13. Принцип фазових вимірів у двох каналах
У тому випадку, якщо частота прийнятого сигналу менше частоти гетеродина - результат фазових вимірів має знак «плюс»; якщо прийнята частота більше частоти гетеродина - знак «мінус».
Початок фазових вимірів визначається точкою переходу різницевого сигналу через нуль (команда «старт»). Якщо протягом цілого періоду не надійшла команда «рахунок», результат виміру обнуляєтся й рахунок починається знову. Таким чином, при надходженні першої команди «рахунок» записується результат виміру від стартових точок А01 й А02 (див.рис. 14.13) до команди «рахунок 1»: φ01 і φ02. При цьому перший результат виміру за абсолютним значенням завжди менше одиниці й становить частку фазового циклу. При надходженні наступних команд «рахунок» виміряється й заноситься на замітку кількість фазових циклів і частки циклу від початкових точок А01, А02, до надходження чергової команди «рахунок». Команди «рахунок» надходять в усі канали одночасно. Вплив помилок, властивих супутниковим методам виміру, істотно зменшується, якщо одночасно використається кілька приймачів, установлених на обумовлених пунктах, синхронно приймаючі сигнали від тих самих супутників. У такому випадку в різностях координат будь-якої пари приймачів всі наведені джерела помилок будуть істотно зменшені. Різниці координат по С\А кодовим вимірам, що вироблялися синхронно декількома приймачами по тим самим супутниках, мають середню квадратичну помилку 0,3 - Зм. Різниця координат, обчислених за результатами фазових вимірів, характеризується середньої квадратичною помилкою 0,5 см+D10-6, де D - відстань між приймачами. Основні джерела помилок, що супроводжують супутникові виміри, наведені в табл. 14.1.
Таблиця 14.1
Джерело похибок |
С/А код – режим зашумлення сигналу ввімкнутий* |
Пояснення |
І Ефемериди супутника Показники годинників супутника ІІ Вплив іоносфери: а) модель іоносфери для одночастотно-го прийому; б) двохчастотний приймач Вплив тропосфери Вплив відбитих сигналів ІІІ Шум при вимірах Затримка сигналу в апаратурі Зміщення фазового центру антени |
20 – 50м 10 – 50м
2 – 100 дециметри дециметри 5м
1 – 10м метри Міліметри – сантиметри |
Джерела похибок на супутнику
Джерела похибок на шляху розподілу сигналу
Джерела похибок приймача |
*Включений з листопада 1991 р.
У табл. 14.1 наведені джерела помилок, властиві GPS при включеному режимі зашумленя сигналу (5.4), тому що цей режим є стандартним з листопада 1991 р.; помилки виміру з використанням Р-коду не приводяться, тому що він був недоступний геодезистам.
При кодових вимірах приймач приймає спеціальний сигнал, який називають кодом, що складається з деякої кількості одиничних сигналів, чергування яких для непосвяченої людини сприймається як випадковий процес. Такі сигнали називають псевдовипадковими кодами. Кожен супутник NAVSTAR GPS випромінює свій код, супутники ГЛОНАСС використовують єдиний код на всі супутники. У пам'яті приймача зберігаються всі коди, по яких виробляється розпізнавання номера супутника (для NAVSTAR GPS), російські супутники розпізнаються по частоті випромінювання. У приймачі також формуються точно такі ж коди, що й на супутниках і, порівнюючи кодові сигнали, прийняті із супутників, з аналогічними сигналами, створеними в приймачі, вирішують два завдання:
1) псевдовипадкова послідовність дозволяє приймати сигнали малої потужності за допомогою компактних антен;
2) надійно реєструвати час прийому кодового сигналу по годинниках приймача.
У зв'язку з тим, що годинники приймача не настільки стабільний як годинник на супутниках (годинники приймача приблизно в мільйон разів менш стабільні, чим годинники на супутнику), одночасно з координатами приймача (ХП, УП, ZП) визначається й виправлення в годинники приймача t, усього чотири невідомих.
Інтервал часу між випромінюванням сигналу на супутнику ТC і прийомом його в приймачі ТП, помноженому на швидкість поширення електромагнітних хвиль v, називають псевдодальністью, тому що вона містить значну помилку годинника приймача:
Відстань між супутником і приймачем на момент виміру пов'язане з результатами вимірів наступним співвідношенням:
або
Таких вимірів повинне бути мінімум 4, які вирішуються як просторова лінійна при далекомірних вимірах.
При фазових вимірах псевдовипадкові коди не використовуються, а виміру виконують на несучій частоті, що звільняють від модуляції. У зв'язку з тим, що довжина хвилі несучої частоти величина невелика - 19 см, а точність виміру різниці фаз становить ≈1%, те потенційна точність фазових вимірів становить 2 мм, а при тривалих вимірах за рахунок осереднення ця точність у деяких випадках може бути ще збільшена.
У зв'язку з тим, що частота на супутнику не збігається із частотою приймача, початкові фази цих частот також не збігаються, то технічна реалізація таких вимірів досить складна, але суть її зводиться до того, що з декількох супутників (звичайно не менш 4) приймають сигнали й підраховують кількість фазових циклів прийнятих сигналів за єдиний інтервал часу.
Складання результатів вимірів фазових циклів є основою для обчислення збільшень координат пунктів, на яких були виконані синхронні виміри.