- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
6.7. Виховання в дусі миру
Загальне поняття. Виховання в дусі миру — напрям педагогічної теорії і практики, який має за мету соціальну, духовну і моральну підготовку свідомої й активної участі в розв'язанні найважливішої проблеми сучасності — встановлення миру, взаєморозуміння і довіри між народами, дотримання прав народів і людини. На позначення цього напряму використовують терміни: «педагогіка миру», «миротворче виховання», «міжнародне, глобальне виховання».
Ідеологи цього напряму обґрунтовують свої зусилля, спрямовані на розвиток особистості людини, яка поважає людей інших національностей, їхню культуру і спосіб життя, а також усвідомлює тісну взаємозалежність усіх народів і держав та необхідність мирного діалогу при розв'язанні будь-яких проблем.
Діяльність ЮНЕСКО. Після Другої світової війни вчителі багатьох країн, особливо держав Західної Європи і Північної Америки, активізували роботу з миротворчого виховання дітей і підлітків.
Організаційним центром цієї діяльності стала ЮНЕСКО (1946), яка вже на І сесії Генеральної конференції відзначала, що заохочуватиме держави, що укладають двосторонні та регіональні угоди з підготовки підручників, де висвітлюється матеріал з позицій виховання на ідеях миру. У 1974 р. ЮНЕСКО прийняла Рекомендацію про виховання в дусі міжнародного взаєморозуміння, співробітництва і миру та виховання в дусі поваги прав людини й основних свобод, яка відобразила основні педагогічні концепції багатьох країн. Рекомендація конкретизувала заходи, яких мають вжити держави з питань політики в галузі освіти, змісту і методики виховання в дусі миру, підготовки педагогічних кадрів, організації наукових досліджень і практичних експериментів, міжнародного співробітництва.
Практично ідеї виховання в дусі миру почали реалізовуватися в 50-х роках в асоційованих школах ЮНЕСКО.
Ідеї миротворчого виховання розвивалися в документах і рекомендаціях Міжнародних конгресів із прав людини (1978, 1982, 1987) і з виховання в дусі роззброєння (1980), Міжурядової конференції (1983) та інших форумів.
Практична методика виховання в дусі миру передбачає такі напрями роботи:
• повсякденне залучення дітей до спілкування, виховання в них уміння розв'язувати будь-які конфлікти на основі діалогу і подолання стереотипів та забобонів;
• розвиток критичного мислення і здатності самостійно аналізувати факти дійсності.
Створюються умови для розвитку активної практичної діяльності учнів у межах громадських організацій та ініціатив. Набув поширення і такий вид діяльності, як обмін делегаціями школярів. Розвивається рух асоційованих шкіл, розширюються контакти вчителів різних країн. Активно діє міжнародний рух «Педагоги за мир і взаєморозуміння» (1988), який тісно співробітничає з Міжнародною асоціацією фондів миру та інших об'єднань. Для науково-дослідної і методичної роботи створено Центр педагогіки миру.
Виховання в дусі миру — одна з головних ідей міжнародного дитячого і молодіжного руху. В інтересах підтримки миру співробітничають міжнародні організації різної політичної орієнтації: пацифістські і миротворчі (в тому числі «Міжнародні дитячі літні села», «Фонд Саманти Сміт»), скаутські та конфесійні.