- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
5.6. Комп'ютеризація навчання
Мета, основні напрями комп'ютеризації. Комп'ютеризація навчання у вузькому розумінні означає застосування комп'ютера як засобу навчання; у широкому — багатоцільове використання комп'ютера в навчальному процесі.
Комп'ютер є одним із компонентів інформаційної технології, тому замість терміна «комп'ютерне навчання» нерідко у тому самому значенні вживають термін «інформатизація навчання».
Основні завдання комп'ютерного навчання:
• підготувати підростаюче покоління до життя в інформаційному суспільстві, тобто в суспільстві, де значне місце посідають різні види діяльності з опрацювання інформації за допомогою комп'ютера і провідне місце в усіх галузях виробничої діяльності належить інформаційним технологіям;
• підвищити ефективність навчання шляхом запровадження засобів інформатизації.
Розрізняють два напрями комп'ютеризації (інформатизації) навчання:
• оволодіння всіма способами застосування комп'ютера як засобу навчальної діяльності;
• використання комп'ютера як об'єкта вивчення.
Ідея застосування комп'ютера як засобу навчання (комп'ютерного навчання) виникла в 50-х роках XX ст. у межах програмованого навчання [5].
Практика комп'ютеризації. У США комп'ютерна грамотність визначається насамперед як чинник підготовки до трудової діяльності: на початковому етапі навчання учні ознайомлюються з практичним використанням ЕОМ, на подальших етапах увага приділяється переважно формуванню навичок програмування.
Великого поширення набули навчальні програми ігрового характеру, яким віддають перевагу завдяки їхній мотиваційній цінності. Розроблені також моделювальні програми, за допомогою яких учні можуть набувати глибших знань і навичок, ніж під час роботи з кабінетним обладнанням.
У 1981 р. при Нью-Йоркському педагогічному коледжі створено центр «Діти і комп'ютер», основна мета якого — вивчення можливостей впровадження у шкільну практику ЕОМ та її впливу на життя дітей.
У Франції в 1970—1975 рр. здійснювався «Експеримент 58 ліцеїв», пов'язаний з уведенням ЕОМ у навчальний процес. З 1985 р. процес комп'ютерного навчання розвивався набагато швидше завдяки впровадженню програми «Інформатика для всіх», метою якої було надати всім громадянам, незалежно від віку, професії тощо, можливість ознайомитися з новими технологіями.
В Японії в 1985 р. комп'ютерним навчанням було охоплено 2,1 % початкових, 13,8 % молодших, 80,6 % середніх шкіл, включаючи професійні навчальні заклади. У країні вирішено проблему перекладу ієрогліфів на мову комп'ютера. У державній програмі «Застосування мікрокомп'ютерів в освіті» (1983) передбачалися: а) подальша інтенсифікація комп'ютерного оснащення класів; б) взаємозв'язок між мікрокомп'ютером, школою і соціалізацією; в) розроблення плану навчання вчителів комп'ютерної технології.
У Великій Британії мікрокомп'ютерами забезпечені всі учні другого ступеня середньої школи.
Загалом комп'ютеризовано вивчення математики і природничих наук. Навчальні програми зорієнтовані насамперед на учнів. Інформатику введено до екзаменаційних предметів. Значного поширення набули ігрові навчальні програми для дітей усіх вікових категорій, починаючи з 5 років.
У Великій Британії організовано випуск програм для дітей дошкільного віку і молодших школярів з метою розвитку в них у домашніх умовах навичок користування ЕОМ; деякі з програм мають пізнавальний характер.
У Німеччині розрізняють два напрями комп'ютеризації навчання в школі, а саме: а) створення спеціального навчального предмета (курсу) «Інформатика»; б) інтеграція знань про комп'ютер і його застосування в процесі викладання інших навчальних дисциплін.
У сучасних умовах ще спостерігається помітне відставання багатьох країн у сфері комп'ютеризації навчання.
Комп'ютерні ігри — принципово новий шлях навчання. Вони дають можливість отримати узагальнене уявлення про подібні ситуації або предмети, а також сприяють розвиткові узагальнення та класифікації як найважливіших операцій мислення. Отже, однією з основних функцій комп'ютерних ігор є навчальна. У дитини розвивається логічне мислення, вона усвідомлює, що предмети на екрані — це лише знаки відповідних реальних предметів. У процесі комп'ютерних ігор у дітей поліпшуються пам'ять і увага.
Під час виникнення інтересу до змісту завдання ігрова мотивація поступово переходить у навчальну. Крім загальнорозвивальних комп'ютерних ігор існують спеціальні ігри для навчання школярів математики, мови, логіки. Цінність таких ігор полягає в тому, що вони в наочній формі доносять зміст зазначених предметів, що дає змогу легше й швидше опановувати навчальний матеріал.
Інтерактивне відео. Поєднання відеозапису з комп'ютером зумовило виникнення нової форми використання відео — інтерактивного відео, що надає такі переваги:
• з екрана школярі сприймають зображення об'єкта або явища;
• комп'ютер пропонує їм запитання або завдання;
• свою відповідь школяр фіксує на комп'ютері;
• залежно від того, правильна відповідь чи ні, зображення переміщується або видається додаткова інформація. Дослідження, проведені в університетах США та інших країн (В. Аллен, Т. Філліпс, Е. Сміт та ін.), підтвердили високу ефективність інтерактивного відео, особливо в процесі організації індивідуальної роботи.
Використання інтерактивного відео поширилося у зв'язку з виникненням носія інформації — СD-RОМ. На дисках (іноді їх називають «новим папером») фіксується навчальна і будь-яка інша довідкова інформація, епізоди для інтерактивного відео, реферати, літературні тексти.