- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
4.4. Диференціація освіти
Значення міжпредметних зв'язків. Найважливіший компонент нормативної педагогічної документації — навчальний план.
Предметна побудова навчального плану впливає на формування у свідомості учня знань, навичок та вмінь, отриманих при вивченні різних предметів. Тому великого значення набуває розвиток міжпредметних зв'язків, які сприяють:
• формуванню цілісного погляду на світ;
• з'ясуванню ролі й місця різних наук у загальному процесі пізнання.
Необхідно, щоб та чи інша дисципліна вчасно формувала в учнів знання і навички, які покладено в основу вивчення інших дисциплін, а також робила це вивчення більш усвідомленим і глибоким. Нині міжпредметними зв'язками дедалі частіше називають шлях до побудови цілісної системи навчання в загальноосвітній школі. У багатьох країнах намагаються створити саме таку систему.
Набір навчальних предметів у початковій школі відносно стабільний, і національні відмінності тут незначні, як-от:
• у всіх країнах головним завданням вважається формування міцних навичок читання, письма і лічби (на це витрачається понад половина всього навчального часу);
• діти вивчають елементарні курси природознавства, суспільствознавства, історії і географії, причому основна увага спрямовується на вивчення рідного краю;
• більш-менш докладно представлені у навчальних планах предмети естетичного циклу, заняття з ручної праці, фізкультура.
У багатьох випадках враховується національна специфіка. Наприклад:
• у початкових школах Японії особливу увагу приділяють естетичному вихованню, і предмети цього циклу посідають у навчальному плані значне місце порівняно з іншими країнами світу;
• у початкових школах Індії трудовому навчанню відводиться 20 % усього навчального часу, тобто більше, ніж будь-якій іншій дисципліні;
• у початкових школах деяких країн Західної Європи інтенсивно впроваджується регулярне вивчення іноземної мови.
Зміст навчання в неповній середній школі. Порівняльний аналіз навчальних планів неповних середніх шкіл різних країн вказує на значну подібність у доборі дисциплін, а саме:
• навчальні плани охоплюють гуманітарні та природничо-математичні дисципліни, предмети естетичного циклу, фізичне виховання;
• зміст навчання більшості країн орієнтований переважно на базову загальноосвітню підготовку.
Неповна середня школа — перший цикл середньої освіти — має уніфіковану структуру й у більшості країн не поділяється на секції або потоки.
Зміст навчання в загальноосвітній середній школі. У старших класах середніх шкіл багатьох країн диференціація навчання здійснюється за такими принципами:
• наявність стаціонарних відділень і секцій, в яких заняття побудовані відповідно до навчальних планів і програм, уведених саме для цього профілю навчання, і є обов'язковими для всіх учнів, які його обрали. Факультативи і предмети на вибір виконують допоміжну функцію, їхня питома вага в загальному балансі навчального часу відносно невелика. Прикладом такої системи є трирічне навчання у французькому ліцеї (10 — 12-й роки навчання); стаціонарні відділення і секції з особливими навчальними планами і програмами у старших класах середніх шкіл Італії, Іспанії, Нідерландів, Данії, Ірану, Індії, Сирії, Аргентини та деяких інших країн;
• учням пропонується широкий спектр елективних предметів, які виконують основну функцію у здійсненні спеціалізованого навчання. Така система характерна для середньої школи США. У старшій середній школі диференціація поглиблюється. Організовується низка навчальних профілів, які врешті-решт можна звести до двох типів — академічного і практичного, що мають принципово різні цільові настанови і реалізуються насамперед за допомогою системи елективних предметів. Учні академічних потоків здебільшого виходять із вимог вищих навчальних закладів і тому свої зусилля спрямовують на вивчення набору традиційних загальноосвітніх дисциплін — літератури, англійської та іноземної мов, математики, фізики, хімії, біології. Ті учні, які не орієнтуються на вступ до вищої школи, вибирають навчальні курси практичного циклу;
• є країни, де в загальноосвітніх школах діє єдиний навчальний план, до якого включені предмети, обов'язкові для всіх учнів. їхньому вивченню відводиться основна частина навчального часу. Така система упродовж багатьох років функціонувала в Радянському Союзі. Диференціація має сприяти зростанню активності учнів у
їхній навчальній діяльності, готувати їх до усвідомленого вибору майбутньої професії.
Деякі вчені з різних країн вважають поглиблену диференціацію навчання в середній школі важливою передумовою для ефективної підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців. Інші гадають, що тверда спеціалізація навчання в середній школі таїть небезпеку звуження інтересів і загального кругозору учнів, однобічності їхнього інтелектуального та емоційного розвитку; старші класи середньої школи фактично втрачають загальноосвітній характер.