- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
3.5. Професійно-технічна освіта
3.5.1. Загальна характеристика
В умовах сьогодення система професійно-технічної освіти перетворюється з другорядного на істотний компонент освіти.
Окрема комісія Європейського економічного співтовариства проводить єдину політику уніфікації програм, номенклатури професій, кваліфікаційних розрядів для учнів професійно-технічних закладів.
Із 1986 р. у Західній Європі встановлено стандартні кваліфікаційні вимоги стосовно багатьох спеціальностей.
У деяких країнах (Німеччина, Франція) створено так звану дуальну систему професійної освіти, за якої можлива паралельна організація навчання у навчальному закладі та в майстернях різних підприємств.
Ефективність професійного навчання залежить від того, наскільки міцний зв'язок школи з промисловістю і виробництвом. Школі варто передбачати зміни у виробничому процесі, тому до організації професійної підготовки слід залучати підприємства.
Професійна освіта нижчого і середнього рівнів охоплює підлітків шкільного віку і тому нерідко підпорядковується Міністерству освіти.
Професійна освіта нижчого рівня побудована:
• на базі початкової школи, що характерно для багатьох країн, які розвиваються, Азії та Африки. Ці країни відчувають гостру потребу в кваліфікованих робітниках для розвитку своєї промисловості й сільського господарства на сучасній науковій основі. Однак брак коштів і підготовлених викладачів гальмує розвиток професійно-технічної освіти;
• на базі неповної середньої (основної) школи, що досить поширено в європейських державах, а також у тих країнах Азії і Латинської Америки, які досягли значних успіхів у модернізації економіки.
У розвинених країнах світу функціонують середні професійні навчальні заклади різних типів (технікуми, середні професійно-технічні училища, коледжі тощо), які готують фахівців середньої кваліфікації.
Навчальні заклади професійного профілю різноманітні як за спрямованістю і рівнем підготовки, так і за термінами навчання:
• у деяких європейських країнах (Великій Британії, ФРН, Нідерландах та ін.) традиційно склалася та ефективно діє система учнівства на підприємствах з одночасним навчанням підлітків за короткою загальноосвітньою програмою в школі;
• в інших країнах (Китаї, Польщі, Росії, Чехії, Україні та ін.) цю функцію виконує розвинена мережа професійних училищ (технічних і сільськогосподарських) з терміном навчання 2 — 3 роки. У них навчаються 30 — 50 % учнів, які закінчили основну школу.
Значення розвитку професійно-технічної освіти. Значне зростання середніх спеціальних навчальних закладів, що поєднують загальну й професійну освіту в західних країнах, пов'язане з ускладненням трудової діяльності та помітним розширенням сфер обслуговування (дозвілля, туризм, транспорт), інформатики й банківської справи.
Найважливішою умовою прискореного розвитку економіки на рівні сучасних вимог, добробуту суспільства та індивіда є підготовка кваліфікованих кадрів для різних сфер суспільної праці. Саме тому ступінь розвитку професійно-технічної освіти, гнучкість і розмаїтість її структур — основні показники соціально-економічного прогресу країни.
Нерозвиненість системи професійно-технічної підготовки молоді в багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки гальмує їхній рух до економічної самостійності і забезпечення гідного рівня життя.