- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
3.4.3. Німеччина
Загальна характеристика. У Німеччині держава гарантує безоплатне обов'язкове навчання у державних навчальних закладах, яке триває 9 років. У країні існують державні і приватні школи.
Навчання починається з 6 років у єдиній початковій школі (1 - 4 класи). Система освіти вище початкової має таку структуру: основна школа, реальне училище та гімназія.
Зазначені типи шкіл різняться метою, призначенням, рівнями загальної освіти:
• основна школа (5 — 10 класи) — навчаються близько 50 % підлітків відповідного віку, дає неповну загальну, а надалі — професійну освіту;
• реальне училище (5 — 10 або 7 — 10 класи) — дає неповну загальну освіту професійно-практичного спрямування; учні вивчають фізику, хімію, біологію, іноземні мови та інші академічні дисципліни. Випускники реального училища отримують право вступу до середніх, а потім — до вищих професійно-технічних навчальних закладів;
• гімназія (5—13 або 7—13 класи) — дає повну середню освіту і право вступу до вищих навчальних закладів на зразок університетів. Обов'язковими навчальними дисциплінами в гімназії є німецька мова і література, історія, географія, математика, біологія, фізичне виховання, музика, релігія. Залежно від профілю гімназії пропонуються варіанти навчальних програм.
Оцінювання знань. Оцінюючи знання, у середніх навчальних закладах використовують 6-рівневу шкалу оцінок, кожній з яких відповідає сума балів з урахуванням тенденції оцінки:
• відмінно (1) — від 15 до 13 балів;
• добре (2) — від 12 до 10 балів;
• задовільно (3) — від 9 до 7 балів;
• нижче задовільного (4) — від 6 до 4 балів;
• слабко (5) — від 3 до 1 бала;
• незадовільно (0) — 0 балів.
3.4.4. Франція
Початкова школа. У початковій школі курс навчання триває 5 років і поділяється на три етапи: підготовчий (один рік), елементарний (два роки), середній (два роки).
Класні заняття тривають 26 год на тиждень. Навчальні предмети поділено на три групи:
• перша — французька мова, історія, географія, суспільствознавство — приблизно
40 % навчального часу (8—10 год на тиждень);
• друга — математика (6 год), природознавство, технологія - 35 %;
• третя — фізичне виховання (5 год), образотворче мистецтво і музика — 25 %.
Основна увага приділяється засвоєнню емпіричного матеріалу, елементарних навичок грамотної мови, письму і лічбі.
З початку 80-х років у багатьох початкових школах в експериментальному порядку введено вивчення іноземної мови.
Кількість другорічників знижується, але все-таки залишається значною.
Середня школа. Після закінчення початкової школи всі учні переходять у неповну середню школу — колеж, де навчаються 4 роки. Із середини 80-х років XX ст. у межах циклу орієнтації (четверті і треті класи колежу) існують технологічні класи, в яких 10 год на тиждень виділяється на вивчення курсу «Технологія».
Повна середня освіта надається у ліцеях із трирічним навчанням. У ліцеї загальної і технологічної освіти (загальноосвітній ліцей) здійснюється диференціація навчання, яка поглиблюється з кожним роком. У 2 класі (одинадцятий рік навчання) викладають:
• обов'язкові предмети (французька мова, математика, іноземна мова, історія-географія, фізика-хімія, біологія-геологія, фізичне виховання) — 23,5 год на тиждень;
• факультативні предмети (3 год) поділені на дві групи: перша група — вступ до економіки й соціології, друга іноземна мова, адміністративне діловодство, предмети естетичного циклу, спеціалізована спортивна підготовка; друга група — індустріальна технологія, лабораторна технологія, медико-соціальні науки, прикладне мистецтво. Вибір одного з факультетів обов'язковий.
У першому і випускному класах (десятий і дванадцятий роки навчання) створюються спеціалізовані секції:
• секція А (у 1 класі поділяється на три підсекції: А1 — гуманітарні дисципліни і математика; А2 — іноземні та стародавні мови; АЗ — гуманітарні дисципліни і мистецтво);
• секція В (соціально-економічна);
• секція S (природничо-математична) — у випускному класі поділяється на дві підсекції: С (математика і фізика); D (математика і природознавство);
• секція Е (математика і техніка).
Поряд із загальноосвітніми секціями створено технологічні:
• F — підсекції; F1 — механічні конструкції; F2 — електроніка; FЗ —електротехніка та ін.;
• F8 — медико-соціальні науки;
• F11 — музика;
• F12 — прикладне мистецтво;
• G — адміністративне діловодство, комерційна справа;
• Н — інформатика.
Для кожної секції Міністерство національної освіти розробило особливі навчальні плани і програми. Відмінності навіть між загальноосвітніми секціями значні, особливо у випускному класі.
Упродовж багатьох десятиліть аж до 60-х років XX ст. в ієрархії навчальних дисциплін на першому місці були гуманітарні предмети, особливо давні мови, успішність засвоєння яких вважалася головним показником ступеня розумової обдарованості. Нині їх місце посідає математика; найпрестижнішою стала секція С, де програма з математики значно виходить за межі традиційного шкільного курсу і охоплює низку розділів з вищої математики.
Випускники ліцею складають іспити на здобуття ступеня бакалавра загальної (секції А, В, С, D, Е) або технологічної (секції F, G, Н) освіти. Диплом бакалавра (атестат зрілості) надає право без іспиту вступити на факультет університету, що відповідає профілю тієї секції ліцею, яку закінчив абітурієнт. Іспити на бакалавра приймають спеціальні державні комісії; їх головами зазвичай призначають професорів місцевого університету. Програма іспитів різна для кожної секції ліцею.
Невдачі на іспитах мають масовий характер. Згідно з відомостями за 80-ті роки, близько 15 % випускників ліцею не в змозі скласти іспити і залишаються без диплома про повну середню освіту.
Оцінювання знань. Для оцінювання знань, умінь і навичок учнів прийнято дві шкали:
• початкова школа — від 0 до 10 балів,
• середня школа — від 0 до 20 балів.
Оцінки за першою шкалою (для початкової школи): відмінно — 8 балів і вище; добре — 7 балів; досить добре — 6 балів; задовільно — 5 балів; посередньо — 4 бали; погано — 3 бали; дуже погано — 2 бали і нижче.
Оцінки за другою шкалою (для середньої школи): відмінно — 16 балів і вище; добре — 14—15 балів; досить добре — 12 — 13 балів; задовільно — 10—11 балів; посередньо — 8 — 9 балів; погано — 6 — 7 балів; дуже погано — 5 балів і нижче.