- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
Часові характеристики. Навчальний процес у школах усіх країн регламентується. Так, навчальний рік у країнах Північної півкулі починається у вересні і закінчується в червні; у країнах Південної півкулі — відповідно у квітні й грудні.
Тривалість навчального тижня в багатьох країнах (Велика Британія, США, Франція, Німеччина та ін.) становить 5 днів, хоча в багатьох країнах школи працюють 6 днів.
Крім того, у школах організовуються канікули 2 — 3 рази протягом навчального року, а також свята в національні й релігійні дні. Тому загальна тривалість навчального року коливається від 130 до 240 днів.
Навчальний рік поділяється на періоди від 2 до 5 місяців:
• семестри (Австрія, Ефіопія, Фінляндія, Італія, Саудівська Аравія та ін.);
• триместри (Бельгія, Греція, Ірландія, Чехія, Ямайка та ін.);
• чверті (Угорщина, Польща, Україна, Росія та ін.). Кожний такий період завершується іспитами або оцінюванням у балах, що визначає якість роботи учня за певний період (семестр, триместр, чверть).
Матеріально-технічне забезпечення. Ступінь забезпеченості шкіл навчальними засобами розглядається нині як важливий показник рівня розвитку освіти.
Розвинені країни витрачають на придбання навчальних засобів і устаткування 10— 12 % річного бюджету, передбаченого на освіту.
Можливості оснащувати школи навчальними засобами й устаткуванням заводського виробництва в більшості країн, що розвиваються й переживають величезні економічні та фінансові труднощі, вкрай обмежені.
Найпоширенішим засобом навчання є навчальна книжка {підручник).
Швидкі зміни в науці, економіці, соціальному житті потребують систематичного відновлення підручників. Створення підручників складний процес, тому їхнє відновлення відбувається поступово і не частіше як раз на 10 років.
У розвинених країнах на додаток до підручника видаються також навчальні посібники для вчителів.
У школах використовується наочне приладдя у вигляді малюнків, діаграм, карт, моделей, зразків матеріалів, колекцій рослин, комах, історичних документів. Школи розвинених країн забезпечуються високоякісним наочним приладдям, виробленим спеціальними фірмами.
Із розвитком відеотехніки шкільне устаткування поповнюється діа-, кіно- і відеоапаратурою, телевізорами, магнітофонами. Останнім часом швидко зростає кількість комп'ютерів, використовуваних у навчальних цілях. У Великій Британії, Канаді, США, Швеції, ФРН, Франції, Японії майже всі середні і початкові школи забезпечені комп'ютерами, що значно розширює можливості навчання.
Усвідомлення важливості різноманітного устаткування для успішного і всебічного навчального процесу спонукало розвинені країни розробити перелік обов'язкового устаткування для шкіл:
• Міністерство освіти Японії має національні стандарти шкільного устаткування;
• у Норвегії обсяг шкільного устаткування регулюється законом про стандартне матеріально-технічне забезпечення шкіл;
• законодавство Данії визначає стандартний набір і кількість
навчального устаткування.
Організаційно-дидактичні особливості. Успіх навчального процесу багато в чому залежить від його розумної організації.
В основі розвитку масової школи — вікова періодизація (врахування вікових особливостей дітей), від якої залежить початок навчання у школах:
• у західних країнах — з 6 років;
• у багатьох країнах — з 5 років;
• у країнах Азії та Африки вік початку навчання — від 5 до 8 років.
Відповідно до вікових особливостей повний шкільний курс складається з трьох рівнів, організація процесу навчання на кожному з яких має свою специфіку: початкову, неповну середню (основну, базову), повну середню (старшу).
За всю історію масової школи в ній склалася і зміцнилася як домінантна класно-урочна система. її сутність — навчання школярів у постійних групах, класах, організованих за віковим принципом, і в установлених межах часу (уроку).
Така система визначила архітектуру та інтер'єр типового шкільного приміщення, що являє собою комплекс однакових за площею кімнат, де встановлено парти, і місць рекреацій під час перерв.
Типова тривалість уроків у початковій школі — ЗО —40 хв, кількість уроків на день — 4 — 5.
У середній школі урок триває 45 — 50 хв, щоденно 6 — 7 уроків. Однак тривалість і кількість уроків у різних країнах різна.
Велике значення для якості навчального процесу має чинник наповнюваності шкіл і класів.
Майже в усіх країнах доволі гострою є проблема переповненості класів.
Методичне забезпечення. Репродуктивна методична система має глибокі історичні коріння і дотепер (із незначними змінами) визначає навчальний процес у школах більшості країн.
Значне місце в існуючій методичній системі посідають перевірка навчальних успіхів школярів та оцінювання їх знань. У багатьох країнах систематично оцінюють поточну роботу учня, а в таких країнах, як Гана, Єгипет, СІНА, — тільки завершальні контрольні (тестові) іспити.
В усіх школах встановлено систему оцінок, за допомогою якої визначають рівень навчальних успіхів:
• п'ятибальна система в цифрах від 5 до 1 (Росія, Чехія, Югославія) і в літерах від А до Р (Велика Британія, Австралія, США);
• двадцятибальна система (Іран, Чад, Франція);
• у багатьох країнах — стобальна система (у відсотках), що надає ширші можливості для оцінювання навчальних успіхів.
Водночас незадовільна оцінка сигналізує про неуспішність учня і небезпеку його відставання, а також можливість залишитися повторно у тому самому класі. Другорічництво — серйозна проблема для шкіл багатьох країн.