- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
Значення проблеми. Теоретична база діяльності школи постійно оновлюється і корегується. Цьому процесу сприяє багато чинників, зокрема:
• дедалі більший обсяг знань, умінь і навичок, потрібних школярам;
• результати досліджень природи дитинства;
• досвід роботи навчальних закладів.
Оновлення шкільної освіти є актуальним і зумовлене такими чинниками:
• потребою в регулярних, часом доволі серйозних змінах у школі;
• відповідністю школи новому рівневі виробництва, науки, культури;
• підготовкою у школі покоління нових кваліфікацій і професій.
Врахування національних традицій. Щоб осмислити значення і цілі освіти в різних країнах, потрібно враховувати їх національні традиції. Наприклад:
• в Англії освіту пов'язують насамперед із майбутнім соціальним станом у країні;
• у Німеччині й Франції помітна особлива прихильність до інтелектуальної освіти;
• у США щодо освіти спостерігається здебільшого прагматичне ставлення;
• у Японії культ освіченості традиційно поєднується з неприйняттям домінанти матеріального над духовним;
• у Росії та в Україні живі традиції високої духовності, властиві культурі цих народів.
Розроблення теорії шкільної освіти. В умовах зростання інтернаціоналізації та інтеграції сучасного світу змінюються цілі й завдання освіти. Прикладом цього можуть бути ідеї, викладені в доповіді Національної комісії з освіти Великої Британії (1993): головне завдання ефективної освіти полягає в тому, щоб навчити «процвітанню», тобто навчитися досягати успіху.
Розроблення теорії шкільної освіти здійснюють національні центри:
• педагогічні університети, університетські кафедри і департаменти;
• спеціальні наукові педагогічні дослідницькі центри — Національна академія освіти (США), Національний педагогічний інститут і Центр педагогічної документації (Франція), Національний інститут педагогічних досліджень (Японія), Академія освіти (Росія), Академія педагогічних наук (Україна) тощо.
Координаторські функції виконують наукові центри:
• Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія);
• Міжнародний інститут педагогічних досліджень ( Німеччина);
• Міжнародний педагогічний центр (Франція);
• Міжнародний інститут освіти (США) та ін.
Питанню міжнародної політики освіти приділяють увагу і представники компаративістської педагогіки.
Прикладом інтернаціоналізації зусиль ідеологів шкільної освіти як наслідок економічних, соціальних і культурних процесів є діяльність міжнародних організацій і структур Західної Європи.
Важливу роль в інтеграції політики шкільної освіти відіграє Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). При ЄЕС діє Комітет з освіти, який погоджує зміст і методи шкільної освіти. Під егідою Комітету працює Європейський інститут освіти і соціальної політики (Париж).
ЄЕС розглядає і розробляє єдину освітню політику як умову економічної кооперації та соціальної стабільності, яка передбачає: формування стандартизованої системи інформації; узгодження реформ загальної і професійної освіти.
Одним із документів, підготовлених ЄЕС, є «Біла книга освіти» (1995). Головна ідея запропонованої програми реформ полягає в тому, що «суспільство майбутнього має бути суспільством, яке навчається»; домінантою освіти повинні стати основні знання, гармонійно доповнені різноманітним навчанням. Формулюючи напрями реформ, автори «Білої книги» визначають такі цілі:
• сприяти набуттю нових знань;
• домагатися оволодіння трьома основними європейськими мовами.
Держави різних країн розробляють великомасштабні проекти шкільної освіти, один з яких покликаний ліквідувати мовні кордони. Міністри освіти країн Західної Європи затвердили програми «Еразмус» (1987) і «Лінгва» (1989), які включають іноземну мову до курсу початкової освіти і вивчення не менш як двох іноземних мов у середній школі.
Світове співтовариство здійснює проект «Міжнародний бакалавріат». Проект заохочує до створення і діяльності навчальних закладів, випускники яких отримують диплом, який дає право вступу до університету будь-якої країни світу. У 1996 р. навчальні заклади «міжнародного бакалавріату» діяли майже у 80 державах. Такі заклади відкриті в Україні та Росії (міжнародна школа і інтерколедж).
Випереджальне та інтенсивне навчання. Критики шкільної освіти вважають чи не головною її вадою незадовільну підготовку учнів до життя за порогом навчального закладу. Для виправлення такого становища пропонується випереджальне та інтенсивне навчання, яке передбачає:
• підготовку учнів до майбутніх соціальних, економічних, культурних змін;
• інтенсивне навчання, орієнтоване не на кількісні (більше навчального часу, більше навчального матеріалу тощо), а на якісні зміни у шкільній освіті.