Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
299
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
349.45 Кб
Скачать

Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі

4.1. Проблема оновлення шкільної освіти

Значення проблеми. Теоретична база діяльності шко­ли постійно оновлюється і корегується. Цьому процесу сприяє багато чинників, зокрема:

• дедалі більший обсяг знань, умінь і навичок, потрібних школярам;

• результати досліджень природи дитинства;

• досвід роботи навчальних закладів.

Оновлення шкільної освіти є актуальним і зумовлене та­кими чинниками:

• потребою в регулярних, часом доволі серйозних змінах у школі;

• відповідністю школи новому рівневі виробництва, науки, культури;

• підготовкою у школі покоління нових кваліфікацій і про­фесій.

Врахування національних традицій. Щоб осмислити значення і цілі освіти в різних країнах, потрібно враховувати їх національні традиції. Наприклад:

• в Англії освіту пов'язують насамперед із майбутнім соці­альним станом у країні;

• у Німеччині й Франції помітна особлива прихильність до інтелектуальної освіти;

• у США щодо освіти спостерігається здебільшого прагма­тичне ставлення;

• у Японії культ освіченості традиційно поєднується з не­прийняттям домінанти матеріального над духовним;

• у Росії та в Україні живі традиції високої духовності, вла­стиві культурі цих народів.

Розроблення теорії шкільної освіти. В умовах зро­стання інтернаціоналізації та інтеграції сучасного світу змінюються цілі й завдання освіти. Прикладом цього можуть бути ідеї, викладені в доповіді Національної комісії з освіти Вели­кої Британії (1993): головне завдання ефективної освіти по­лягає в тому, щоб навчити «процвітанню», тобто навчитися досягати успіху.

Розроблення теорії шкільної освіти здійснюють національ­ні центри:

• педагогічні університети, університетські кафедри і депар­таменти;

• спеціальні наукові педагогічні дослідницькі центри — Національна академія освіти (США), Національний педа­гогічний інститут і Центр педагогічної документації (Фран­ція), Національний інститут педагогічних досліджень (Япо­нія), Академія освіти (Росія), Академія педагогічних наук (Україна) тощо.

Координаторські функції виконують наукові центри:

• Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія);

• Міжнародний інститут педагогічних досліджень ( Німеччина);

• Міжнародний педагогічний центр (Франція);

• Міжнародний інститут освіти (США) та ін.

Питанню міжнародної політики освіти приділяють увагу і представники компаративістської педагогіки.

Прикладом інтернаціоналізації зусиль ідеологів шкільної освіти як наслідок економічних, соціальних і культурних про­цесів є діяльність міжнародних організацій і структур За­хідної Європи.

Важливу роль в інтеграції політики шкільної освіти віді­грає Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). При ЄЕС діє Комітет з освіти, який погоджує зміст і методи шкільної освіти. Під егідою Комітету працює Європейський інститут освіти і соціальної політики (Париж).

ЄЕС розглядає і розробляє єдину освітню політику як умову економічної кооперації та соціальної стабільності, яка передбачає: формування стандартизованої системи інфор­мації; узгодження реформ загальної і професійної освіти.

Одним із документів, підготовлених ЄЕС, є «Біла книга освіти» (1995). Головна ідея запропонованої програми ре­форм полягає в тому, що «суспільство майбутнього має бути суспільством, яке навчається»; домінантою освіти повинні ста­ти основні знання, гармонійно доповнені різноманітним на­вчанням. Формулюючи напрями реформ, автори «Білої кни­ги» визначають такі цілі:

• сприяти набуттю нових знань;

• домагатися оволодіння трьома основними європейськими мовами.

Держави різних країн розробляють великомасштабні про­екти шкільної освіти, один з яких покликаний ліквідувати мовні кордони. Міністри освіти країн Західної Європи затвер­дили програми «Еразмус» (1987) і «Лінгва» (1989), які вклю­чають іноземну мову до курсу початкової освіти і вивчення не менш як двох іноземних мов у середній школі.

Світове співтовариство здійснює проект «Міжнародний бакалавріат». Проект заохочує до створення і діяльності на­вчальних закладів, випускники яких отримують диплом, який дає право вступу до університету будь-якої країни світу. У 1996 р. навчальні заклади «міжнародного бакалавріату» діяли майже у 80 державах. Такі заклади відкриті в Україні та Росії (міжнародна школа і інтерколедж).

Випереджальне та інтенсивне навчання. Критики шкільної освіти вважають чи не головною її вадою незадо­вільну підготовку учнів до життя за порогом навчального закладу. Для виправлення такого становища пропонується випереджальне та інтенсивне навчання, яке передбачає:

• підготовку учнів до майбутніх соціальних, економічних, культурних змін;

• інтенсивне навчання, орієнтоване не на кількісні (більше навчального часу, більше навчального матеріалу тощо), а на якісні зміни у шкільній освіті.