- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
Програма Всесвітньої ради з порівняльної педагогіки. Перед світовим співтовариством постала глобальна проблема — визначити ієрархію цілей, завдань, пріоритетів виховання, виходячи із загальнолюдських, фундаментальних цінностей. Екс-президент Всесвітньої ради з порівняльної педагогіки В. Міттер пропонує фокусувати таку ієрархію навколо проблемних блоків:
• виховання толерантного ставлення до інших людей, рас, релігій;
• виховання персональних морально високих якостей;
• виховання навичок співіснування з людьми — представниками іншої раси, мови, релігії, етносу тощо;
• виховання співчуття й готовності допомогти іншим людям;
• виховання в ім'я миру.
США. Програмний документ «Америка-2000: стратегія розвитку освіти» (1991) передбачає використовувати школу як «центр, здатний перебудовувати розвиток цивілізованого суспільства».
Згідно з документом, програму морального виховання пропонують укладати, спираючись на біблійні цінності та принципи.
В одній із програм морального виховання 1972 р., яка неодноразово перевидавалася, пропонується система універсальних цінностей у цитатах з Біблії і праць батьків християнської церкви. Йдеться передусім про чесність, цілісність, прямоту, старанність, особисту відповідальність. Описано 60 основних рис характеру, які слід формувати у дітей (відвага, сталість, рішучість, наполегливість, співчуття, терпимість тощо).
Велика Британія. У доповіді Національної комісії з освіти (1993) велику увагу приділено школі, яка має передавати підростаючому поколінню такі цінності, як правдивість, повага до інших, почуття обов'язку стосовно суспільства, турбота про людей, культурна спадщина (музика, театр, живопис) тощо.
У доповіді наголошується на важливості того, щоб діти росли громадянами демократичного суспільства, знали, як воно функціонує, знали свої права й обов'язки, виховувалися в дусі терпимості й волі.
Франція. Інструкція Міністерства освіти Франції (1985) передбачає необхідність виховувати особистість цивілізованого і демократичного суспільства, спрямовану до істини, з вірою в людський розум, з почуттям відповідальності, власної гідності, поваги до інших людей, солідарності, неприйняття расизму, розуміння універсальності різних культур, любові до Франції, нерозривної з любов'ю до свободи, рівності, братерства.
Японія. У Законі про освіту (1947) наголошується, що на школу покладено місію формування нації, яка слідує ідеалам миру і людяності.
Так, у 1966 р. Центральна рада з освіти видала «Опис ідеального японця», якого наслідують і дотепер, де визначено 16 відповідних якостей, згрупованих за чотирма ознаками:
• якості персональні — бути вільним, самостійним, розвивати індивідуальність, керувати своїми бажаннями, мати почуття пієтету (благочестя);
• якості сім'янина — уміти перетворити свій дім на місце любові, відпочинку, виховання;
• якості суспільні — бути відданим роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності;
• цивільні якості — бути патріотом, шанувати державну символіку, володіти найкращими національними якостями. Програма морального виховання в офіційних документах,
адресованих середній школі, складається з 14 параграфів «Навчання основних правил поведінки», 18 параграфів «Дотримання норм суспільної поведінки в повсякденному житті», 22 параграфи — інструкції під загальною назвою «Усвідомлення необхідності вести життя, гідне людини».
В усіх цих документах велике значення надається шкільному вихованню, яке має сприяти зростанню духовно багатої
особистості.
Росія. В оновленій програмі шкільного виховання, представленій в офіційних документах Міністерства освіти Росії 90-х років, перед школою поставлено такі завдання:
• сприяти духовному оновленню суспільства;
• відмовившись від авторитарного виховання, забезпечити персональну увагу до учнів;
• за допомогою виховання змінити психологію нації; формувати в неї нові цінності, які відповідають ідеалам демократії, самоврядування, прав і свобод людини, відкритості, плюралізму;
• орієнтуватися на виховання високих моральних стандартів, громадянської відповідальності і самостійності.
Україна. Основні завдання виховання учнівської молоді відображено в Законі про освіту, концепціях та інших документах. Держава створює умови для забезпечення виховання учнівської молоді. Зокрема:
• особистість, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, має орієнтуватися в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки і бути підготовленою до життя та праці у світі, що змінюється;
• збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, що проживають на території України, а також формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;
• виховання людини демократичного світогляду, яка має дотримуватися громадянських прав і свобод, з повагою ставитися до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;
• формування у дітей і молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.