- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
6.6. Моральне виховання
Ядро моральних норм. За тривалу історію свого існування людство виробило норми особистісних і групових стосунків, які забезпечували стабільність людського співтовариства і його еволюційний розвиток. Упродовж історії ці норми змінювалися, проте зберігалося постійне ядро моральних норм, що зафіксовано в ученнях і книгах різних релігій світу: християнстві, магометанстві, конфуціанстві, буддизмі.
Ядро моральності — гуманістичні норми стосунків, які гарантують виживання і добробут людей. До них насамперед слід віднести такі моральні норми, як ненасильство, співробітництво, чесність, милосердя, турбота про слабких і суспільне благо, повага до інших людей.
Роль сім'ї. Традиційно головну роль у моральному вихованні відіграє сім'я, що є першим для дитини соціальним середовищем. У сензитивний період свого розвитку дитина через спілкування з батьками та іншими членами сім'ї пізнає моральні норми і формує гуманістичну модель поведінки.
Релігія. У дошкільному і молодшому шкільному віці діти зазвичай відвідують церкву разом із батьками.
Християнська церква має недільні школи, в яких священнослужителі читають і обговорюють біблійні сюжети з дітьми, розмовляють з ними на теми моралі.
Релігію як обов'язковий предмет введено до шкільних програм країн з однією конфесією (Велика Британія, Італія, арабські країни).
У мусульманських країнах (Пакистан, Єгипет, Іран, Індонезія, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) релігія в школі за кількістю навчальних годин посідає одне з перших місць.
У поліконфесійних країнах (Індія, Канада, США) релігія як предмет не викладається в державних школах. Однак, усвідомлюючи її важливість у моральному вихованні учнів, американська школа, наприклад, виділяє час для відвідування дітьми церковних занять. У 90-х роках конгрес США під тиском вимог християнської церкви прийняв рішення, що надає державним школам право створювати умови для учнів, які виконують молитовні обряди протягом шкільного дня.
Роль школи. Гуманістична криза сучасного світу зумовила підвищення вимог до школи стосовно морального виховання молоді.
Головна мета школи — формувати морально стійку особистість. Школа може і повинна відповідати за моральне виховання.
Відповідно до об'єктивних потреб сучасної епохи проблему виховання у школах вирішують таким чином:
• до навчальних програм введено курси моралі, етики (Китай, США, Франція, Японія), спрямовані на моральне виховання підлітків;
• якомога повніше використовується наявний потенціал інших предметів, особливо гуманітарних, для морального впливу на учнів. Наприклад, у школах Австралії і США програми з літератури будуються за моральним критерієм (проблема мужності і стійкості в літературних творах; чесність, шляхетність і неправда у творах Шекспіра тощо);
• до навчальних планів вводяться людинознавчі курси на зразок «Психологія особистості», «Я і група», «Я і суспільство», «Причини конфліктів», «Чинники поведінки людини» тощо (школи Англії, Канади, США). Складності і труднощі виховання в умовах зростаючої дегуманізації світу спонукують школу до пошуків нетрадиційних шляхів морального формування молоді, одним з яких є розвиток у школярів позитивної «Я-концепції»;
• у школах поширено викладання прав людини з ініціативи ООН та за підтримки її організацій (численні міжнародні конференції під егідою ООН, ЮНЕСКО, ЄЕС у 70-90-х роках наполегливо рекомендували ввести викладання прав людини як інтегральну частину процесу морального виховання у школі);
• активно розвивається філантропічна (.благочинна) діяльність учнів, які працюють у лікарнях, будинках для пристарілих, у бідних районах. Наприклад, у багатьох американських школах така суспільно корисна діяльність прирівнюється до шкільного предмета і зараховується при видачі шкільного сертифіката.