- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
Модернізація змісту загальної освіти. Найважливіший напрям реформування школи — модернізація змісту загальної освіти.
У сучасних умовах повноцінна загальна освіта припускає органічний синтез дидактично опрацьованих наукових знань, що у своїй сукупності мають відображати стрімкий прогрес науки й техніки; зміни в соціальних відносинах і суспільній свідомості; нові й далеко не однозначні явища в галузі культури.
У багатьох країнах створені національні комісії з перегляду змісту освіти. Об'єктами їхньої діяльності є шкільна освіта загалом або окремі предмети, цикли предметів.
Природничо-науковий цикл. Останнім часом велика увага приділяється відновленню змісту предметів природничо-наукового циклу.
Укладачі програм, інструкцій і навчальних посібників намагаються посилити прикладний аспект природничо-наукових знань і водночас здійснити гуманізацію цих навчальних курсів.
У багатьох країнах, починаючи з 60-х років, проводяться (або вже проведені) реформи математичної освіти. Один із головних напрямів — посилення акценту на узагальню-вальні, структурні аспекти математичного курсу.
Мета нових програм, розроблених у США, Франції, Великій Британії та інших країнах, полягала в тому, щоб скоротити розрив між традиційним шкільним курсом математики і сучасним рівнем математичної науки.
Знання можливостей персонального комп'ютера й уміння користуватися ним входять у поняття загальної комп'ютерної грамотності, яка стає необхідним компонентом сучасної загальнокультурної підготовки.
Отже, одним з актуальних завдань модернізації середньої освіти стає оволодіння всіх учнів відповідними знаннями й навичками. Для цього у навчальні плани середніх шкіл багатьох країн введено курси інформатики, а також приймаються державні програми комп'ютеризації освіти.
Оновлення гуманітарної освіти. Поряд із деякими глобальними тенденціями, що відбуваються в усьому світі, у цій сфері виявляється національна і регіональна специфіка. У більшості західних країн гуманітарні знання завжди розглядалися як найважливіша складова загальноосвітньої підготовки молоді. Це знаходить відображення й у сучасних навчальних планах, де за кількістю годин гуманітарні дисципліни посідають провідне місце, наприклад:
• у французькій неповній середній школі на дев'ятому році навчання в обов'язковому навчальному плані на гуманітарні предмети відводиться удвічі більше годин, ніж на природничо-математичні ;
• у німецьких гімназіях на рідну мову та іноземні мови, історію, географію, предмети естетичного циклу — до 60 % навчального часу;
• у середній школі Італії — до 50 %.
В останні десятиліття розгорнувся інтенсивний процес оновлення гуманітарних дисциплін, що виявляється в таких заходах:
• вносяться значні зміни в навчальні курси літератури;
• в умовах розширення міжнародного співробітництва дедалі більша увага приділяється вивченню іноземних мов (насамперед у країнах Західної Європи);
• переглядаються шкільні курси історії — збільшується частка матеріалу, що належить до Новітнього часу. Характерною ознакою системи гуманітарної освіти у багатьох західних країн є наявність у навчальних планах старших класів середніх шкіл детальних курсів філософії.
Великого поширення набула теза про першочергове значення емоційного виховання.
Уведення нових навчальних дисциплін. Поряд із модернізацією змісту традиційних шкільних дисциплін у навчальні плани вводяться нові предмети або в існуючі навчальні курси — значні нові розділи, наприклад:
• у Бельгії введено міждисциплінарний предмет «Проблеми Європи і світу»;
• у Франції в 10 класах ліцеїв серед факультативних курсів вивчають тему «Ознайомлення з економічними і соціальними явищами», а в колежах і ліцеях — тему «Права людини»;
• в Англії у багатьох школах введено курс «Особистість і суспільство»;
• у школах Західної Європи вивчаються спеціальні навчальні курси зі статевого виховання.
Оновлення змісту освіти в країнах, що розвиваються. Потреба в докорінному оновленні змісту гуманітарної освіти особливо виразно виявилась у країнах, що розвиваються, тобто тих, які раніше входили до колоніальних імперій західних держав.
Після здобуття політичної незалежності в молодих державах почалася глибока перебудова гуманітарної освіти.
Важливими напрямами модернізації освіти є:
• посилення в ісламських країнах ролі духовенства у визначенні змісту шкільної освіти;
• перехід до навчання рідною мовою.
Формування екологічної культури. Ефективне формування екологічної культури, яка визначає установку на розв'язання економічних і науково-технічних завдань без шкоди для навколишнього середовища і здоров'я людини, можливе лише за умови міждисциплінарного підходу як фундаментального принципу екологічної освіти; вона не повинна здійснюватись у межах якоїсь окремої навчальної дисципліни або навіть кількох дисциплін.
«Екологізація» різних навчальних предметів стає одним із пріоритетних напрямів загального процесу модернізації та вдосконалення змісту освіти.
Виховання в дусі миру. В усіх без винятку країнах першочерговим завданням є виховання учнівської молоді в дусі миру і дружби між народами. Реалізація цього завдання має велике значення в діяльності ЮНЕСКО, а також відображається в багатьох програмах, рекомендаціях і практичних заходах.
У школах США, Великої Британії, Нідерландів та інших західних країн введено спеціальні навчальні курси «Виховання в дусі миру».