- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Розділ 3
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.1. Сша
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.6. Росія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.2. Сша
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.7. Росія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
4.7.3. Велика Британія
У Великій Британії нововведення торкнулися насамперед об'єднаної школи, в якій навчальний час поділяється приблизно порівну:
• обов'язкові для всіх базові дисципліни — так зване ядро;
• обов'язкові предмети на вибір, що пропонуються у вигляді «пакетів», кожний з яких містить кілька курсів гуманітарного, природничо-наукового або математичного змісту.
До 1988 р. базове ядро включало чотири предмети: англійську мову і літературу, математику, релігію, фізичне виховання. Потім склад ядра змінився: місце фізичного виховання посіло природознавство.
Інша частина програми, як і раніше, будується на виборі курсів. Учні до 16 років вивчають на вибір одну з іноземних мов, історію, географію, фізичне виховання, мистецтво, музику, спорт. Тематика і програма подібних курсів розробляється з урахуванням побажань учнів та їхніх батьків.
4.7.4. Німеччина
У Німеччині програми, в які, крім базових дисциплін, включено значну кількість курсів на вибір, поширені у таких закладах освіти: а) основній школі; б) реальному училищі; в) гімназії.
Основні профілі гімназичної освіти:
• технічний;
• сільськогосподарський;
• техніко-технологічний;
• суспільно-науковий;
• музичний;
• комунального господарства.
На молодшому ступені гімназисти обирають один із «пакетів» навчальних дисциплін, що стає обов'язковим.
Протягом усіх років навчання пропонується велика кількість елективних курсів, які регулярно поновляються і корегуються.
Профілі гімназичної освіти надають учням широкі можливості. Наприклад, програмою суспільно-наукового профілю передбачено викладання суспільствознавства, географії, історії, педагогіки, філософії, психології, юриспруденції, теології, соціології, економіки; у старших класах цього профілю обов'язкове засвоєння двох профільних програм: із математики або іноземної мови і природничо-наукової дисципліни.
Оригінальна модель шкільної програми запропонована об'єднаній школі:
• у кооперативній школі вона побудована на поєднанні навчання з обов'язкових дисциплін і предметів на вибір;
• в інтегрованій — пропонується єдина програма, засвоєння якої для учнів індивідуалізоване [1; 21].
4.7.5. Франція
У 70 —90-х роках помітно змінилися програми загальної освіти у Франції.
Програми початкової школи реформувалися тричі:
• у 70-х роках вони були поділені на дві частини: базові програми (французька мова і література, математика) і так звані розвивальні (історія, географія, суспільствознавство, природознавство, трудове навчання, фізичне і естетичне виховання). Програми складалися з двох розділів: обов'язкового, що окреслював коло знань, умінь і навичок, які здобувають учні, і рекомендаційного із зазначенням лише основних результатів навчання;
• у 1985 р. було прийнято новий навчальний план, який визначав сім пріоритетних напрямів, навколо яких групувалися викладання і навчання французької мови, математики, природознавства і технології, історії і географії, суспільствознавства, художньо-естетичного виховання, фізичного виховання;
• наприкінці 80-х років у програмі скоротили матеріал із трудового навчання і вперше передбачили вивчення іноземної мови.
Зі створенням колежу постало завдання розробити нові програми. Загалом учні навчаються за єдиною програмою: французька мова, математика, іноземна мова, інтегровані курси: історія—географія —економіка—суспільствознавство, фізика—хімія—біологія, мистецтво, техніко-трудове навчання, фізичне виховання і спорт.
Учні старших класів вивчають на вибір ще один із таких предметів: латинська, грецька, друга іноземна мова, технологічна дисципліна; йдуть інтенсивні заняття з першої іноземної мови.
Протягом 70 —80-х років склалися три типи програм завершальної загальної освіти:
• для загальноосвітнього ліцею (3 роки);
• для технологічного ліцею (3 роки);
• для професійного ліцею (2 роки).
Практикуються обов'язкові для всіх програми, які охоплюють: французьку мову, історію і географію, першу іноземну мову, математику, фізичні науки, природничі науки, фізичне виховання.
У закладах освіти пропонуються також програми рухливого (модульного) типу, де, крім обов'язкових предметів, можна вчитися за різними програмами (серії) бакалавріату: філософія — література, економіка — соціологія, математика — фізика, математика — природознавство, математика — технологія, агрономія — техніка, індустрія, соціальні науки, музика, геологія, інформатика тощо. Подібні програми регулярно й порівняно легко оновлюються і корегуються.