Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
186
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
349.45 Кб
Скачать

4.7.6. Японія

Реформи в школі. Програми загальної освіти в Японії у 60 —90-х роках зазнали певних змін: було прийнято нові програми початкової, молодшої і старшої середніх шкіл.

Унаслідок проведення реформ до програми початко­вої школи було введено нові дисципліни: суспільствознав­ство і мораль; сейкацу (про життя); іноземну мову (англій­ську).

З метою поліпшення навчання прийнято нові освітні стан­дарти з японської мови, математики, природознавства.

Одним з основних завдань реформування старшої серед­ньої школи є створення різноманітних програм для навчаль­них закладів.

Програми обов'язкової та елективної освіти. На початку 90-х років у старшій середній школі стандарта­ми було передбачено програми обов'язкової та елективної освіти.

До обов'язкової програми, що складалася із восьми кон­центрів, ввели японську мову, суспільствознавство, математи­ку, природничі науки, фізичне виховання і гігієну, мистецтво, іноземну мову, домоведення та економіку. На засвоєння цієї програми відводилося 90 % навчального часу. Крім того, не менше однієї години на тиждень відводилося на позакласну навчальну діяльність. Тож на елективне навчання залиша­лося менше ніж 10 % навчального часу.

Національні стандарти передбачали дві категорії обов'яз­кових програм:

загальноосвітні (для тих, хто планує продовжувати на­вчання в університеті або, не зупинивши увагу на певному виді діяльності, йде працювати);

спеціальні (професійно-технічне навчання тих, хто віддав перевагу певній сфері діяльності).

Навчальні заклади отримали право корегувати зміст обо­в'язкової і спеціальної програм, а також позакласної діяль­ності.

У кожній школі пропонувалося поєднувати обов'язкову і спеціальну підготовку.

З метою широкого впровадження диференційованих про­грам у старшій середній школі Центральна рада з освіти у 1991 р. рекомендувала виробити новий підхід. Передбачало­ся створення обов'язкової, спеціальної та інтегративної про­грам.

Обов'язкова програма містить не вісім, а дев'ять основ­них концентрів, які передбачають реструктуризацію колишніх концентрів, наявність елективного концентру «домоведення» та нового концентру «інтегровані наукові знання».

До 1994 р. диференційовані курси допускалися лише з одного обов'язкового концентру — мистецтво. Тепер учні можуть вибирати такі курси ще з чотирьох обов'язкових концентрів: географія та історія, суспільствознавство, домо­ведення, інтегративні наукові знання, а також не менш як 11 — 12 курсів з обов'язкових концентрів.

Збільшилися пропозиції вибору зі спеціальних програм. При збереженні колишніх шести концентрів спеціальної про­грами кількість курсів та їх варіацій доведено до 184; серед нових курсів — статистика, бібліотечна справа, спілкування англійською мовою тощо. До складу спеціальної програми входять курси професійного навчання.

Нововведенням у старшій середній школі стали інтегра­тивні програми, розроблені в 1993 р. Завдання цих програм — надавати водночас загальну і спеціальну підготовку.

Переліки курсів, що входять у концентри обов'язкової і спеціальної програм, можуть пропонувати Міністерство осві­ти, префектури і самі навчальні заклади.

У 1994 р. власними варіантами обов'язкової програми ско­ристалися близько 17 % навчальних закладів; свої варіан­ти спеціальної програми запропонували ЗО % шкіл [12, 57— 74].